Як перейти туди, де на віки спинивсь зрадливий час,
Що тік-стікав піском в годиннику невпинно,
Де темінь готики й яскравий ренесанс
Згубили шлях у хитрім вулиць лабіринті,
Серед яких, проте, пісок той часовий
Позолотив лише мурів й дахів цямриння,
В них до сьогодні, наче слід, застиг
Відгомін імені й ходи християнина.
Де у вінку з біло-блакитних прапорів
Навколо мурів-змій та веж незрушної фортеці
Сховалась під крилом Італії одна з малих країн,
Що вкрита славою і Сан-Марино зветься?
Так як потрапити? А сісти зранку в літак –
Летіти в Середніх сучасних віків осереддя,
Яке сховалось між шовкових середньовічних шат,
Що їх Сан-Марино одягає щоранку на себе.