Забувала тебе сотнi тисяч секунд
Навiть небо забуло, як плакати
Вже давно надi мною дощi не iдуть
Серце все пам'ятає, i згадує
Ти як завжди у своiй нестримнiй манерi
(Ти так любиш, так пишеш, так твориш)
Без дзвiнка i без стуку відчинив навстiж дверi
В мої сни... Лиш в життi не приходиш