Мені вже сумно без тебе.
Я не знаю чи скучаєш ти?
Чи згадуєш, хоч інколи, про мене?
І взагалі чи є щасливі ми...
Хай грають промені осінні
І сонце сяє навмання.
Та не зігріє тебе проміння
О, яке ж це веселе грання.
Може піде дощ чи сніг,
Але нам не грозять заметілі.
Ти мені сказати б зміг.
І пройдеться мороз по тілі.
Любиш сказав би, чи ні
Юди забули сюди вже дорогу.
Бо ти не мовчав би, ні.
ОХ, я відчуваю на серці тривогу.
ВІРИШ мені? але це все одно.
Книжка, яку не розкрити руками
Може й тобі не одно,
Що серце закрите під семи замками.
Та, як вітер повіє надворі
Я одразу ж згадаю кохання моє.
Глянеш тільки, як вогник у полі
У серці іскриться кохання твоє.
Радій, що не плачу, а просто сміюся.
Бо не варта сліз щаслива мить.
Образи згадати не хочу, боюся.
Що сумно без тебе скажу і серце щемить.
