Я ненавиджу твої годинники!
Викинь їх із дому - і забудь як виглядають...
Ліпше почитай мої примірники,
Може навіть кращі, ніж мої бувають...
Але знаєш, то моє... То усе з душі...
Я пишу не буквами, - мурахами встеляю свій листок...
Я підриваюся від голосу твоєї тишини
І розсипаюся від ніжності з троянди пелюсток...
Я буду рвати всі квитки від тебе, -
Вони з'їдять мене до кінчиків волосся...
А я в своїх очах так хочу зберегти те небо,
Яке у Бога потаємно, але щиро просять...
Частинку сонця ти приніс в своїх долонях,
Мурашками укривши мені плечі,
І залишивши слід на моїх скронях, -
Я зрозуміла, що годинники - це непотрібні речі...
