Далеко все зайшло, немає вороття,
Бо ллється кров невинних патріотів.
Сторінка книги українського буття,
Хоча і не чекали таких ми зворотів.
Можливо,скажуть, що не буде волі,
Не буде спокою, надій й миру.
Не буде без людської крові,
Та всеодно я звідси не полину.
Хоч біль щемить у серці друга,
І всюди палає вогонь повстання.
Народ, що відійшов від плуга,
Піде за метою, а не навмання.
Та незважаючи на труднощі усі,́
Я вірю в світле майбуття країни.
Бо стяг блакитно-жовтий у душі,
Навіть у посмішці маленької дитини.
Ще зацвітуть лани, квутучі, долі,
Ми запишаємося ще Україною!
Заграє сонце на зеленому роздолі,
І Божа ласка зійде над Вкраїною.
Сьогодні в нас важкі часи настали,
Згадаємо незламність дідів наших.
Вони боролись і надію вічну мали,
На дітей і онуків, зараз повставших.
Ми незламні, ми з Україною...
