|
Я говорю геометричними фігурами. Говорю геометрією з геометрією, б’ю кубами об площини і руйную гіпотенузу твоєї свідомості гострим катетом моєї душі.
Я течу за напрямом вектору у безкінечність, ніби пряма під інтегралом нашого кохання. Кричу я у прірві рішення нашого рівняння, нашого життя та безлічі коренів, які не дають встати…
а встаючи, я спотикаюсь об корінь і кочуся додолу як невдаха.
Наші мрії в мить розітнулися, як сотні паралельних прямих, що прямують через дві точки... Через дві точки можна провести тільки одну пряму... Через наші серця можна провести лише одну долю, але кожна пряма так і рветься в безкінечність, стаючи променем. Обернений промінь - це ми, це промінь з паралельного світу, що має кінець, та не має початку…
Мав...
Але втратив у викривленні сотні дзеркал-стін, які ми збудували...
Все що ми вміли - це відбивати...
Відбивати тепло, холод, біль і щастя… ВСЕ. В нас не було нічого свого, це все були відбитки. В мене твої, в тебе мої… Нічого нашого… так скінчилася наша історія, кінчилася гострим кутом... Кутом у моє серце, і я забився в кут своєї кімнати, я вже починаю кричати, божеволію я...
Але чи варто щось змінити? Іти проти законів світу для нашого щастя? Перетнути дві паралельні прямі? Побачити просвіт сонця крізь примарні обійми туману, туману нашої безпечності та впертості, туману принципів, в які ми закутали зародок нашої безкінечності. З ниток кохання ми в’язали два кола що б їх з’єднати, що б навіть час не мав над нами влади, що б піски часу провалилися самі в себе і заковтнули нас у вічність...
Можливо ми пройшли те місце, де перетинаються наші прямі? Можливо ми впустили той клубок наших почуттів, чи може ми просто сплели черговий трикутник ,трикутник «я,ти і причина»...
Причина любити,
ненавидіти,
жаліти,
страждати...
Жити...
Вмерти…
Сьогодні просто тінь - завтра просто раб...
Сьогодні твоя лялька, а завтра хто?
Ти замикаєшся в мені, твої кігті лишають шрами на моїй душі, твій парфум обпікає мої нервові закінчення...
Ох як же я любив цей твій парфум...
Мабуть запах - це єдине, що лишилося в наших трьох вимірах... В трьох вимірах нашого, чужого життя…
В трьох вимірах: «Я, ти і вічні причини»...
ID:
470070
Рубрика: Проза
дата надходження: 03.01.2014 18:40:16
© дата внесення змiн: 03.01.2014 18:40:16
автор: Make Suffer
Вкажіть причину вашої скарги
|
