стежки ковзкі,маленькі, не значні
похмурі лиця на дворі
і час довкола нас все підганя
для нас цей час німий.
колись, можливо, люди встануть
усе замре, засне на мить
тоді настане трішки раю,
тоді для світу ти живи.
зірки на небі не розтають
й айзберги вдарятимуть у берега
тоді навколо тиша для усіх настане
моє, твоє, чуже життя.
кожен в світі все біжить до цілі
кожен в світі шукає сенс життя
і як за правилом німого кола
метелик облетить й сіда.
чому для тебе все таке важливе
чому ми забуваєм суть
коли довкола сонечко сіяє
і насмішки горять в душі.
забули про любов, про щастя,
забули про просте життя
ускладнили усе життя намарно
і все, кінець, це прірва є моя.
зневіра в щасті це найбільша втрата,
зневіра нас веде до забуття
надія лишеться іще маленька,
але для люду не важливе вже вона.
як іскри вірно падають на землю,
як знать для чого фізика дана
для чого вчити всі закони світу
коли не віриш в їхні чудеса.
ми всі розумні, навіть супер-люди
багато знань набралося людьми
віки нові, нові переконання,
а ось життя...життя у нас старе.
що, для чого, де й коли-
ми маєм що спитати
знайдемо відповідь і не одну,
але прийдуть нові питання.
дії, правильність і розрахунки
за кожне слово ми відповіли
і межі норми, що зазначені чужими
не вписуюсь навіть я для них
маленькі рани у душі моїй
і тіло все більш у нас стражда
для чого думи всі ті ваші
коли вам серце потім виривать.
бажання втіхою ми заміняєм,
а мрії - втратили вже сенс
для слів знаходимо нові все правила
для смерті ми уже пусті.
стараємось, сорочки рвемо
та з часом погаса бажання проживать
біжим із часом в одній ми фазі
і не знаходим часу для важливих нам подій.
для щастя треба мало часу
як і більшість з нас вважає
немає ключика для всіх
бо кожен з ключиків - це ми.
rihanna_we found love 
