Тече рiка мелодiї сумної;
У хмарi втоми стиха мерехтять,
Лунають спогади журби земної
I раптом – як хурделиця летять.
А потiм знов одсоння нас вiдносить
На чисту та спокiйну течiю,
I лицар-дух лише спокою просить
Та пiсню ладу створює свою.
Симфонiя ця – звукiв вiтровiння
Та почуттiв розчинених фонтан.
Частина перша – це пора борiння,
Частина друга – фiлософський стан.
Частина третя – гра та зволiкання,
Що мають прогнозований кiнець;
Четверта – боротьба та сподiвання.
Усе без слiв нам розповiв митець.
Я почував себе помiж штормами
Рiки життя, що в вiчнiсть нас несе…
Якщо б митець розповiдав словами,
Чи змiг би вiн сказати нам усе?!