Свою ми створимо планету,
Сформуєм щастям атмосферу,
Любові приймемо комету,
Розлуку всадим на фанеру,
Відпустим Всесвітом блукати.
Вона замерзне в піднебессі,
І подружок почне скликати.
Вони зійдуться, всі у стресі,
Згуртуються, замислять чари,
Проти кохання підуть в змові,
Не боячись і навіть кари,
Очікуючи дні святкові!
Та небо стало на заваді,
Отих злодюг ─ в тернові ґрати!
Кохання залишив при владі,
Щоб люд у ньому поєднати.
***
Кохання завжди силу має,
Ніщо не стане на заваді!
Навіть, якщо це не сприймають,
Протистоїть всій злій громаді.
Історію зробили міфом,
А з часом, мабуть, і забудуть...
Дітей повиростають діти
Й свою історію здобудуть!
гарні такі знахідки:
- Майбутність соковита...
- Мелодія звучить
У кольорі пастелей...
-Вітраж подій несе,
єдине, щоб я відшліфувала:
-Заплакані серця,
Заховані в долоні
При світлі каганця
Мандрують у вагоні...
а все інше доступно, красиво і глибоко
Helen Birets відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
коммент на белорусском!!! Да еще какой 
Тебе, Вадим, спасибо! 
дякую за уважність 
