Сьогодні небо затопило наше літо,
Воно добавить ніби трохи колориту.
Коло ритму закрутить нас у танці
Під дощем, так не уміють індіанці.
Трубку миру з тобою викурили ми,
Пробач мені усе, пробач мені борги,
Пробач той настрій, коли не виспався -
Твій добрий пастор не хотів топтати стяг.
Мелодії шукаєш в інших діячів,
А я творю і далі, далі живучи.
Мовчи, не говори багато, ти це робиш завжди,
І вчинки наші не весь час такі продажні.
Кращі портрети залишаться у пам’яті,
Уїдеш в Польщу, забудеш поготів.
Я не хотів тобі усе це говорити, правда,
Але можливо музика, а може інше завтра.
Дощ із неба, краплі на очах,
Тобі не треба моїх зайвих повчань.
Колір серця теплим буде,
В твоєму мозку купа ідей.
Я би поїхав теж, але тримає Україна,
Люблю її без меж, як і тебе, дитина.
Рутина виїдає очі, спалює мости,
А дощ шепоче далі, каже: відпусти.
Стихне скоро ця дощова стихія,
Засяє сонце, мене теплом накриє.
Але я буду сам, тебе не буде поруч,
Коли ж впаде гроза – напевно тонучи,
Я буду згадувати те красиве вчора,
Воно було давно, я був, наче, зачарований.
Авторизований у твіттері, тебе читаю,
Розпливчасті літери, і чашка чаю.
Про завтра думаю, яким воно буде,
Напевно, у житті засяють нові люди.
Груда паперів на столі, не хочу я мінятись,
Але таке життя, ми плакали, щоб посміятись.
Дощ із неба, краплі на очах,
Тобі не треба моїх зайвих повчань.
Колір серця теплим буде,
В твоєму мозку купа ідей.
ID:
445733
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 27.08.2013 21:25:59
© дата внесення змiн: 27.08.2013 21:25:59
автор: I-ney
Вкажіть причину вашої скарги
|