|
*****************************
Вимучую рядки із себе,
Щоб запалила зірка неба,
Щоб хтось згадав про нас
(про мене і про тебе)
без жодної з окрас,
щоб запалила зірка неба,
відкривши гомін трас, —
те потаємне місце,
де зорі, людоньки, для вас,
де виряджала в ясну путь
та зірка кожного із нас;
на спомин, незабудь,
вкладаючи в серця,
ті мрії, що не вмруть, —
Вони в словах співця живуть,
У пісні тій, що не забуть, —
Ми звем її життя.
********************************
В сей час писав тобі на незабудь,
Щоб в серці ції пісні не забуть,
Щоб знала ти, що наші мрії, ні!
Не скінчать, мила, безпорадно дні —
Не вмруть: вони в серцях людей живуть!
І той наш спів до зір відкриє путь,
І ми — на крилах швидкоплинних мрій,
А наші руки в позначці твердій.
*************************************
Я тільки хотів буть,
Та ні, не можу я забуть,
Що серцю плач не обминуть.
На вічну пам'ять, незабудь —
Загиблих у борні нам не вернуть.
І хоч вони в сирій землі,
Та їхню пісню чутно вдалині,
І запалають мрії в серця глибині,
Тепер їх черга і мені нести —
Той стяг забутої мети.
На незабудь —
За відступ неї мсти!
***********************************
О, серденько моє, не млій,
Дай волі рученькам твердої,
Міцні окови на зап'ястках збий,
І ми полинемо з тобою
В останній смертний бій
Із ненависною юрбою,
Де розіб'ються співи мрій
Та закарбуються мечі
Суспільних дій.
Епілог
Ці слова на незабудь —
Таким, як є, таким і будь,
Бо лицемірства путь
Багато інших оберуть.
11.10.1998 р.
ID:
434615
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 01.07.2013 06:45:47
© дата внесення змiн: 01.07.2013 20:01:48
автор: Ростислав Сердешний
Вкажіть причину вашої скарги
|
Вистачає...Дякую за візит 
