згубивши свою магістраль на півпогляду
ближче
до опівночі, що уже споконвічно і знов
гасне в гробниці долонь для печалі
кодована.
ти зриваєш завіси бо тут і мене,
ніби єресь, спростовано.
на півпогляду ближче в надії спастись
пересічно.
так, щоб раптом не вниз і ніхто не помітив.
щоб ні сліз, ані крику в бурлесках печатей
на глум експертиз.
як осанна і північ у ризах витоптують коло
ламаючи грунт наших скронь,
буде інше прозовано з віршів і рим
заклинання, і втома.
через сотню віків нам народи постелять
відбіленість шляху
як простінь,
а поки, пригуби чиюсь душу вином та ніжніше,
сп ́яній, задихнись і схилися до неї.
на відстані погляду
вдвоє і ближче, і ліпити любов з-під узбічь
душа ота лярвою буде
на опівніч для тебе.