Шукали вихід з затяжної депресії.
Недопалки ,книги і поцілунки
не рятували від веснЯної репресії ,
від змарнілих й великих міст .
Нам необхідна свобода й цукор ,
не в кров й не до чаю ,а так.
Нам би білет і неспинний Босфор
щоб відчути житейський смак .
За багряним склом кав’ярні
травень і знову гарячий вітер ,
часом ж люди настільки бездарні ,
щоб просто втримати щастя з літер.
Кілометри вже не межують небо
завжди поряд і завжди чорні
очі з оловом ,чи плацебо ?
але ж будь-як вони неповторні.
Ми шукали вихід з депресії ,
заливали світ сяйвом і медом,
пахощі наших акацій в прогресії
стали зовсім тріснутим глуздом .