Учора, чув, втішали сироту
На цвинтарі: — Стерпи, лиха година...
Сльозу змахнув хлопчина на льоту, —
Промовив: — Виросту, поможе Україна...
Яка вона, Вітчизна давніх мрій?
Славетна, сильна чи — струнка, тендітна,
З обличчям сонячним, що в сяйві срібних вій,
Маленька дівчинка, і лагідна, і рідна?
Моя Вітчизна... в час гірких блукань,
В експресах, лайнерах, в чужих краях, нестримно
Мене питали завжди: — Розкажи, яка вона,
Ота твоя незнана Україна?
Я вистраждав її. Земля-титан не спить.
З надр чутно брязк мечів, клич аріїв, крик гуннів.
Пророк майбутнього впокорює степи,
Вітри насурмлює й світанки дзвінкострунні.
Вона... — як полум'я. Ні, — це води кришталь,
Що в муках вічності дробить могутні скелі,
А інколи — це біль і... недоторкані вуста,
Та плач листка верби серед пісків пустелі.
Вона...— це соловейко з піснею...Вона...
В біді, мов орлиця, за честь і гідність стане.
З глибин криниць її не раз я пив нектар до дна,
На святах гоїв біль душі та рани.
Люблю тебе...твій син... гаїв, ланів дитя...
Заводи — в мареві. В Чорнобилі — зле горе.
Над чорним пагорбом, де журавлі летять,
За тебе молиться мій ясень тонкокорий.
Люблю... як дівчину, — одну, серед красунь,
Але не їй — тобі, життя своє вогнисте,
На вищій суд в поклоні понесу
Й весільне платтячко, й обіцяне намисто...
Люблю... як матір, що незримо, за версту,
Дарує щастя мрій мені, немолодому...
Так думав я... і взяв в обійми сироту,
Поніс в майбутнє, у рідню, в тепло, додому...
ID:
411837
Рубрика: Поезія, Патріотичні вірші
дата надходження: 24.03.2013 00:09:40
© дата внесення змiн: 24.03.2013 00:09:40
автор: dercul
Вкажіть причину вашої скарги
|
5 
