UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Відочка Вансель: І плакала, і жити не могла - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Я хочу,щоб в житті Ви плакали тільки від віршів!
Олена Вєчканова, 25.12.2012 - 21:22
До сліз. Вже вкотре проронюю сльози на клавіатуру, читаючи Вашу поезію...  Дякую вам за такий талант!   
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Інночко,це для мене найвища похвала. 
Федик Юрій Михайлович, 24.12.2012 - 14:17
якщо прочитала - зітри. завтра зранку зітру сам... гарного дня.. бо в мене він щось зовсім ніякий
Федик Юрій Михайлович, 23.12.2012 - 23:49
прочитаєш зітрешя тут трішки пошаманив.. надіюсь підійде І плакала,і жити не могла, І так боліли руки в неї,ноги. І так боліла кинута душа. А в вечері вже почались пологи. А він казав:кохаю. Лиш пішов, Куди пішов-вона не знала досі. Можливо,собі іншу він знайшов, Руки холодні,ноги в неї босі. Питає вона в Бога,Бог мовчить, Він не говорить,лиш не покидає. Він інколи і болем людей вчить, Хоча вона про це зовсім не знає. І проклинає всіх,болить душа, А медсестра мовчить і не говорить. - Що сталось? - Та нічого. Немовля Якесь маленьке,дуже, дуже кволе. - Ні,щось не так. Скажіть про все мені, Я й так відмовлюсь нині від дитини. -Каліки-діти всім такі чужі, І не знайдуть вони собі родини. - Та не мовчіть,уже скажіть про все, Мені дитина ця чужа,не рідна!? - Таке гарненька в дівчинки лице, Лише горбата,безталанна , бідна. Відмову написала і пішла, навіть не глянувши дитині в очі. так ніби не родила, а знайшла, Немов вона не рідна а ворожа? А інша мама плаче і мовчить. Дитина мертва в неї народилась. Вона вже тиждень у лікарні спить, Бо дівчинка чужа їй лише снилась. - сказала медсестра, у нас біда, дитя каліка нині народилась. -а я би з нею довгії літа. І Богу день і ніч, щиро молилась! Каліку медсестра їй принесла, Папери чоловік зробив швиденько. Каліку цю додому принесла. і благодаттю сповнилось серденько. Хоче скупати хворе те дитя, Цілує і до серця прикладає. - Ти моє щастя,ти моє життя. І не біда,що горб дитина має. І розповила дівчинку малу, А це не горб,це крила,Ангел божий.. -А я тебе любою полюблю... та ми с тобою, як дві каплі схожі.. горлиця, 23.12.2012 - 23:30
Люба моя! Ну де ти знаходиш такі розпачливі події, які так чудесно міняються і приносять щастя. Ти мабуть сама ангел! Ангел без крил. І такі бувають. Дорожу тобою моя рідна. 
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Наталочко,я тобою теж дуже дорожу.Спасибі тобі за все. 
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Інночко,дякую тобі дуже. 
Христина Рикмас, 23.12.2012 - 21:52
Дуже важливу,болючу тему зачіпаєте!Неможливо байдуже читати ці рядки...Оох,скільки ж сиріт по всьому одинокому,байдужому світі...  
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Христиночко,дякую дуже гарно.
Салтан Николай, 23.12.2012 - 21:47
... чуттєво ... в принципі як завжди - Ваші роботи завжди розчулюють мене ... часто те, що здається, на перший погляд, поганим може виявитись найбільшим щастям 
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дуже Вам вдячна.Гарної нічки.
Відочка Вансель відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую Тетяночко!Як гарно!
|
|
|
||||||||||||||||||||||||||
