Про неї, тихше мрії,
Сказав немає більше до снаги.
Я крила у конвертах загубив,
Ховаючи засмучене під вії.
Чарівною була, яку впустив,
Під ключ пташиний в море чудасії.
Забувши сині хвилі у квартирі
До вирію примкнула без журби.
Можливо між вітрила Балаклави,
Цвіте волошками в запеченій душі?
Надія вже на бісовій межі -
Її ладнаю теплими вітрами.
Вогню немає - я його згасив,
Не стука серце ритмами Сольєрі,
Дарма руйную вежі на папері,
Тебе словами все ще не створив.
