Давай заховаємось від усіх,
Закриємо замки наших мов,
щоб ніхто не бачив і не чув
бридкого вигуку немови.
Давай ми будемо мовчати передаючи слова лише
стогінами...
візьми мене, приречену на пристрасть, як
шалену одиначку...
Я гвалтуватиму тебе та твій мозок не зважаючи на логіку,
а ти любитимеш мене, як єдину лілею, так обережно,
щоб ненашкодити подихом...
нехай ніхто не дізнається, як тобі хочеться
травити себе нікотином
чи смолою...
я захлинатимусь алкоголем, поки твої клітини
насичуються їдким димом...
я висмоктуватиму його з твого отруєного тіла,
як ти мій мозок, зморений та розчавлений...
ти стогнатимеш, бо не зможеш говорити...
ми ж домовились...
ми мовчимо...
