цього року осінь прийшла до мене запаленням дихальних щляхів та дощем, який йшов без перестанку два дня поспіль. Цього року осінь прийшла до мене в серпні. Прийшла, ізолювавши все тепло від мене, а мене від тепла. І, здається, нам обом від цього погано.
Я люблю дощ. І осінь в серпні розпочалася саме з того, що я люблю. Він тяжкими краплями стікав по небу і падав вниз, фарбуючи весь мій світ в сірий колір. Так осінь завітала до мене вперше.
Вдруге осінь прийшла до мене в жовтні. Прийшла в жовтому теплому пальто, майже зимовому. В жовтні моя осінь майже не плакала Та це, мауть, тільки моя. Кіровоградщину вона притопила в своїх несолоних сльозах Люди можливо, занадто страждають там, якщо самі ж потерпають від надлишку своїх емоцій. В жовтні моя осінь була надзвичайною! Дарма, що її жовтогарячі листочки не мають змоги зігріти мене своїми кольорами. Дарма..цієї осені мене є кому гріти.
Втретє я чекала осінь в листопаді, а вона чомусь не прийшла.Моя осінь запізнилася до мене на останнє побачення в холодний парк. Дивлюсь на червоні лисочки сумних дерев. Не прийшла. Вона просто не прийшла. ЇЇ вбила холодна біла жінка, вимастивши дерева багряною кров"ю, щоби зняти з себе підозру. Холодна біла жінка. Незрозуміла. Дерева стоять, замащені чужою кров"ю і занадто сумують, щоб захистити себе перед судом. Скоро він відбудеться і я впевнена, з них обов"язково здеруть усе листячко. Страшна кара.
Першого разу осінь прийшла до мене в серпні. Прийшла холодним дощем та запаленням легенів
другий раз осінь прийшла до мене в жовтні. Прийшла в жовтому теплому пальто і майже не плакала.
втретє осінь просто не прийшла. Не прийшла в холодний червоніючий парк. Її вбили. Вже вкотре мою осінь вбили.
У нас з тобо спільних осіней по пальцях - три. Три неповторних і по-своєму важливих.
у нас з тобою справжніх осіней - одна. І хай вона триває вічно.
