Господніх Тіла і Крові (10/06/2012)
Пекло… Тепер знаю, яке воно: ніч, плач і скрегіт зубовний… Таким воно було для мене.
…Безвихідь; біль; темрява надворі і яскраве світло у вічі. А перед тим – метушня, заклопотані обличчя, грюкіт коліс у тиші нічних коридорів…
І навіть ТУТ Ти був поруч зі мною – я чула, як дощем Ти плакав за вікном. І Твоя підтримка додавала мені снаги… Хоча все здавалося позбавленим сенсу – навіщо боротися, якщо усе це – для того лише, аби твою дитину забрали від тебе? Як далі жити із цим? А головне – навіщо?
Навіщо ТАК?
…Фізичний біль минув і забувся, але поранена душа – хіба швидко загоїться? Хотіла побачити його – не змогла; укол, жар у горлі – і небо розверзається перед очима.
Чи ж справді Небо? Я померла? Тоді де ж Ти?
Думка відмовляється працювати, і навіть жалю уже немає… Скоро кінець? Ні… Ось я повертаюся, порожня, самотня, ІНША. Його – немає… Не змогла… Вибач, мій маленький… Вибач, що я живу – без тебе.
…Та не усе нам дається ЗА ЩОСЬ. «…ось, Я візьму в тебе язвою втіху очей твоїх; але ти не нарікай і не плач, і сльози хай не виступають у тебе…» - бо Єзекіїль був пророком. А я? Що таке я? «У дні благополуччя користуйся благом, а у дні нещастя розмірковуй…» Добре, що Ти повідомив мені це завчасно… Але хіба від того болить менше? Я так і не знаю, НАВІЩО. Чи ж знатиму колись? Але Ти був поруч, Ти плакав зі мною – і я вдячна Тобі за це!
Тепер моє янголятко – у Твоїх обіймах, але Боже мій, як мені його бракує!
…Навіть ніч – та пекельна ніч прощання – виявляється, то було свято Тіла і Крові. Так, тіла і крові…
«І блажен, хто не спокуситься щодо Мене.»
12-19/06/2012
Втрата сина кінець життя...
Чому моє дитя???
Відповіді не має...
Хоча життя триває...
Сум і біль не минає...
Продовження не має...
Не змінити буття...
І не прийде забуття...
Таке наше життя...
Вічність-небуття...
5/5
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Тримайтеся. Я теж це пережила один раз. Цей стан не передати словом. Здається, що від тебе відрізали щось. Світ - не той, що був. Але не падайте духом. Життя ще подарує Вам дитя. Мені подарувала ще двійко. довіртеся Всевишньому. Простіть усіх і все і з вірою ідіть вперед.
Анно Доміні відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Не падаю... Маю сина, 4 роки. Але все одно... Кепсько...
Дякую вам.