Стародавній Ізраїль – земля що «тече молоком і медом». Так це саме Ізраїль. Однак нема тут ані молока ані меду – тут лише плач, крик і штандарти легіону котрі римський префект наказав внести до «столиці Юдеїв». Вже майже сімдесят років минає як Юдея опинилася під владою Риму. Це зробив ще славний полководець Гней Помпей приєднавши всі ті землі до римської республіки. Він скинув, правлячу на той час, династію Хасмодеїв і на царському престолі опинився чужинець. Не просто чужинець … Колись свого часу ще Аристобул – Юдейський князь приєднав невеликий народ Ідумею і примусив до обрізання все чоловіче населення території щоби так їх асимілізувати. І тепер Ідумеєць пустив коріння на царському престолі…
Єдиними хто залишався думати про народ були група правовірних, ортодоксальних євреїв – фарисеї. Первосвященики змінювали один одного з такою швидкістю що ніхто не знав хто там є насправді тим хто несе службу перед їхнім богом і приносить жертви за народ всемогутньому Ягве. Одним із таких скинутих первосвящеників був Анна…
- Доброго ранку тобі батьку народу нашого,- почулося з порогу і в кімнату увійшов молодий чоловік,- бачу щось тобі не спиться!
- Ох не спиться мені…не спиться,- зітхнув старий що сидів на кріслі біля стола ,-ти думаю чув по того свіжого проповідника із Назарету!
- Так чув ! І що з того?
- А те що він притягує людей до себе, Каяфо,- скрикнув Каяфа і грюкнув кулаком по столі,-надіюсь що ти розумієш що якщо за ним підуть маси тоді… хто лишиться з нами?
- Та перестань ти так!- відповів спокійно Каяфа,- хіба мало їх таких що народ баламутять… ну і що з того , а потім раптом раз і «чудо не відбулось»
- Ти смієшся -,з докором промовив старий,- сину,він сильніший від інших. Ти хіба не знаєш які він має збирає маси довкола себе. І чуда, кажуть ,творить. І головне твердить що він месія!
- Той що? Хіба мало себе називало месіями, підбурюючи народ а потім опинялися на хресті. Пам’ятаєш Симона, Івана – ну і де ж вони?Римляни розіп’яли! Так буде і з ним.
- А якщо ні! Що тоді? Сину мій, ти знаєш як я хвилююсь! Я хочу щоби ви разом із Соломією жили довго і щасливо і щоб не було ніяких воєн. А тепер уяви собі що якщо він замислить підняти повстання! Що тоді?
- Так, і найгірше те, що скоро Пасха!
- Я теж про це думав … він може з’явитися біля храму і почне свої проповіді – а народ темний, не розуміє що все це політика… будь – яке скупчення людей Пилат може сприйняти за підготовку до повстання…
- Ні ,може бути й дещо і набагато гірше коли римляни захочуть ввести військо в Єрусалим – хто нам допоможе?
- І знову хрести,- тихо мовив Каяфа.
- Так я тебе розумію! Сини Ірода є ніякими правителями. Їх ніхто не підтримує а народ зневажає.
- Що ж нам робити? Сину мій чому все проти нас, чому Господь нас покинув…
В цей момент до кімнати увійшла молодша дочка Анни – Гадера молода, красива дівчина років двадцяти. Її красиве довге волосся спадало по плечах. Гадера вдягнута в звичний для свого часу одяг. Її молоде й рум’яне личко випромінює стільки доброти і щирості. Карі очі,чорні тонкі брови над очима, тонкий гнучкий стан – ніби намальована, справжня принцеса.
- Доброго ранку батьку! Чого так рано не спиш? Може тобі чого принести?
- Ні ні доню не треба! Іди ще спати. Ми з Каяфою обговорювали свої справи.
- Добре батьку … я ще хотіла спитати тебе!
- Говори моя доню -, озвався старий. Це була його молодша і найулюбленіша дочка, котру він ніжно називав – «моя лілея»
- Батьку а ти чув про вчителя з Назарету -,спитала дівчина,- говорять що він…
- Ні, не чув -,різко відказав Анна,- ти ним цікавишся?що ти про нього чула?
- Ну, майже нічого -,зніяковіла дівчина,- лише чула що він може творити чуда, воскрешати померлих , допомагає хворим і бідним…кажуть його слова мають незвичайну силу.
- Значить то все правда!-,тихо мовив Каяфа.
Дівчина вийшла з кімнати. За дверима почулися голоси. Вона з кимось говорила, напевно із Сусанною – старшою дочкою Анни, дружиною Каяфи що був затем Анні і став того року первосвящеником. У дверях зявилась постать. Це був Гамалиїл – великий вчитель моралі. Старий юдей із сивою бородою, низьким чолом, маленькими очима і довгим ,сивим волоссям. В цілій Юдеї його поважали і вважали за найрозумнішого серед учителів закону. Він також вів при храмі спеціальну школу для хлопців в котрій вчив їх святого писання. Його авторитет був не лише у цілій Юдеї але скрізь де були євреї.
- Вітаю вас великий вчителю,- звернувся Анна з чим прийшов ти до нас?
- Хотів провідати тебе шанованого нашого Каяфу! Хто знає може вже завтра мене не буде , на все воля Всевишнього!
- Так так… воля Господня-,прошепотів Каяфа,- сідай Гамалиїле. Ми саме хотіли почути твою думку…
- Ну що я можу сказати старий Гамалиїл. Не думаю що можу сказати чи порадити… це лише буде думка нікчемного старого …
- Ні, ні ти не бійся -, перебив його Каяфа,- але справа є трохи серйозна ... думаю ти чув про проповідника із Назарету на імя Ісус!
- Чув, а що? Молодий, розумний – божий він чоловік! Що я можу сказати?
- Як ти не розумієш -, зашипів Анна,- він нам заважає! Хіба не бачиш як народ іде за ним? В краю стає дедалі не спокійніше! Пилат скоро приїде, а відповідатимемо ми! Чи може ти забув те, що було кілька років тому назад, коли я ще був первосвящеником! А тепер що… ?
- Ти боїшся втратити владу із своїх рук, Анно?- тихо спитав Гамалиїл.
- Подумай що може статися коли ми вже не зможемо контролювати ситуацію! Гамалиїле – ти ж розумний чоловік, скажи нам що робити? – спитав Каяфа.
- А ви що думаєте? Я вже ніби все сказав! Якщо воно від людей несе свій початок – то скоро зникне і всі забудуть, але якщо справді від Бога то що ми зробимо? Лише станемо противними Всевишнього волі! А це самі розумієте!
- Ти хочеш сказати що нам варто сидіти і мовчки чекати -,спитав Анна,- а якщо не так?
- Ти чогось боїшся? Але чого? Що вам до того?
- Подумай сам, якщо знову почнуться заколоти. Рим нам більше простить. А хто тоді нам допоможе, хто? Всі хто є довкола нас лише чекають на це, щоб ми похитнулися! Аретта котрий ворогує з Филипом,Єгипет що сам знаходиться під рукою римлян?
- Всевишній захистить нас Анно! Хіба мало разів він нас виводив з дна?
- Бог вже давно нас покинув, Гамалиїле!- сумно відповів Анна.
- Ти правий Анно! Але все ж … я думаю що нам не варто вмішуватися в ці справи. Нехай цим займаються римські намісники. Нам варто стати осторонь і почекати що буде далі…
- Гамалиїле, Гамалиїле – який ти надто спокійний. Але ти розумієш що ми мусимо зберегти наш край за будь – яку ціну!
- Ну в такому разі не буду тобі зважати Анно! Але згадай що над всім діє сила Могутнього. Щоби це не стало твоєю власною амбіцією мій любий друже!
… кілька днів потому …двір Ірода…
По галереї ідуть : Каяфа, Ірод – Антипа , Гамалиїл, Симон і Ананія…
- Гарний палац чи не так,- перервав довгу мовчанку Антипа,- величні зали … все що залишилося від батьківської слави…
- Не від батьків – а батька -,злісно перервав Каяфа.
- Ну,ну Каяфо ….-, мовив Гамалиїл ,- не конче відразу показувати свою неприязність!
- Так ,гаразд зараз час зовсім не на це -,мовив Симон, що належав до близького кола і був членом синедріону,- ми маємо краще подумати як нам бути із тими заворушеннями що починаються в народі!
- Ах, цей новий проповідник! Він весь час на очах! Ми не можемо так просто сидіти і чекати коли прийдуть римські легіонери і знищать ті рештки свободи котрих і так уже майже нема!
- Ми просто змушені щось робити!,- сказав Симон ,- інакше в нас почнуться справді дуже великі неприємності із Римом!
- Так, так…-, важко зітхнув Антипа,- тепер уже не ті часи коли був дружній нам Август! Тепер мусимо бути дуже обережними… часи так змінилися…
- Якби ви менше гризлися,то може наше становище може не було б таким жалюгідним -,відказав Ананія,- дивлячись на вашу безпомічність люди самі прокладають свій шлях до свободи… а ви що думали … царями не народжуються – ними стають …
- Який іще шлях -, крикнув Каяфа ,- не можна будувати чогось на блюзнірстві і богохульстві! Чи може ви хочете до нього приєднатися? Може забули що було з повстанцями під проводом Симона ? тисячі хрестів з конаючими на них євреями! Ви цього хочете? Римляни не зупиняться ні перед чим! Вони зараз творять що хочуть – а ми що ! нічого не зможемо!
- Каяфо ти надто емоційний -, тихо промовив Гамалиїл,- думаю що воно дещо інакше виглядає повна картина. Але найперше треба добре подумати щоб і ми часом не натворили ніяких дурниць.
- Може ти і правий , але з іншого боку і Каяфа теж має рацію. Ми не маємо права на помилку! Треба справді добре обдумати бо ситуація справді вимагає конкретних і рішучих дій.
- І що з того ? що нам робити?
- Хто може нам сказати? Але питання з Галилейським вчителем залишається відкритим і не розв’язаним -, мовив Антипа,- зрештою він на а Галилеї а це земля Филипа. До того ж без дозволу на це прокуратора ніхто не зможе його ліквідувати. А він сам розумієте як захоче то дозволить а якщо ні - то ні !
- Але ж з ним щось треба робити!- відказав Ананія
- Так ти правий … але що … а ще скоро Пасха…
Тут несподівано, наче із під землі ріс, появився Йоханед. Це був один із прислужників Каяфи – начальник охорони храму. Чоловік років сорока п’яти , середнього зросту , з чорним волоссям, малими чорними очима, глибоко схованих в середині очних ямок. На правій щоці мав великий шрам. Він був радше схожий на бандита чи вбивцю аніж на охоронця храму… саме так вбивцю… і ним Йоханед був. Каяка взяв його до себе не так давно але він щоразу оправдовував сподівання свого господаря – відданий пес. І цього разу також він порадує свого Каяфу і принесе добрі вісті, які той хоче чути.
- Мій пане -,звернувся Йоханед,- чи можна з тобою поговорити?
- О мій любий Йоханеде! Говори говори! Ти приносиш мені лише хороші вісті!
- Справа яку ви мені доручили…
- І що щось не так?-,стривожився Каяфа.
- Ні, ні все добре! Ісус буде на Пасху в місті. Зараз він перебуває в домі одного свого друга… але ще дещо… я знайшов між його «учнями» того хто нам допоможе!
- Це вже добре!-, мовив Каяфа,- і скільки він просить за таку «послугу» ?
- Не надто багато як за таку справу! А про найсприятливіший момент він скаже нам сам.
- Що ж дуже добре-, сказав Ананія,- але… чи не схоже на якусь пастку?
- Що ж ти говориш друже!-, заперечив його каяка,- хоча… але ти бачив моїх людей!
- Ні, не думаю -, продовжував Йоханед,- він розчарований у своєму «вчителеві праведності»
- Отже -,лукаво посміхнувся Каяфа до Гамалиїла,- а ти говорив що треба чекати! Всевишній сам видає нам його в руки!
- Ти молодець Йоханеде! Візьми скільки треба грошей. Піди до скарбника і скажи що я наказав дати тобі рівно стільки скільки тобі треба! Не скупись – заплати тому блазневі!
Наблизилося вже свято Пасхи. Був гарний сонячний день. Каяка саме вийшов із дому і походжав по внутрішньому подвірї. Місто почало пробуджуватися. Було чути вже перші крики юрби.» як на диво досить спокійний ранок -, думав собі Каяфа, насолоджуючись ранковим ранковим свіжим повітрям,- так тихо – ніби перед бурею. А скоро Пасха… головне щоби пройшло все без ніяких інцидентів, бо той паскуда – римський намісник потім захоче мене в чомусь звинуватити…»
Переповнений такими думками він сів собі на лаву що стояла поблизу стіни. Та його спокій перебив старий Анна що теж вийшов на двір. Він побачивши засмученого зятя на лаві підійшов і поставивши руку на плече промовив:
- Не переживай мій сину! Скоро настане і наш час!
- Може й так , може й прийде… -, тихо мовив Каяфа,- а може й ні… ти ж сам бачив як вчора він входив до міста – ніби цар! А народ … народ його вітав як свого князя! Що з нами тепер буде … що нам тепер робити, батьку?
- Перестань! Не бійся! Мусимо триматись твердо! Треба скликати Синедріон! Порадимось а там як буде…
Вже через дві години в дім первосвященика почали сходитись найповажніші члени Синедріону – щось на зразок установчих зборів що тримали у своїх руках все. Все робилося доволі швидко і через кілька хвилин кімната стала переповненою людьми. Тоді Каяфа став по середині кімнати і почав говорити:
- Шановані вчителі закону і моралі в Ізраїльському народі! Найрозумніші серед усіх! Ми зібралися тут самі розумієте напевно чому! Всі ми знаємо що сталося вчора! Цей Назарянин проявив небачене нахабство – він перевершив усі допустимі норми! А ми … ми всі стояли і спокійно спостерігали за тим що відбувалося. Ви самі бачите як той чоловік відводить людей від храму і баламутить своїм новим вченням котре він не відомо звідки заніс. Постає дуже велика загроза – коли ми не зможемо більше управляти ситуацією. Всі ви прекрасно знаєте що серед його учнів є найрадикальніші – зилоти. Йде поголоска про те, що є заплановано вбивство римського прокуратура! Що ж нам тепер робити?
В кімнаті стало не наче у вулику. Було чути голосні крики, хтось комусь щось доказував, було чути окремі фрази… Потім почалися висловлювання з різних сторін кімнати:
- Вбити його! Забити на смерть!
- Ні, краще нехай прийде і стане перед нами!
- Нехай його вбють римляни!
- Стратити бунтівника!
Обстановка що разу то ставало все жаркішою. Серед старшин не було як такої єдності але все ж більшість була із думкою що треба позбутися небезпечного конкурента. Каяка ликував. Половину справи зроблено. Залишилось лише якось змусити Пилата щоби він підписав смертний вирок. Але це вже половина справи. Головне що члени Синедріону погодились із тим що треба цього «вчителя» видалити з лиця історії. Анна аж помолодів від радості що нарешті справа котра так довго не дозволяла їм спокійно спати – вирішена. Він уже бачив кінець – коли Ісус буде привселюдно обвинувачений у політичному підбурювані народу проти римської влади, богохульстві та в ряді інших гріхів що дозволять засудити його. Хто тоді його підтримає? Хто схоче слухати його? – ніхто! Всі відвернуться від злочинця і повернуться до храму. Тоді знову настане довгоочікуваний спокій котрий принесе усім задоволення.
- Чому не прийшов Гамалиїл-, спитав Ання Каяфу,- той старий хитрун хоче як завжди бути правим і чистим!
- Яка тобі різниця? Ми і без його авторитету зробимо справу! Що нам іще потрібно?
- Але якщо б він був то все було б набагато простіше і переконливіше! Все ж цього старого лиса всі поважають як визначного вчителя закону. А це щось таки означає!
- Так , але все ж -, відповів Ананія ,- думаю що нам стане і тих голосів щоб заставити його замовкнути назавжди!
- Що ж тепер залишається лише чекати слушного моменту щоби його схопити!
- Так, але це треба зробити досить тихо а в часі Пасхи цього не вийде!,- мовив Симон
- Сподіємося що він нічого не придумає витворити на саму Пасху!
- А якщо ні! Якщо він вже власне щось задумав! Ви ж самі бачили як люди зустрічали його! Кричали йому «осанна»! це ж пряма вказівка на початок повстання! Чи ж ви думаєте що він такий добрий як говорить?
- Не знаємо ми його -,відказав Анна ,- але чули що він говорив про себе вказуючи що віцн ніби син Всевишнього! А це вже переходить всякі межі! Думаю що цього нам досить щоб зрозуміти що цей чоловік противник Бога!
- Так ти правий! -, крикнув Симон
- Тоді ми маємо що йому закинути і не просто закинути але… за таке один вирок – каменування!
- Може взяти його ввечері, коли народу в місті мало-, сказав Азарія
- І як ти це собі представляєш -,спитав Каяфа,- ти ж знаєш що народ весь час за ним!
- Ти ж говорив що знаєш якогось із його прибічників що готовий нам його видати!
- Так, є один – юда! Але ж це останній план!
- От і використаймо його-, мовив Анна,- так буде і краще нам і простіше. Заодно це і відведе всякі підозри від нас!
- Тоді до справи… Йоханеде піди і знайди того чоловіка і і домовся з ним. І що швидше то краще!
- Так мій пане але як я зможу зловити того Ісуса якщо …
- Ти з слуга храму і маєш право діяти в інтересах храму! Це мій друже тобі дозволяє все що ти захочеш! Головне щоби цей «вчитель» був живим доставлений до нас!
- Добре мій пане буде зроблено -,сказав Йоханед і вийшов геть…
На дворі вже було темно. Все вже давно глибоко спало. Тихий теплий вітерець гуляв по повітрі. На небі світили зорі і здавалося що це найкраща пора коли все спочивало від важкого жаркого дня. Однак в домі Каяфи не спали. Годину тому до нього прийшов один із учнів того ненависного йому » Галилейського вчителя» і повідомив що вони будуть цієї ночі в Оливному саду за містом. Це був найбільш сприятливий час для дій.
ID:
340643
Рубрика: Проза
дата надходження: 29.05.2012 20:43:04
© дата внесення змiн: 29.05.2012 20:43:04
автор: Ruslan B.
Вкажіть причину вашої скарги
|
