Ми крокуемо вперед в похідну колону,
ми крокуемо вперед не шукаючи броду.
Ми йдемо по бурьянам та розбитим мріям,
І не бачимо вогнів ліхтарів надії.
Ми співаемо пісень про народну волю,
Та віримо що не згинула ні слава ні воля.
В наші руки автомати вклала вітчизна,
І нам батько вже комбат мати батьківщина.
Ми крокуемо разом кожен як уміє,
І всі разом вже не бачимо ідеї та цілі.
Ми вже втомилися військове вітання віддавати,
А голову набридло в рівняні повертати.
І може втратили ми глузд коли обрали замість волі,
Не легке ярмо захисника вітчизни долю.
Кожен з нас колись скаже досить вже не можу,
І відправимся ловити цивільну долю.
А справа вся не в зброї і не в військовому однострої,
А в урочистій клятві що колись сказали,
Та тремтячою рукою присягу підписали.
