Гойда малинову зорю
Лінива хвиля на озерах.
Далекий Схід в рожевих перах
І хмари віддані вогню.
Парує Серет молоком-туманом,
Біжить до древніх Городищ,
А на горбах,тоненьким станом,
Тополі тягнуться увись.
Від сну збудилися левади.
Тіка з полів легкий туман.
Блідими привидами хати
В садках сховались за паркан.
А новий день неквапом,сонний
Віта село відерним дзвоном,
Муканням жалібним,корів
Й свічками диму з димарів.
