Римський фарбований тигр
Ходою непевною пави
Тинявся під брамою Раю
Вважав себе вищим за видр
Рахуючи їх темні справи
Збентежений сам все ж до краю
І вперто рівняв зі своїми
Блистів на вітрі сивиною
Пускаючи нових і нових
Він суддів вважав застарими
Та бажав пройти стороною
Не маючи цілей готових
Він м'явся все з лапи на лапу
І страх його мучив непевний
Тримав у чистилища сінях
Раю він визубрив мапу
У впертості своїй був ревний
Боявся за врослі коріння
Не тут і не там вже століття
Травою хиткою на вітрі
Сп'янілий все тигр зоставався
Марив про сонячне віття
В застиглому часу повітрі
Чекав і у піжмурки грався
