Цей погляд змушує спинитись,
Ці руки, списані пером,
Лиш прочитати подивитись
І огортаєшся теплом.
Це ти, Тарасе,- ти із нами!
І дух твій вільний серед нас.
Ми не забудемо з роками
Тебе й «Кобзар» твій по весь час.
Ми прочитаємо за хвилі
Цю заповідь, що ти писав,
Підуть думки від нас немилі
І скажем все, що ти казав.
Страждання ми перенесемо
Крізь душу й час, що ти страждав,
І думку твою вознесемо,
Зламаєм все, що ти ломав.
Ми знаєм - біль цей буде вічним,
Та відболіємо його
Ці муки дивні, кара грішна -
Ми стерпимо… Та все одно
Ніколи ми не зрозумієм,
За що тебе тоді в’язнили…
Хто ж тоді був тим клятим змієм,
За що карали і душили?
За що терпів ти, немов грішник?
За що оплакував життя?
Чому тим зміям було смішно,
А ти терпів це каяття?
За що ти, долею забутий,
Був не в краю - на чужині?
За що ти, волею пригнутий,
Сидів не в дома а в тюрмі?
Чому перо твоє ломали,
Папір твій дерли на шматки,
І катували, й побивали,
І мрії рвали мов нитки?
За що ти, щастя не зазнавши,
Був кинутий у прірву небуття,
І на сиру землю упавши
Ти все ж боровся за життя?
За що? За правду що писав?
Хотів лиш волі і свободи,
Що людям очі відкривав
І гордо ти кричав: «Народе»?
Та хто ж це був такий жорстокий -
Уже не мав він ні спокою,
Лиш згинув в темноті й мороці,
Забутий радістю й любов’ю.
А ти,Тарасе, будеш навіки
І житимеш в душі народу,
І хоч проходять місяці й роки,
Будеш будить й людей, й природу.
І істина твоя витає серед нас,
Будемо ми під думкою-покровом
І згадуєм тебе в цей час
Незлим, твоїм, і тихим словом.
ID:
319627
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 06.03.2012 18:31:44
© дата внесення змiн: 06.03.2012 18:31:44
автор: hotterka
Вкажіть причину вашої скарги
|
