Все починалось досить дивно: лірика і квіти
Любив її кохати, і на руках носив
Просив побачення за все, скоєне рефлексом
Вона мене пробачала, хоча і дивно все це
Проте я забуваю, далі живем і гуляєм
Я поцілунком пригощаю, живемо, кохаєм
І все в один момент ніби кіт наперекір
Все нанівець пішло, вона взірець пішла за ним
Всі друзі друзями живуть, але коханню баста
От і кінець прийшов пустоголосим: Не кохаю
А в мене далі, як по плану, тільки не з тобою
Живу тепер один, у ліжку інколи самотній
І ось недавно, як мана, аж через три роки
Прийшла вона до мене, просить пробачення знову
Кохання що на дні, повертається до неба
Я розумію, що люблю, і прощаю все їй
До речі, я маю трек із цим текстом.
