І перо моє, знаєте, - воля до мудрості,
І в каві нічній багато так осаду,
Я то знову писати небачене змушений,
Один на вікні, чи кимось освітлений.
І перо моє, знаєте, гостре мов точене,
Ріже людей, а чи просто народжених,
Хоч частіше самому мені лише й боляче,
Від холоду аркушів, шпалами списаних.
І перо моє, знаєте, гаряче й розкалене,
І вірю, що в зорях все ще літатиму,
У танцях вогнів, та запалених дзвонами
Я досі один, а далі вже з птахою.
І перо моє, знаєте, легке наче в ангела,
І зловив його давно ще між краплями,
До неба хіба тепер ч́огось благатиму,
Перо моє, знаєте, взято від сокола.
