Коли мене біда підстерігає,
Я до грудей знайомих пригорнуся.
Ця людина мене любить й оберігає,
Це моя рідна бабуся.
Люба бабко і друга матусю,
Я люблю тебе, рідненька,
За тебе Богу я молюся,
Ти моя подруга й друга ненька.
Коли сльоза котиться по твоїй щоці,
Моє дитяче серце зжимається у тузі.
Ти даєш мені поради, як дочці,
Й ділишся переживаннями, як подрузі.
Твої ясні очі закарбуються назавжди
У пам’яті й в серці дитячім.
Твої груди оборонять від лиха й біди,
Ти розкажеш як? і зачім?.
Роки летять, проте ти вічно молода,
Бо в тебе думки світлі.
Із уст твоїх ллється джерельна вода,
Слова твої щирі й нетлінні.
Живи, бабусю, ще сто літ,
Не знай буремних ти віків.
Хай душа твоя рветься в політ,
Щастя, здоров’я і довгих років.
