Добрий маленький хлопчику,
Я купував у тебе газету,
Яка, насправді, ніколи не була потрібна.
Зараз я їду з людьми крізь той світ,
Що, як і усі інші, завжди тане на очах,
Зараз я дихаю тим самим важким повітрям,
Що й усі люди навколо.
На останній пожовклій сторінці
Є невеличкий кросворд,
Тому, ті, в кого те саме,
Питають мене про моє життя
І після я роблю аналогічне.
Бідний маленький хлопчику,
Нажаль ти не вгадав моє ім*я,
Та, якщо б мене звали Борисом,
Зараз писав би листи я коханій Джін,
Йшов би сліпцем поряд з нею,
Став би негайно батьком дітей, яких бачу вперше.
Я присвятив би усі вірші, навіть ненаписані,
Моїй любій Джін,
Тому, якби ти знав, що вона називає мене Симеоном,
Ти вмер би від горя, дивлячись на любов двох манекенів.
Ти перестав би пити, знаючи, що вода -
То тягуча червона калюжа, повна іржі.
Сумний маленький хлопчику,
Я дякую тобі за Джін та глибокі спостереження,
А зараз нам всім час вже спати,
Щоб народитися вранці з очима
Міцнішими за земну кулю.