Я часом думаю про дні,
коли людці напівдурні,
напівнімі, напівгорбаті,
узявши в руки по лопаті
ішли собі могили рить.
Забувши Бога, батька, маму,
напівсліпі копали яму
братам своїм – напіврабам,
напівмитцям, напівтворцям,
що в той час стукали у браму
яка веде у далечінь.
Амінь, амінь, напівамінь.
Уся проблема лиш у тім,
що в світі цім напівпростім,
живуть собі напівщасливі
і часом навіть жартівливі,
а в більшості напівліниві,
(і в цьому є проблема вся,
що не дороблять до кінця
і не домислять до початку)
людці середнього достатку.
І навіть там де є надія,
і напівдух, і напівмрія,
знайдеться тут-же напівдруг,
що чистим словом ріже слух
і тихо в яму підпирає,
що напівраб для вас копає.
А напіввлада відгуляє
молебен з одами для вас –
де ви у профіль і анфас.
І я також ось тут літаю,
напівдумками мозок краю.
Копаю часом в глибину,
і в простоту, і в далину,
і день минулий забуваю.
Напівживий. Напіввмираю.
Я сплю ідучи по життю.
Об сонних типів спотикаюсь.
І сниться в сонному житті,
що я і там також дрімаю.
1986р.
цікаво. У 1989 -Ви вкладали одне бачення, зараз -уже інше, а зміст -той же ...Супер!
Андрій Чернівець відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Філософія - це така єрунда, особливо коли дітей неможливо віддерти від компютера, чи змушений працювати у невдячних умовах...а часи вони завжди одинакові і проблеми ті ж, а ось твої координати у просторі і ставлення до них змінюється, як хтось сказав "буття визначає свідомісь". А про настрій то і не заїкаюся.
