Скажи, ти ж знала, так буває,
Коли ти мрієш ─ сум зникає,
Папір вспромозі так зробить,
Щоб мрії в ціль перетворить.
Сміливість думки межі ставить,
Вона так сильна, що заставить
Все бути так, як хочеш ти,
Лиш ти плануєш, куди йти.
Якщо ти знаєш, чого хочеш,
Воно знайде й посеред ночі.
Ти лиш піймай завітну мить
І не питай, чому щастить.
Поки ти знаєш задля чого,
Не схибиш з вірної дороги.
Себе поможе віднайти
Той, кого любиш сильно ти.
Завжди буває,
Щось є й зникає,
Коли це стане,
Лиш бог вгадає...
Ну й хай собі скоріш летить,
Забудь про це, хай не болить,
Бо замість нього прийде краще,
Лиш далі йди, не будь ледащой!
