Я хочу випити трунок з твоїх оксамитових вуст.
Це мій останній рятунок з чорних тенет нічних.
Перли зорь зачепились в волоссі і залишаться там навік.
Я хочу втопитися в ночі, п'янкій, як бузку аромат.
Може, це мені хтось напророчив? Та не хочу вертатись назад.
Що пройшло - те пройшло. Печалі, жалі...
Трохи смутку. Може, мине... Примари думок живуть в голові.
Сонце нескоро, та може зійде? А небо схилилось і пильно
Вдивляється в очі мені. Я розчиняюсь в безодні.
Чи ж будуть ще сонячні дні?
2010 р.
