(На одній із будівель Вільнюського університету є меморіальна дошка на честь Т.Г. Шевченка з текстом на литовській та українській мовах).
Вузенькі вулички, дахи із черепиць,
Ошатні вивіски не знаною ще мовою.
Вугласті тіні полягали долілиць
Та липи тішаться повільною розмовою.
Це місто стало, ненадовго лиш, моїм,
Його помірністю не терпиться проникнути.
Тут понад річкою - наш тимчасовий дім.
Чи вистачить часу мені до нього звикнути?
Йду незнайомими шляхами навмання.
Не маю гадки, чом в душі моїй теплішає:
Чи йдуть із пам`яті глибинні послання,
Чи хтось потужні ліхтарі вгорі розвішує?
Мов спалах блискавки миттєвий на стіні,
Мов спрацював в мізках думок моїх прискорювач.
Враз зрозумілим все зробилося мені:
Тарас Шевченко тут бував, Тарас Григорович!
Стемніла дошка свідчить написом своїм
Й моєю мовою засвідчує, батьківською,
Лишився дотик на фасаді цеглянім,
Слова поета тут лунають українською.
Високі помисли ураз злетіли впрост,
З новими друзями бажання стали спільними.
В свята врочисто проголошували тост
За нашу вільну Україну і за Вільно ми.
(1991 р. м. Вільнюс)
