Відірвалась, полетіла
Заблукала у світах.
Повертатись не хотіла.
Бачила і диво й жах.
Бігла по чужій планеті
Від чудовиськ утікала.
Мчала на швидкій кометі.
В чорні діри заглядала.
Навіть в часі мандрувала.
Зазирнула Смерті в очі.
З велетнями в шахи грала,
Бач, до гри вони охочі.
Що буття початок – взнала –
Це продовження кінця.
Знань про Всесвіт назбирала
По самісінькі вінця.
Та нарешті схаменулась
Моя грішная душа
І до мене повернулась.
Сон розвіять поспіша.
Коли я відкрила очі,
То нічого не згадала,
Бо згорнувшись у клубочок
Душа втомлена вже спала.
