Я щоночі лечу в сподіваннях
Розчинитись в світанку із мрій
Де живе дивовижне Кохання...
Це очей твоїх погляд надій!
Прокидаюсь від сили бажання
Пригорнутись у затишок крил
Почуттів невгамовних зізнання...
Це струмок життєдайності сил!
Він бурлить у мені намаганням
До краплинки зросити твій світ
Дивовижного тіла цвітіння...
Це енергія сонячних літ!
Обережний і трохи спонтанний,
Ніби ще не прокинувся, рух
Перетворює сутінки в ранній
Промінь сонця від дотику рук!
Я кохаю тебе неймовірно!
Як чарівне продовження сну,
Заглядає крізь штори настирно
Майже ранок, інтим по вікну...
10.12.2010
Поцілунок п'янкий несміливий-
То предтеча завершення сну...
Промінь сонця, на диво грайливий,
Розбудив нашу першу весну...
Мурашками по тілу твій дотик-
Не спиняй гру на струнах моїх!..
Особистий надсильний наркотий-
Мій солодкий освячений гріх...
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Пригорнуся до тебе, мов котик,
Й промурличу в обіймах утіх:
Ти найкращий надсильний наркотик,
Що віршами збудив в мені гріх...
