Несе кудись нас часу плин,
І думка тисне так вагомо:
Що буде за порогом змін?
Дорога наша не знайома...
І серце б`эться у тривозі,
Воює з часом в не покорі,
За осінню знов прийде осінь,
Та нова осінь. Не в повторі.
І так важлива та миттєвість,
В якій сьогодні ти живеш,
І сум. І радість. І...не певність.
Вона твоя й не терпить меж.
Й хоч ідолів в житті доволі,
Що протоптали в шир стежки,
Не грай в житті чужої ролі,
Не пожадай чужі вершки!
Бо що твоє,то й,власне,- справжнє,
У світі ти такий єдиний,
Не бійся жити,будь відважним,
Гордися тим, що ти- людина!
