У сяйві місяця - примара,
Є тайна в відблиску зірок,
В простій погоні дня і ночі -
І тут, здається, є свій рок.
Як по закону сонце сходить,
Є логіка таким речам,
Лиш випадково в зимній вечір
Ллє дощ і стелиться туман.
Питати в мене нема сенсу
Зв'язку, пояснень у житті,
Ти сам з'явився недоречно,
як сніг останній навесні.
Ти є не той, я не для тебе,
Як в літо граєм восени,
А квіти, вирвані із літа,
Зав'януть скоро, як і ми.
І все вернеться, куди треба,
За світлом - ніч, за ніччю - день.
І зникнуть твої запитання,
чому є так і в чому сенс.
У всьому є своя примара -
У сонці, відблиску зірок,
І вже не дивно, як у квітні
Сніг падає мені у крок.
