Місяць яскраво по небу пливе,
Виблискують зіроньки в танці небеснім,
Нічка прозора заснуть не дає,
Серденько співом взялося чудесним
Весело в грудях моїх починає
Пісню про радість омріяних днів,
Птахом у небо до тебе злітає,
Та осипається золотом слів
Хоче у твій концентрований мед
Знову втекти у відкриту кватирку,
Бо найдорожче - не дзвін від монет,
А твої очі, що схожі на зірку
Істину вічно шукаємо ми,
Блукаємо тінню химерних будинків,
Та ось вона, поруч, відкрийся й візьми...
У серці моєму звучить без зупинки!
Пристрасті спека у ніч відійшла,
Місяць так м'яко горить надзвичайно,
Бачиш, он зіронька іншу знайшла,
Й до ранку палає кохання їх сяйвом
Вір, що зустрінемось, трішки зажди,
Зорі у небі блукають до ранку...
Довгим життям почуттями біжи
В щирість кохання свого на світанку!
Оценка поэта: 5 Все доббре, але в "Піснею в грудях моїх завиває," "завиває" якось випадає з конексту, чи Ви мали на увазі, що смуток піснею завиває?! Не зовсім зрозуміло хото, чи що "Піснею в грудях моїх завиває,", невже серденько, яке співом взялося чудесним"?! Сергію допоможіть розібратися, я заплутався!
С повагою, Олександр
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Олександре! Ви потроху перетворюєтесь у критика...
Дякую, переробив!