Я бачив ніч…
Оту прекрасну,
Чудову й милу нашу ніч
Трохи засмучену і ясну…
Я залишився віч-на-віч
Край поля житнього спочити,
Бо шлях не ніс вже ніг моїх,
Приліг, тай очі вже б закрити,
Аж раптом я побачив їх,
Ті зорі…
Мов перлинки,
Мільйони незгасимих свіч,
Дивлюсь на них - немов з картинки,
Та кожна різна,
Певна річ,
То ж кажуть люди, що то долі,
І в кожного вона своя…
А тихий вітерець у полі
Прошепотів: моя, моя!
Та де ж вона? Моя та доля?
Як не дивився, все дарма…
А може та, що полетіла
Так швидко з неба та й до тла
Десь у краю чужім згоріла…
Та ні, мабуть ось тут вона
Десь зовсім поруч, моя зоре,
Я бачу блиск приємний твій,
Моє ти щастя й моє горе,
Усе моє життя у ній!
І ніби щось в душі зомліло
В ту ніч, що я тоді пішов,
А серце сильно затремтіло -
Як добре, що тебе знайшов
Кохання…
Чуєш, моя зоре,
Ти маєш знати, я молю
Знайди в своїм небеснім морі
Ту зіроньку, що я люблю!
Та об’єднайтесь там навіки,
Прошу тебе, відчуй мій тон!
А втома, закрива повіки,
Відповіла тихенько:
Сон…
І з думками про наші долі
Край поля житнього я спав,
У небі мерехтіли зорі
Та вітер пісню їм співав!
А я дивилася на зорі
По той бік місячної ночі,
У солов'їнім диво-хорі
Я чула: серденько тріпоче...
Я цілувала ці перлинки
Катреновим своїм зітханням,
І на кульбабові пушинки
Я ворожила про кохання...
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
По той бік дивовижної ночі,
Там де пісню ти ніжно співа,
Що катренами слух мій лоскоче,
Наче перли зітхання-слова, -
Я кульбабові мрії-пушинки
У вірші неодмінно складу
Й солов'єм для Любові-дівчинки
Своє серце у спів загорну...
Оценка поэта: 5 Коли на землю ніч спадає
І в небі світяться зірки,
То я дивлюсь й свою шукаю,
Що десь видніється в пітьмі...Дуже сподобався вірш.Хай ваша зірка приносить вам тільки щастя!
Serg відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
