Цвітуть абрикоси і стежку вкривають,
Розсипавши білі дрібні пелюстки,
А в чистому небі пташки співають,
І гріє проміння зелені сади.
І квітне місяць різнобарв'ям трав:
Тобі тут і нарциси, і тюльпани,
І вітер пелюсточки підіймав,
А далі там цвісти будуть каштани.
І тільки ти і я на квітів полі,
Де нас на крилах кохання несе,
І по очах твоїх читаю вже не болі,
Тож не пиши любовних тих есе.
З тобою мрію справді щиро,
В душі давно розтанули сніги,
З весною в серці оселилось диво,
З тобою й світ - неначе уві сні.
І в тому сні завжди панує щастя,
І розчинилися в повітрі всі жалі,
Над почуттями знов оте безвластя,
Бо ми не думаєм, як далі йти.
І відцвіли абрикоси, похмурніло небо,
На зелену травичку впав дощ.
Я була би з тобою навіки,
Якби ти, як той дощ, не пішов.
