кожного разу, коли ти кажеш, що любиш, я думаю, скільки на цей раз вогнестрільних буде, думаю, де і коли я схибила, що ти прийшов у мій тихий сон, і коли мені так шибки вибило...мій внутрішній космос сповнений темряви й тиші, але коли ти прийшов, я зрозуміла , що й ти не дишиш, а я не чую ні дощів ні польоту комет, а ти сміявся, а я все думала: нащо увесь цей концерт...і приходить ранок, і я розумію що ти знов мовчиш, значить це знову любов і коли говориш і коли ні, а потім я обводжу силуети на підлозі і стираю кров зі стіни. Твоя любов як війна, у мене від тебе купа болючих віршів, але ми ще не квити. Я думаю ще не квити)
