Шум волн и гладь небесной синевы,
Рисуют образ мне знакомый твой.
Из памяти, далекой глубины,
Воспоминаньями тревожу разум свой.
Как лебедь белый, на лесном пруду,
В туманной дымке утренней зари,
Мне говорит: к тебе я вновь прийду,
А я боюсь, меня ты не зови.
Боюсь сверканья незабвенных глаз,
И сладости твоих медовых губ,
И страсти, что столь пагубна для нас,
И ласк твоих, для них я слишком груб.
Мой сон, вдруг, превращается в кошмар,
При пониманьи, что тебя здесь нет,
И прячу образ твой, как драгоценный дар,
Теряя часть души и лучезарный свет.
И нет покоя мне, и памяти моей,
Замки запретные, ломаются опять,
Воспоминанья сказки о любви твоей,
Закрою и не буду вспоминать
ID:
1036717
ТИП: Поезія СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний ВИД ТВОРУ: Вірш ТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 31.03.2025 20:11:33
© дата внесення змiн: 31.03.2025 20:11:33
автор: Young
Вкажіть причину вашої скарги
|