„Мій пригарний Володимер
Ти мій потях ти мій стимол“
Так вона йому казала
Так вона йому писала
„Ти для мени насолоддя
Ти їдиний мій Володдя“
Так вона йому казала
Так вона йому писала
„Ти мій сьвіт посерид ночи
Ти мій цьвіт шо бачуть очи
Ти кавалєр песдоганий
Ти мій муш шо Богом даний“
Так вона йому казала
Так вона йому писала
Він читав, боліли очі
Раз-у-раз хапали корчі
Надто це було жорстоко
Здулись вени, трісло око
Закалатало у вухах
Залетіла в горло муха
В роті піна, і до сказу
Аж задриґалися м'язи
І не витримав Вованчик
Лопнув мозок наче м'ячик
***
„Ти мій вітир марморовий
Ти мій паробок дубовий
Я тибе любите буду
І ніколе ни забуду“
Так вона йому казала
Так вона йому писала
У знайомому вже стилі
На його сирій могилі.....