Хто час від часу,керує небесами,
Бува, як плесо всіх річок з берегами,
Які все ж досить різні, створені з хмарин,
Одні чубаті, інші… неначе з перлин.
Все хтять з’єднатись у могутній океан,
Вітрець хитренький, їх запрошує на бал,
Повчає танцю, проснувшись ніби рано,
Немов під музику, розкроїть волани.
Та передумавши, вже плісе на разі,
Пірнув думками, подібно у джазі,
Дмухнув вразливо, та й трусить над землею,
Мабуть пишається вдачею своєю.
Донизу сніг, летить біленький, сріблястий,
Вітрець щасливий, із часом йде лапатий,
Ніщо не в змозі йому протистояти,
Вже й простирадла, килими лежать з вати.
Іскриться златом, по деревах ряднина,
В парчовій сукні, у намисті калина,
Край неба зирить, виглядає світило,
За мить сховався, посміхнувшись вразливо.
У змові з осінню, нам ніч подарунок,
Подала радо, земля відчула трунок,
Прикрита блиском, у сні змарніла листва,
Красу сприймаю, за вікном прийшла зима…
У чародійстві, казковім з нею і я.
21.11.2024 р
Красиве і Ваше чародійство 
