Осінній день до полудня іде,
Вкривають небо посивілі хмари.
Життя воно розрізнене таке,
Не мов акорди семиструнної гітари.
Мов поле що неможна перейти
Не бачиш в ньому ні кінця ні краю,
Але в моїм життю з’явилась люба ти,
За це молитви ,Богові складаю.
Життя не завжди радувало нас,
Не завжди посміхалося ласкаво,
В житті ми помилялися не раз,
І смутку в ньому також вистачало.
Не раз ішли мов босі по стерні,
Не раз на піку щастя побували.
Та завжди помагала ти мені
Ми все з тобою разом подолали.
За все тобі я вдячний у житті,
За діток що мені ти народила,
За роки що віддала молоді,
І у замін нічого не просила.
Я вдячний щиро за твою любов,
За посмішку ніжнішу за усі,
І буду дякувати знов і знов
За те що посміхаєшся мені.
