Колись, коли почую голос тих,
За Україну що народжені вбивати,
Ні, я не здамся і не відступлю.
Скажу тихенько: «Слава Роду, Брате».
Колись, настануть, вірю, ті часи,
Як Україну будем підіймати.
Ні, я не здамся і не відступлю.
Бо виховала так мене моя мати.
Колись таки закінчиться війна,
І воїни прийдуть у свої хати.
Ні, я не здамся і не відступлю.
Я буду їм завжди допомагати.
Колись у нас настане мирний час,
Війну почнемо трішки забувати.
Тоді, можливо, перший раз
Навчу себе я пробачати…
