Може станеться, колись ,
Буду я старим ,сварливим,
Ех, яблучко, по тарілочці котись ,
Я ж був колись молодим, щасливим...
Чи обирав я сам собі життя,
Чи може доля так все написала,
чи Бог веде мене в своє буття,
По заплутаним стежкам від самого начала?..
А комусь лиш короткі дні ,мов дим,
Вмирати молодим у розквіт щастя...
А комусь доживати дні старим,
В сумному ореолі горя,вдасться...
Коли зароджується, по зимі, весна,
Мені здається: в ній є щось від мрії,
І в немічному тілі, келихом вина,
Нагадує мені: душа ніколи не старіє...
Ех ,яблучко, по тарілочці котись ,
Я ж був також молодим, щасливим,
Живемо ми від колись до колись,
А дні спішать неспокоєм щемливим...
