Пам’яті Лінійчука Андрія Олексійовича
присвячую:
Сьогодні Вам, тату, було б шістдесят
І ми б ювілей святкували..
А дні у скорботі летять і летять..
Рік майже, як вас поховали.
Пробачте за те, що хоч ми й лікували,
Проте вберегти не змогли:
Вас Ангели з неба до себе забрали,
Ви з ними пішли в засвіти.
А ми у скорботі сумуєм за вами
І тягнуться дні у журбі..
Як важко змиритись, що ви вже не з нами,
Що ми у цім світі самі.
За вами сумує дружина Лариса
Та донечки: Таня і Галя,
Зяті та онуки: Назарик і Злата,
І внучка найстаршенька Таня.
Ви вчили нас, тату, щоб правдою жити,
Щоб ми залишались людьми,
Та всіх поважати, добро щоб творити,
Та гідно життям щоб пройти.
Ми будемо завжди, рідненький наш тату,
Науку цю в серці нести,
Можливо й помилок в нас буде багато,
Та зможемо з гідністю йти.
