Ясна голова фонаря, и кружит со всех сторон
мечтательное комарьё снега.
Никогда, слышишь, никогда не был он таким, как сейчас.
Стану в этот игристый силуэт света в бокале инистого парка:
полозья от саночек, гомон уток на озере,
красная рыба неба, бодрые купальники в проталине.
Здесь, в зазеркалье, ещё и война. Там – в самшитовом лабиринте –
от кроличьей лапы след. Пролетаю сверху вниз по длинному-предлинному
туннелю моего дома: полки с книгами и посудой
(вот ещё детская полИвная чашка), дальше и дальше –
стол, пианино, ёлка, велосипед, комод, зеркало.
Кто знает, какой глубины эта нора?
Внизу на столике будет стоять флакончик с надписью "Верь мне".
И будет светиться нежно окно в снег.
2024
(Перевод с украинского)
***
У ліхтаря ясна голова, а навколо кружляє
мрійлива комашня снігу.
Ніколи, чуєш ніколи як зараз, не був він такий.
Стану в цей ігристий силует світла у келиху інистого парку:
полози від санчат, гамір качок на озері,
червона риба неба, бадьорі купальники в проталині.
Тут у задзеркаллі ще і війна. Там – у самшитовому лабіринті –
від кролячої лапи слід. Пролітаю згори вниз довгий-довгий
тунель мого дому: полиці з книжками і посудом
(ось ще дитяча полив’яна чашка), далі й далі –
стіл, піаніно, ялинка, велосипед, комод, дзеркало.
Хто знає якої глибини ця нора?
Унизу на столику стоятиме флакончик із написом «Вір мені».
І світитиметься ніжно вікно у сніг.
