В селі у баби Олі на городі
Жили веселі овочі. На вході –
Морквина помаранчева, оката,
Яка любила в мікрофон співати
Пісні і стародавні, і сучасні.
З охотою виконувала власні.
За нею буряки росли бордові,
Які любили шпортатись у слові,
Книжки читали (брали їх з-під глоду)
Про різні пори року і погоду.
За ними вигинались помідори.
Червоні й жовті в них були убори.
Любили помідори малювати
Їм небо фарби мусило давати.
Що малювали? Сонечко і хмарку,
Ґаздиню, її внученьку Одарку,
Цвіт, що гуляв за сіткою у лузі,
Ну і, звичайно, любих своїх друзів.
На чому малювали? На землиці.
Їм радо підставляла свої лиця.
Тяглась за буряками кукурудза –
Струнка, з волоссям довгим без картуза.
Любила кукурудза танцювати.
Ногами ритм музичний відбивати.
Добре жилося друзям на городі.
Подяку слали бабі і природі.
Бабі за те, що грядки пильнувала:
Полола, у посуху поливала.
Природі – за повітря, сонце, воду,
За ґрунт, який живив їх силу, вроду.
До справ душевних овочі ставали,
Як баба в хаті їжу готувала,
Як прала, прибирала, прасувала,
Новини у ТБ переглядала.
Але коли виходила із дому,
Сміялась чи жалілася на втому,
Заняття любі овочі лишали,
До місць своїх обжитих поспішали.
Коріння пхали до землі сирої.
І так жили до осені глухої.
Гарне дитинство і спогади про те, що родила земля.
