Станислав Бельский

прямая дорога в ад…

прямая  дорога  в  ад
по  ссылке  не  открывается

человекосвойственно
тень  возить
по  брусочкам  уваги

дажев  ойну
/сложарукивлочках/
растрясён
красный  квадрат  на  станции
туннель  омг  сметой  на  глаз

от  моста  пара  головешек

шаги  вокруг
отражённого  времени

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991228
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2023

не уверен…

а

не  уверен
совсем  не  уверен
что  по-прежнему  могу  писать  что-либо
похожее  на  стихи

что  стихи  по-прежнему  существуют
не  утратили  химическую  связь
не  разложились  на  составные  части

на  то  что  поджигает  стекло
и  то  что  живёт  дольше  дня

б

слова  уходят  из  речи  в  них  мало  опоры

шаткий  язык  для  блэкаутов

присвоение  малых  сих  множеств
поименно  залипших  на  склоне:

«мы  именно  там  где  нас  нет»

в

есть  ни-
кому  подпереть
супрематизм  ложек  немытых

посреди  рекурсивных  ремонтов
и  водорослей  пахучих

индексирование  опасного  настоящего
чёрными  мантиями
гарантийными  купальниками

на  трэшечку  отсутствия  быта

г

стратегия  ненависти

метод  ищущий  вложенный  метод
война  генерирующая  грамматику  войны

пока  выученное  не  станет  святым:
святая  мясорубка
святое  лицемерие

комфортная  машина  убийства

д

лучше  захлебнуться
чем  держать  на  холодном  пайке

куски  оторванные  от  предметов

принимая  во  внимание
исключения
при  долгой  загрузке  фрагментов

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991157
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.08.2023

Максим Кривцов. Когда ты станешь классиком…

Когда  ты  станешь  классиком
твои  фото  с  подписью
будут  продавать  втридорога
говорит  моя  подруга
фигассиком
отвечаю  я
я  могу  стать  классиком
только  если  погибну  на  войне
да  и  то
разве  что  в  шутку
может
когда-нибудь  опубликуют  книгу
издадут  её  на  грант
но  никто  не  прочтёт
книга  будет  исчезать  
едва  возьмут  её  в  руки
а  ещё
я  могу  получить  Нобелевскую  
Нобелевскую  премию  по  мечтам
этого  добра  у  меня  хватает
если  бы  за  мои  мечты  можно  было  рассчитываться  в  кофейне
моё  сердце  уже  остановилось  бы  от  такого  количества  кофеина
я  бы  не  погиб  на  войне
не  стал  бы  классиком
фигассиком
за  окном:  люди
не  думал
что  для  меня  эта  фраза  будет  иметь  такое  значение
и  вообще  я  не  поэт
пишу  кое-что
но  всё  больше  и  больше  в  моих  стихах  
проявляется  некто  другой
как  на  плёнке  в  фотобачке
(кстати,  как  перевести  фотобачок?)
и  быть  может
этот  некто
даже
научится  ходить
понятия  не  имею
что  со  мной
человек  
расскажите  мне
как  быть  человеком
это  моя  фобия.

А  пока  я  живу  в  собственном  мире
антиутопии-утопии
Большой  брат  высоких  деревьев  на  Валах  Подола
Большая  сестра  длинной  прямой  улицы  
Большой  дед  ветра
Большая  тётка  солнца
наблюдают  за  мной
я  под  полным  контролем
и
внезапно  вспоминаю  май
последний  май  зимы
вспоминаю  ребят-побратимов
город  Дружковку
один  из  многих  промышленных  городов  Донбасса
как  по  нему  расползаются  красные  змеи  трамваев
осторожно  проходят  крокодилы  маршруток
город  жил  и  дышал
судорожно
как  человек
которого  только  что  откачали  непрямым  массажем  сердца
или  дыханием  как  говорится  рот-в-рот
город  сладкий
здесь  производят  самую  вкусную  халву
город  глинистый
теперь  еще  больше  гончаров  заказывают  глину  из  Дружковки
потому  что  в  Славянске  нет  доступа  ко  всем  месторождениям
я  вспоминаю  солнце
что  жонглирует  Землёй.

А  пока
пью  эспрессо-тоник
хотите  вас  подразню:  ЭКСПРЕССО-ТОНИК
за  окном:  люди
вы  слышите?
За  окном:  люди!
Не  хватает  лишь
кусочка  дружковской  халвы
и
ребят.

06.08.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:


***

Коли  ти  станеш  класиком
твої  фото  з  підписом
продаватимуть  утридорога
каже  моя  подруга
фігасиком
відповідаю  я
я  можу  стати  класиком
лише  якщо  загину  на  війні
і  то
хіба  жартома
може
колись  видадуть  в  книзі
виданій  на  грант
яку  ніхто  не  прочитає
вона  щезатиме  
як  тільки  братимеш  її  у  долоні
а  ще
я  можу  отримати  Нобелівську  
Нобелівську  премію  з  мрії
цього  добра  в  мене  вистачає
як  би  за  мої  мрії  можна  було  розраховуватись  у  кавʼярні
моє  б  серце  уже  зупинилось  від  такої  кількості  кофеїну
я  не  загинув  би  на  війні
не  став  би  класиком
фігасикои
за  вікном:  люди
не  думав
що  для  мене  цей  вислів  матиме  таке  важливе  значення
а  взагалі  я  не  поет
пишу  що-небудь
але  все  більше  і  більше  в  моїх  віршах  
хтось  проявляється
наче  на  плівці  у  фотобачку
(  до  речі,  як  перекласти  фотобачок  ?  )
і  можливо
цей  хтось
навіть
навчиться  ходити
уявлення  немаю
що  зі  мною
людина  
розкажіть  мені
як  бути  людиною
це  моя  фобія.

А  поки  я  живу  в  своєму  світі
антиутопіії-утопії
Великий  брат  високих  дерев  на  Валах  Подолу
Велика  сестра  довгої  прямої  вулиці  
Великий  дід  вітру
Велика  тітка  сонця
спостерігають  за  мною
я  під  повним  контролем
і
раптово  згадую  травень
останній  травень  зими
я  згадую  хлопців
місто  Дружківку
одне  з  багатьох  промислових  міст  Донбасу
як  по-ньому  розповзаються  червоні  змії  трамваїв
обережно  проходять  крокодили  маршруток
місто  жило  та  дихало
судомно
як  людина
яку  щойно  відкачали  непрямим  масажем  серця
чи  подихом  як  то  кажуть  з  рота-в-рот
місто  солодке
тут  виготовляють  найсмачнішу  халву
місто  гливке
тепер  ще  більше  гончарів  замовляють  глину  з  Дружківки
бо  в  Словʼянську  немає  доступу  до  усіх  родовищ
я  згадую  сонце
яке  жонглює  Землею.

А  поки
я  пʼю  еспресо-тонік
хочете  вас  подратую:  ЕКСПРЕСО-ТОНІК
за  вікном:  люди
ви  чуєте?
За  вікном:  люди!
Не  вистачає  лише
шматочка  дружківської  халви
і
хлопців.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991029
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2023

Ирина Шувалова. Дня золотое лицо

мир  где  мы  проснулись  в  то  утро  был  печальней
чем  раньше.  я  видела  деревья  с  колышущимися  ветвями  птиц  с  белыми
горлышками  людей  уносимых  ветром  снегом  маленьких  съёжившихся
–  и  не  могла  никого  из  них  любить.  в  то  утро
мы  проснулись  в  мир  чьё  золотое  спокойное  лицо
вдруг  отвернулось  от  нас  чьи  золотые  спокойные  глаза
смотрели  мимо  нас  так  словно  мы  были  героями  фильма  настолько  старого
что  можно  и  не  обращать  внимания  на  экран  ведь  всё  равно  знаешь
кто  влюбится  а  кто  прыгнет  с  моста.  мы  проснулись
в  такое  старое  кино  мой  ангел  что  не  имеем  в  нём  даже  голосов
только  жесты  резкие  как  жесты  птиц  только  драматические  контрасты
когда  тёмные  глаза  широко  раскрываются  на  белом  лице  впуская
внутрь  зимнее  утро  непрошеное  воспоминание  смерть.  в  самом  ли  деле  мы
не  умерли  мой  ангел  и  если  так  то  почему  тогда  мы  всё  ещё
здесь  для  чего  эта  кровать  этот  стол  это  окно
а  главное  зачем  тогда  растёт  из  моего  горла  этот  голос
иной  проще  чем  прежний  похожий  на  голую  ветку
таким  не  описать  буйство  лета  и  судороги  любви  но
можно  начертить  на  мокром  вечернем  снегу  простые  слова
слово  "снег"  слово  "печаль"  слово  "возраст"  слово  "ночь"
слова  что  не  должны  длиться  не  должны  оставаться  здесь  надолго
не  должны  быть  прочитаны.  уже  завтра  они  будут  выглядеть
совсем  как  птичьи  следы  или  отпечаток  мокрой  ветки
которую  обронило  дерево  и  которую  ребенок
поднял  и  понёс  туда  куда  повёрнуто
дня  спокойное  золотое  лицо
где  нас  нет

2021

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

дня  золоте  лице

світ  у  якому  ми  того  ранку  прокинулися  був  печальнішим
ніж  досі.  я  бачила  дерева  з  коливким  гіллям  птахів  із  білими
горлечками  людей  несених  вітром  снігом  малих  зіщулених
— і  не  могла  нікого  з  них  любити.  того  ранку
ми  прокинулися  в  світ  чиє  золоте  спокійне  лице
раптом  відвернулося  від  нас  чиї  золоті  спокійні  очі
дивилися  повз  нас  так  наче  ми  були  герої  фільму  такого  старого
що  можна  й  не  зважати  на  екран  бо  все  одно  знаєш
хто  закохається  а  хто  стрибне  з  мосту.  ми  прокинулися
в  таке  старе  кіно  мій  янголе  що  в  ньому  не  маємо  навіть  голосів
тільки  жести  різкі  як  жести  птахів  тільки  драматичні  контрасти
коли  темні  очі  широко  розплющуються  на  білому  лиці  впускаючи
всередину  зимовий  ранок  непрохану  згадку  смерть.  а  чи  ж  ми
не  померли  мій  янголе  якщо  так  то  чому  тоді  ми  все  ще
тут  для  чого  це  ліжко  цей  стіл  це  вікно
а  головне  для  чого  тоді  росте  з  мого  горла  цей  голос
інакший  простіший  ніж  дотепер  такий  як  гола  гілка
голос  яким  не  описати  буяння  літа  й  судоми  любові  але  яким
можна  креслити  на  мокрому  вечірньому  снігу  прості  слова
слово  «сніг»  слово  «сум»  слово  «вік»  слово  «ніч»
слова  що  не  мусять  тривати  не  мусять  залишатися  тут  надовго
не  мусять  бути  читаними.  вже  назавтра  вони  виглядатимуть
достоту  як  пташині  сліди  або  відбиток  мокрої  гілки
яку  зронило  дерево  і  яку  дитина
піднявши  понесла  туди  куди  повернуте
дня  спокійне  золоте  лице
де  нас  немає

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990820
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.08.2023

Ирина Шувалова. Vox

да  да  именно  так  я  и  хотела  бы  говорить  как  в  шахту  лифта
как  говорит  женщина  сжигающая  на  улице  кучу  старой  бумаги
пламя  танцует  но  лица  её  не  видно
я  хотела  бы  говорить  как  женщина  у  которой  нет  лица  и  нет  тела
женщина  похожая  на  свет  автомобильных  огней  на  стене
что  пробегает  и  исчезает  никого  не  задевая
только  в  комнате  на  мгновение  становится  видней
я  хотела  бы  говорить  как  говорят  в  замочную  скважину  или  трещину  в  кирпичной  стене
хотела  бы  лететь  и  не  падать  как  уносимая  ветром  пластиковая  сумка
что  поднимается  до  шестого  потом  до  девятого  этажа
это  так  течёт  здесь  между  домами  воздух
это  так  течём  между  стенами  мы
не  увиденные  просыпаемся  не  увиденные  засыпаем
неслышимые  кричим  шепчем  говорим
в  ванных  на  кухнях  на  пожарных  лестницах
на  балконах  в  тёмных  подъездах
именно  так  я  и  хотела  бы  говорить
как  вспышка  ночного  огня  над  морем
как  женщина  что  идёт  по  улице  пьяная  и  поёт  
так  будто  никто  не  слышит
только  бог

2021

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

vox

так  так  саме  так  я  й  хотіла  б  говорити  як  у  шахту  ліфта
як  говорить  жінка  що  палить  на  вулиці  купу  старого  паперу
полум‘я  танцює  але  її  лиця  не  видно
я  хотіла  б  говорити  як  жінка  яка  не  має  лиця  не  має  тіла
жінка  схожа  на  світло  автомобільних  вогнів  на  стіні
що  пробігає  й  зникає  не  зачіпаючи  нікого
тільки  в  кімнаті  на  мить  стає  видніше
я  хотіла  б  говорити  як  говорять  у  замкову  шпарину  у  тріщину  в  цегляній  стіні
хотіла  б  летіти  й  не  падати  як  несена  вітром  пластикова  торбина
що  здіймається  до  шостого  потім  до  дев‘ятого  поверху
це  так  тече  тут  між  будинками  повітря
це  так  течемо  між  стінами  ми
небачені  прокидаємось  небачені  засинаємо
нечутні  кричимо  шепочемо  говоримо
у  ванних  на  кухнях  на  пожежних  сходах
на  балконах  у  темних  під‘їздах
саме  так  я  й  хотіла  б  говорити
як  спалах  нічного  вогню  над  морем
як  жінка  що  співає  ідучи  вулицею  п‘яна
так  наче  ніхто  не  чує
тільки  бог

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990533
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.08.2023

Юлия Стахивська. Смотреть и видеть

Узнавать  о  смерти  посреди  крика  жизни  –  оглушительно.  
На  мгновение  цепенеть  от  новости,  её  тёмной  вязкой  материи,  
это  тебе  не  прозрачный  стеклянный  шарик  для  игры,
не  голубой  марбл,  хотя,  говорят,  именно  такова  наша  планета  где-то  там,  откуда  мне  не  видно.
Среди  тысячелетних  руин  всё  равно  проглядывают  руины  моей  страны.  
Но  это  не  музей,  малышка,
хотя  многим  здесь  так  легко  попросту  перейти  к  другой  витрине.  
Вчитаться  в  описание  ещё  одного  экспоната,  
задуматься  о  величии  цивилизации.
Когда  я  смотрю  на  терракотовую  фигурку  без  ноги  –
вижу  последствия  обстрелов.  
В  разбитых  черепках  я  узнаю  чашки,  из  которых  только  что  пили.  
Смотрю  на  очертания  лилий  на  фреске  –  и  вижу  их  на  похоронах.
Смотрю  на  южные  травы  –  и  вижу  твои  волосы.
Смотрю  на  воду  –  и  вижу  твой  прозрачный  взгляд.  
Смотрю  на  ветер,  что  гонит  волны,  и  вижу  будущий  шквал,  реквием  победы.  

2023

(Перевод  с  украинского)

Дивитися  і  бачити

Дізнаватися  про  смерть  посеред  крику  життя  –  оглушливо.  
На  мить  ціпеніти  від  новини,  її  темної  в’язкої  матерії,  
це  тобі  не  прозора  скляна  кулька  для  гри,
не  блакитний  марбл,  хоч,  кажуть,  саме  такою  є  наша  планета  десь  там,  звідки  мені  не  видно.
Серед  тисячолітніх  руїн  все  одно  прозирають  руїни  моєї  країни.  
Але  це  не  музей,  крихітко,
хоч  багатьом  тут  так  легко  просто  перейти  до  іншої  вітрини.  
Вчитатися  в  опис  ще  одного  експонату,  
задуматися  над  величчю  цивілізації.
Коли  я  дивлюся  на  теракотову  фігурку  без  ноги  –  
то  бачу  наслідки  обстрілів.  
У  розбитих  черепках  я  впізнаю  горнятка,  з  яких  щойно  пили.  
Дивлюся  на  обриси  лілій  на  фресці  –  і  бачу  їх  на  похороні.
Дивлюсь  на  південні  трави  –  і  бачу  твоє  волосся.
Дивлюся  на  воду  –  і  бачу  твій  прозорий  погляд.  
Дивлюся  на  вітер,  що  жене  хвилі,  і  бачу  майбутній  шквал,  реквієм  перемоги.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990405
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2023

Максим Кривцов. Теперь похороны…

Теперь  похороны  молодых  парней  и  девушек  
в  сёлах  и  местечках
это  обычная  часть  жизни
событие
которое  обязательно  происходит
на  которое  каждый  раз  приходит  меньше  и  меньше  посетителей.

"Сегодня  мы  прощаемся
с  преданным  нашей  стране  и  своим  родителям  парнем
он  мог  бы
косить  бурьян  во  дворе
весной  обмазывать  стволы  яблонь  известью
наполнять  мешки  только  что  смолотым  зерном
обводить  всех  защитников  на  футбольном  поле  и  забивать  феноменальный  гол  в  левую  девятку
смаковать  булочку  с  абрикосовым  вареньем
ходить
бегать
дышать  
смотреть
он
18-й  парень  из  нашей  общины
из  тех
кто  упокоился  навсегда  
под  палящим  солнцем
под  разъярённым  ветром  и  дождём
на  кладбище
что  разрастается
как  грибы  после  дождя
вряд  ли  кто-то  здесь  остаётся
дальше  санаторий  "Лёгкое  облачко".

Заканчивает  свою  речь
глава  общины
люди  подходят  к  закрытому  гробу
расположенному  на  площади  посреди  села
прощаются
небо  серое  
как  порох
тяжёлое
как  небоскрёбы.

Тогда  
слово  переходит  к  священнику.
он  говорит
чтобы  мы  вытерли  слёзы
он  практически  кричит  на  нас
говорит
доставайте  носовые  платки  ненависти
и  мести
нужно  вынимать
как  осколки  из  ладони
вредные  занозы  прошлого
будет  больно
что  же  вы  хотели
ответственность
говорит  он
трудней  чем  слезы.

"Звенит  январская  вьюга
И  ливни  хлещут  упруго
И  звёзды  мчатся  по  кругу
И  шумят  города
Не  видят  люди  друг  друга
Проходят  мимо  друг  друга.
Теряют  люди  друг  друга..."

На  этом  слова  песни  из  советского  беззаботного  фильма  обрываются
женщина  берет  трубку
я  на  похоронах
говорит  женщина
я  не  могу  говорить
наберу  позже
бросает  телефон  на  дно  чёрной  сумочки  из  кожезама
ладонью  вытирает  пот  на  лице
продолжает  слушать  отца.

Парни  в  форме
которых  привлекли  к  процессии
чтобы  нести  гроб
и  флаг
чтобы  стрелять  в  небо
время  от  времени  берут  трубку
или  сами  кому-то  звонят  
за  час  до  этого
ракета  прилетела  на  территорию  их  военной  части
а  кто
кто  200
спрашивает  один  из  них
что  там  братья  Романенко
бросает  трубку  
опускает  голову
земля  усыпана  яблоками.

Мы  садимся  в  старый  ободранный  автобус
он  довезёт  нас  до  кладбища
часть  потолка  из  фанеры  свисает  и
бьётся  о  стекло
плесень  на  стенах
кажется
вот-вот  поглотит  всё
кто-то  сидит
кто-то  стоит  рядом  с  гробом
мы  оглядываемся  с  хлопцами
узнаём  этот
сладковато-терпкий  трупный  запах
который  едва  пробивается
как  свет  сквозь  щели  блиндажа
эй  водитель  помедленней  
кричат  ему
ты  куда  несёшься
острие  флага  на  длинной  палке
выглядывает  из  открытой  двери
бьётся  о  ветки  деревьев
падает  папировка  и  ещё  зелёные  сливы.

Самое  трудное
это  бросать  три  горсти  земли
будто  это  пудовые  гири
последнее
что  ты  можешь  отдать  человеку
это  же  точно  не  лучший  подарок
вряд  ли
провожая  близкого  человека  в  дорогу
ты  насыплешь  ему  сырой  земли  в  карманы  
может  быть
подаришь  книгу
пакет  с  круассанами
открытку  
или  обнимешь.

Склонившись  над  гробом  произносишь  
слова
они  вырываются
слабые  и  неуверенные
как  птенцы  в  первый  полёт
например:  прости
прости
что  флаг  сбил  яблоки
прости  за  ту  женщину  с  телефоном
прости  что  сливы  до  сих  пор  зелёные
прости...

Три  горсти  земли
самое  малое  и  самое  большое  
что  ты  можешь  сегодня  отдать
тяжёлые
как  подвесные  мосты.

01.08.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Тепер  поховання  молодих  хлопців  та  дівчат  
у  селах  і  містечках
це  звична  частина  життя
як  подія
яка  неодмінно  відбудеться
на  котру  щоразу  приходить  менше  і  менше  відвідувачів.

«Сьогодні  ми  прощаємось
із  відданим  нашій  країні  та  своїм  батькам  хлопцем
він  міг  би
косити  бурʼян  у  подвірʼї
навесні  обмащувати  стовбури  яблунь  вапном
наповнювати  мішки  щойно  змеленим  зерном
обводити  всіх  захисників  на  футбольному  полі  та  забивати  феноменальний  гол  у  ліву  девʼятку
смакувати  булочкою  з  абрикосовим  варенням
ходити
бігати
дихати  
дивитись
він
18ий  хлопець  з  нашої  громади
з  тих
хто  спочине  назавжди  
під  палаючим  сонцем
під  розлюченим  вітром  та  дощем
кладовища
яке  розростається
як  гриби  після  дощу
наврядчи  хтось  тут  залишається
далі  у  санаторій  «Легкої  хмаринки».

Закінчує  свою  промову
голова  громади
люди  підходять  до  закритої  труни
розміщеною  на  площі  села
прощаються
небо  сіре  
наче  порох
важке
як  хмарочоси.

Тоді  
слово  переходить  до  священника
він  говорить  про  те
щоб  ми  обтерли  сльози
він  практично  кричить  на  нас
каже
діставайте  носовички  ненависті
і  помсти
потрібно  виймати
як  скалки  з  долоні
шкідливі  занозини  минулого
буде  боляче
що  ж  ви  хотіли
відповідальність
каже  він
важча  за  сльози.

«Звенит  январская  вьюга
И  ливни  хлещут  упруго
И  звёзды  мчатся  по  кругу
И  шумят  города
Не  видят  люди  друг  друга
Проходят  мимо  друг  друга
Теряют  люди  друг  друга...»

На  цьому  слова  пісні  з  радянського  безтурботного  фільму  обриваються
жіночка  бере  слухавку
я  на  похоронах
говорить  жіночка
я  не  можу  говорить
наберу  пізніше
кидає  телефон  на  дно  чорної  сумочки  із  шкірзаму
долонею  витирає  піт  на  обличчі
продовжує  слухати  отця.

Хлопці  по  формі  
яких  залучили  до  процесії
щоб  нести  труну
прапор
стріляти  в  небо
час  від  часу  беруть  слухавку
самі  ж  комусь  телефонують  
за  годину  до  цього
ракета  прилетіла  на  територію  їхньої  військової  частини
а  хто
хто  200
запитує  один  з  них
що  брати  Романенки
кидає  слухавку  
опускає  голову  додолу
земля  встелена  яблуками.

Ми  сідаємо  в  старий  обдертий  автобус
який  довезе  нас  до  кладовища
частина  стелі  з  фанери  звисає  та
бʼється  об  скло
пліснява  на  стінах
здається
ось-ось  поглине  усе
хтось  сидить
хтось  стоїть  поруч  з  труною
ми  оглядаємося  із  хлопцями  
впізнаємо  цей
солодкаво-терпкий  трупний  запах
який  ледь  пробивається
як  світло  крізь  шпаринки  бліндажа
ей  водій  повільніше  
гукають  йому
ти  куди  несешся
вістря  прапору  на  довгій  палиці
визирає  з  відчинених  дверей
бʼється  об  гілки  дерев
падає  паперівка  та  ще  зелені  сливи.

Найважче
це  кидати  три  жменьки  землі
наче  це  пудові  гирі
останнє
що  ти  можеш  віддати  людині
це  ж  точно  не  найкращий  подарунок
наврчяд  чи
проводжаючи  близьку  людину  у  дорогу
ти  насиплеш  їй  вогкої  землі  у  кишені  
можливо
подаруєш  книгу
пакет  з  круасанами
листівку  
обіймеш.

Схилившись  перед  труною  кажеш  
слова
вони  вириваються
слабкі  та  невпевнені
як  пташенята  у  перший  політ
наприклад:  пробач
пробач
що  прапор  збив  яблука
пробач,  за  ту  жіночку  з  телефоном
пробач,  що  сливи  досі  зелені
пробач...

Три  жменьки  землі
найменше  і  найбільше  
що  ти  можеш  сьогодні  віддати
важкі
як  підвісні  мости.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990378
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.08.2023

Олег Коцарев. Желание

телефон  оливково-поцарапанный
так  хочет  заменить
воздушную  тревогу
на
воздушный  шарик

24.07.2023

(Перевод  с  украинского)

БАЖАННЯ

телефон  оливково-подряпаний
так  хоче  замінити
повітряну  тривогу
на
повітряну  кульку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990227
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.08.2023

глаза круглые…

глаза

круглые  –

быть  может  сова
а  может  и  рыцарь  в  шлеме

с  магнитными  руками  –
под  ними  танцуют  обезьяны:

кто  собеседник  мой  ночной?
с  кем  поделюсь  я
отчаянием  в  средневековых  пейзажах?

как  за  неделю  привыкаешь  к  хорошему

к  тому  что  дроны  с  тихой  смертью  не  летят  
и  нет  нужды  сорвавшись  по  сирене
отскакивать  в  двустенный  коридор
пережидать  чтобы  железо  захлебнулось

к  тому  что  сын  сопит  (обидевшись  на  папу)
к  тому  что  островов  не  видно  в  море  (^)
и  дымка  дальняя  скользит  с  холма  на  холм
с  уснувшей  запятой  (,)  на  каменную  точку  (;)

считаешь  дни  до  возвращения  в  бездну

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990200
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.07.2023

Антон Полунин. К августовской исповеди

люби  и  делай  что  угодно
по  списку  в  котором  вмещаешься  весь
вмещаешься  вся
из  которого  отмщается  природа
а  также  свобода  
вылетает  в  витражное  окно
когда  сквозь  портал  проносят  корону
хочешь  я  буду  для  тебя  самым  огромным
лето  шершней  в  зеркале  крокодила  
полное  танцев  мороженого  и  демократии  
хочешь  я  буду  кем  хочешь  
только  делай  
всё  что  захочешь  
вода  
это  список  воды
слишком  плотный  не  вонзить  лезвия
слишком  медленный  не  дождаться
утро  ночь  шершней  в  голове  
почти  уже  не  поэта
что  больше  даже  не  собирается  умирать  
витражная  заноза
с  розой  отсечённой  от  христа
белого  украшенного  цветами  
цисгендерного
печального
так  же  и  свобода  
возможно  является  пережитком  времён
мира  и  благополучия  
откуда  я  знаю
откуда  я  знаю  тебя  
моё  белое  подтаявшее  мороженое  
моя  белая  печальная  демократия  
почти  забытая  в  конце  
списка  что  в  основном  состоит  из
слова  волк
волк  волк  волк
так  выглядит  список

28.07.2023

(Перевод  с  украинского)

до  серпневої  сповіді  

люби  і  роби  що  завгодно
за  списком  в  якому  вміщаєшся  весь
вміщаєшся  вся
з  якого  виміщується  природа
так  само  свобода  
виліта  у  вітражне  вікно
коли  крізь  портал  проносять  корону
хочеш  я  буду  для  тебе  найвеличезнішим
літо  шершнів  у  дзеркалі  крокодила  
повне  танців  морозива  і  демократії  
хочеш  я  буду  ким  хочеш  
тільки  роби  
усе  що  захочеш  
вода  
це  список  води
защільний  не  встромити  леза
заповільний  не  дочекатися
ранку  ніч  шершнів  у  голові  
майже  вже  не  поета
що  більше  навіть  не  збирається  помирати  
вітражна  скалка
з  трояндою  відтятою  від  христа
білого  уквітчаного  
цисгендерного
зажуреного
так  само  свобода  
можливо  є  пережиток  доби  
миру  й  добробуту  
звідки  я  знаю
звідки  я  знаю  тебе  
моє  біле  підтале  морозиво  
моя  біла  зажурена  демократія  
майже  забута  наприкінці  
списку  що  здебільшого  складається  зі
слова  вовк
вовк  вовк  вовк
так  виглядає  список

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990114
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2023

Олег Коцарев. Фиолетовый акцент

висишь  со  скамейки  коленями  в  небо
читаешь  микророманы  туч
щупаешь  пятнышками  во  взгляде  гравюры  сосновых  веток
и  слышишь
как  муравей  муравью  крылья  съедает

муравей  муравью  lupus  est

встаёшь  со  скамейки
спасаешь  крылья  ещё  одного  муравья
и  не  понимаешь  –

куда  делся  тот  фиолетовый  акцент
что  вёл  так  долго
по  краешку  дымки
по  хребту  ощущения?

19.07.2023

(Перевод  с  украинского)

ФІОЛЕТОВИЙ  АКЦЕНТ

висиш  із  лавки  колінами  в  небо
читаєш  мікроромани  хмар
мацаєш  цяточками  в  погляді  гравюри  соснових  гілок
і  чуєш
як  мураха  мурасі  крила  з’їдає

мураха  мурасі  lupus  est

підводишся  з  лавки
рятуєш  крила  ще  однієї  мурахи
і  не  розумієш  —

де  подівся  той  фіолетовий  акцент
що  вів  так  довго
краєчком  серпанку
хребтом  відчуття?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990103
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.07.2023

Ирина Шувалова. Киев – Нанкин

1.  Невыразимое

вот  вот  вот
здесь  здесь  
оно  лежит
это  невыразимое

тяжёлое
как  мёртвое  тело
дорогого  человека

долгое
как  ночь  когда
должны  бомбить

возьми  невыразимое
под  мокрые  от  крови  подмышки
тащи  его  
оставляй  следы

пусть  наутро
их  будет  видно
издалека

2.  Поэтесса  не  может  писать  о  войне

не  жертва  
не  участница  
не  защитница
не  наблюдательница
не  посторонний  человек
а  кто  тогда

война  раздала  всем  роли  -  какая  твоя?
зажимать  ладонью  рот?

пиши  пиши
неудержательница  языка  за  зубами
внезапно  замолкла  когда  казалось  бы
самое  время  говорить  но

что  сказать  когда  там  
всё  кругом  кричит
воют  сирены
трещат  высокие  дома
пищат  колесики  эвакочемоданов
визжат  отчаянно  кривые  рты
выбитых  окон

она  посылает  сообщение
"прямо  сейчас  рядом  грохот
и  летают  истребители"

ты  не  знаешь
что  ей  ответить

3.  Весна

в  моей
несмотря-ни-на-что-стране

женщина  которую  не  могу  назвать  по  имени
ожидает  войну  и  весну

она  достаёт  из  шкафа  наше  общее  будущее
прикладывает  его  к  себе  перед  зеркалом  
улыбается

и  только  когда  на  заднем  плане
включается  сирена  воздушной  тревоги
её  улыбка  блёкнет  увядает

она  неохотно  опускает  руки
сворачивает  наше  будущее
прячет  его  в  шкаф

не  сезон

4.  Деревянные  боги

что  вы  знали  мои  деревянные  боги
мои  хитроумные  золотые  лисицы

когда  мой  самолёт
оставлял  под  собой
серое  чёрное  рыжее
ноябрьское  поле  под  борисполем
зеркальные  заплаты  осенней  воды

что  вы  видели
со  своей  запылённой
книжной  полки  когда  я
приносила  вам
шишки  листья  камушки
благодаря  за

я  думала
новую  работу
успешный  переезд
наконец  выданную  визу
а  оказалось

за  вечер  в  котором  никто  не  стреляет
за  город  в  который  не  въезжают  танки
за  то  что  эта  почти-восемнадцатилетка

не  должна  никого  убивать
не  должна  гибнуть

5.  Так  выглядит  лицо

вот  как  выглядит  лицо  моей  дочери
она  вот-вот  скажет  мне
мама  ты  читала  новости
мама  война

вот  как  выглядит  лицо
корейского  мальчика
он  спрашивает  "учительница,  у  вас  всё  хорошо?"
он  спрашивает  "учительница,  как  там  ваши?"

он  спрашивает
"учительница,  это  двадцать  первый  век
ну  какого  же  хрена?"

6.  Доброволец

отец  моего  ребенка
стоит  в  очереди
чтобы  записаться  добровольцем
в  тероборону

обычно  мы  редко  созваниваемся
но  теперь...
но  теперь

очередь  длинная
стоят  с  самого  утра
голос  в  телефоне  бодрый  
почти  весёлый

как  ты,
вечно  измученный  своей  язвой
не  способный  сварить  суп
забить  гвоздь  вынести  мусор
вовремя  полить  цветы
убедить  кота  не  драть  диван,

как  ты  будешь  держать  оружие
как  ты  будешь  стрелять
в  кровавых  мальчиков  из  перми
в  кровавых  мальчиков  из-под  иркутска
в  мальчиков  обученных  убивать

я  знаю
ты  будешь  стрелять  метко

7.  Серьги

cобираясь  на  работу
вдруг  ловлю  себя  на  мысли
не  стоит  ли  надеть
какие-нибудь  серьги  попроще

если  сегодня  там
кого-то  не  станет
что  я  буду  делать

заплаканная  
разъяренная
беспомощная  
дура

в  этих  весёлых  
в  этих  ярких

8.  Когда  ты  спишь

мне  легче  когда  ты  спишь
мне  кажется  что  когда  ты  спишь
ты  не  можешь  умереть

ведь  во  сне  
ты  и  так  слишком  близко
к  тому,  другому  миру
где  уже  никто  не  стреляет

тем  более  когда  ты  спишь
я  не  сплю
а  значит  в  каком-то  смысле
стою  на  страже

если  не  тебя
(ты  так  далеко)
то  этого  дня  
этого  света

на  шесть  часов  впереди  тебя
несу  это  утреннее  солнце  
как  развевающееся  знамя

и  над  страной  живых
и  над  страной  мёртвых

их  пограничники  
развесили  винтовки  на  деревьях
лениво  улеглись  на  траве

эти  две  страны
еще  не  разорвали
дипломатических  отношений

9.  Февраль

мы  думали  пересечь  этот  февраль
как  любой  другой  месяц  –
он  разве  что  короче

пересечь  как  переходят  маленькую  реку
день  за  днём  
с  камня  на  камень

постоять  перейдя
на  зелёном  берегу  весны

а  эта  река  ревёт  и  хватает  нас  за  ноги
такая  красная  пенистая  скользкая
воистину  лютая

по  колено  во  мраке
мы  в  спешке  сооружаем  плоты

наши  закатанные  штанины
тяжелеют
наливаются  

может  победой
может  смертью

10.  Булка

над  рекой  с  булкой  в  руках
я  притворяюсь,  что  смерти  не  существует
весна  идёт  над  сливами  жужжит

весна  идёт  весна  уже  в  нанкине
войска  идут  в  киеве  войска
над  рекой  с  булкой  в  руках
я  притворяюсь,  что  смерти  не  существует

а  смерть  идёт  а  смерть  уже  жужжит
над  сливами,  над  вишнями,  айвой
безжалостны  пчёл  металлических  жала

весна  идёт  весна  уже  в  Нанкине
войска  идут  в  киеве  войска

читаю  ленту
плачу  прямо  в  булку

11.  Тревога

тревога
сидит  у  меня  на  шее
будто  мохнатый  бес

с  человеческим  лицом  
 
с  лицом  маленького  человека
с  большой  чёрной  тенью
которая  ложится  на  пол-Европы

гоголевщина  достоевщина
кровавые  топоры  смутные  времена
чума  на  пороге  враг  у  ворот  

европа  пугается
европа  осторожно  отступает

растерянно  пытаясь
оттереть  красные  брызги
со  своих  лакированных  ботинок

12.  Свои

каждый  разбомбленный  дом  на  фото
сначала  кажется  своим

у  каждого  ребенка
спящего  в  киевском  метро
лицо
твоей  дочери

новости  происходят  не  с  нами
происходят  с  нами

женщина  на  фото
закрывающая  ладонью  в  отчаянии
жалобно  скривившийся  рот

я  не  знаю  этой  женщины
я  знаю  эту  женщину

24-26.02.2022

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

Київ  -  Нанкін

1.  невимовне

ось  ось  ось
тут  тут  
воно  лежить
це  невимовне

важке
як  мертве  тіло
дорогої  людини

довге
як  ніч  коли
мають  бомбити

бери  невимовне
попід  мокрі  від  крові  пахви
тягни  його  
лишай  сліди

нехай  на  ранок
їх  буде  видно
здалеку

2.  поетка  не  може  писати  про  війну

не  жертва  
не  учасниця  
не  захисниця
не  спостерігачка
не  стороння  особа
а  хто  тоді

війна  роздала  всім  ролі  –  яка  твоя?
затискати  долонею  рота?

пиши  пиши
невтримувачка  язика  за  зубами
раптово  змовкла  коли  здавалося  б
саме  час  говорити  але

що  сказати  коли  там  
усе  довкола  кричить
волають  сирени
тріщать  високі  дими
пищать  коліщатка  евакваліз
виють  розпачливо  криві  роти
вибитих  вікон

вона  надсилає  повідомлення
«поруч  просто  зараз  гримить
літають  винищувачі»

ти  не  знаєш
що  їй  відповісти

3.  весна

в  моїй
попри-все-країні

жінка  яку  я  не  можу  назвати  на  ім’я
чекає  на  весну  і  війну

вона  дістає  із  шафи  наше  спільне  майбутнє
прикладає  його  до  себе  перед  дзеркалом  
посміхається

і  тільки  коли  на  задньому  плані
вмикається  сирена  повітряної  тривоги
її  посмішка  блякне  в’яне

вона  неохоче  опускає  руки
згортає  наше  майбутнє
ховає  його  до  шафи

не  сезон

4.  дерев‘яні  боги

що  ви  знали  мої  дерев‘яні  боги
мої  хитромудрі  золоті  лисиці

коли  мій  літак
залишав  під  собою
сіре  чорне  руде
листопадове  поле  під  борисполем
дзеркальні  латки  осінньої  води

що  ви  бачили
зі  своєї  запилюженої
книжкової  полиці  коли  я
приносила  вам
шишки  листочки  камінці
дякуючи  за

я  думала
нову  роботу
успішний  переїзд
нарешті  видану  візу
а  виявилося

за  вечір  у  якому  ніхто  не  стріляє
за  місто  в  яке  не  в‘їжджають  танки
за  те  що  ця  майже-вісімнадцятирічка

не  мусить  нікого  вбивати
не  мусить  гинути

5.  так  виглядає  обличчя

ось  так  виглядає  обличчя  моєї  дитини  
яка  от-от  мені  скаже
мамо  ти  читала  новини
мамо  війна

ось  так  виглядає  обличчя
корейського  хлопчика
який  питає  «вчителько,  у  вас  усе  добре?»
який  питає  «вчителько  як  там  ваші?»

який  питає
«вчителько  це  двадцять  перше  століття
якого  ж  хріна?»

6.  доброволець

батько  моєї  дитини
стоїть  у  черзі
аби  записатися  добровольцем
в  тероборону

зазвичай  ми  рідко  дзвонимося
але  тут…
але  тут.

черга  довга
стоять  ще  зранку
голос  у  телефоні  бадьорий  
майже  веселий

як  ти,
вічно  замучений  своєю  виразкою
неспроможний  зварити  суп
забити  цвях  винести  сміття
вчасно  полити  квіти
переконати  кота  не  дерти  диван,

як  ти  триматимеш  зброю
як  ти  стрілятимеш  у
кривавих  хлопчиків  із  пермі
кривавих  хлопчиків  з-під  іркутська
хлопчиків  навчених  убивати

я  знаю
ти  стрілятимеш  влучно

7.  сережки

збираючися  на  роботу
я  раптом  ловлю  себе  на  думці
чи  не  варто  вдягти
якісь  простіші  сережки

якщо  сьогодні  там
когось  не  стане
що  я  робитиму

заплакана  
розлючена
безпомічна  
дурепа

в  цих  веселих  
в  цих  яскравих

8.  коли  ти  спиш

мені  легше  коли  ти  спиш
бо  мені  здається  що  коли  ти  спиш
ти  не  можеш  померти

адже  вві  сні  
ти  і  так  надто  близько
до  того,  іншого  світу
де  вже  ніхто  не  стріляє

тим  паче  коли  ти  спиш
я  не  сплю
а  отже  в  певному  сенсі
стою  на  варті

якщо  не  тебе
(ти  так  далеко)
то  цього  дня  
цього  світла

на  шість  годин  попереду  тебе
несу  це  ранкове  сонце  як  стяг
що  розвівається  

і  над  країною  живих
і  над  країною  мертвих

їхні  прикордонники  
розвісили  гвинтівки  на  деревах
полягали  ліниво  на  траві

ці  дві  країни
ще  не  розірвали
дипломатичних  відносин

9.  лютий

ми  думали  перейти  цей  лютий
як  будь-який  інший  місяць  —
хіба  коротший

перейти  як  переходять  маленьку  річку
день  у  день  
з  каменя  на  камінь

постояти  перейшовши
на  зеленому  березі  весни

натомість  ця  ріка  реве  й  хапає  нас  за  ноги
така  червона  пінява  слизька
воістину  люта

по  коліно  в  мороці
ми  похапцем  риштуємо  плоти

наші  підкочені  холоші
важніють
наливаються  

може  перемогою
може  смертю

10.  булка

над  річкою  і  з  булкою  в  руках
я  прикидаюся,  що  смерті  не  існує
весна  іде  над  сливами  дзижчить

весна  іде  весна  уже  в  нанкіні
війська  ідуть  у  києві  війська
над  річкою  і  з  булкою  в  руках
я  прикидаюся  що  смерті  не  існує

а  смерть  іде  а  смерть  уже  дзижчить
над  сливами  над  вишнями  й  айвою
безжальні  жала  металевих  бджіл

весна  іде  весна  уже  в  нанкіні
війська  ідуть  у  києві  війська

читаю  стрічку
плачу  просто  в  булку

11.  тривога

тривога
сидить  у  мене  на  шиї
як  волохатий  біс

біс  із  людським  обличчям  
 
біс  із  обличчям  маленького  чоловічка
з  великою  чорною  тінню
яка  лягає  на  пів  європи

гоголівщина  достоєвщина
криваві  сокири  смутні  часи
чума  на  порозі  ворог  біля  воріт  

європа  сахається
європа  обережно  відступає

розгублено  намагаючися
відтерти  червоні  бризки
зі  своїх  лакованих  черевиків

12.  свої

кожен  розбомблений  дім  на  фото
спершу  здається  cвоїм

кожна  дитина  що  спить  у  київському  метро
має  обличчя
твоєї  доньки

новини  стаються  не  з  нами
стаються  з  нами

жінка  на  фото
що  затуляє  розпачливою  долонею
жалібно  скривлений  рот

я  не  знаю  цієї  жінки
я  знаю  цю  жінку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989778
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.07.2023

Максим Кривцов. Он переехал…

Он  переехал  в  Бучу  в  середине  марта  2021-го
снял  маленькую  квартиру  в  цоколе  и  завёл  кота
шерсть  у  которого  была  цвета  помадки  на  эклере.

Он  ходил  на  английский,  в  тренажёрку  и  на  исповедь.
он  любил  смотреть,  как  падает  снег
и  в  тумане  исчезает  улица.

Он  слушал  Радиохед,  старые  альбомы  Океана  Эльзы,  дождь,  гром  и  стук  сердца  девушки
с  которой  засыпал  в  маленькой  цокольной  квартире
и  просыпался  в  маленькой  цокольной  квартире
целовал  её  тёплое  лицо
прижимался  к  её  липкому  телу
ладонью  нырял  в  волны  её  волос
и  барахтался  там,  как  мушка  в  паутине.

Она  покинула  его  осенью
как  птицы  покидают  леса
как  инженеры  фабрику  по  окончанию  смены
и  уехала  в  Польшу
чтобы  там  остаться.

Он  взял  кота,  похожего  на  пирожное
и  сказал:  кот,  нам  надо  ехать
у  нас,  как  утро
как  жизнь
как  болезнь
настала  холодная
словно  лёд
война
урок  под  названием  "Спокойная  жизнь"  закончился.

В  тумане  исчезает  улица
падает  дождь
его  совсем  не  слушают
кот  выбежал  в  поле,  имя  его  ветер.

На  кресте  как  на  id-карточке  написано:
здесь  покоится  номер  234  вечная  память.

Она  мечтала  о  путешествии  в  Патагонию
о  романе  с  рок-музыкантом
о  реинкарнации  в  царицу  или  в  рыбу.

Планировала  написать  книгу
о  том,  что  память
хрупкая,  словно  корка  на  крем-брюле
уязвимая,  как  любовь
рассыпается,  как  песок  между  пальцами
исчезает
и  нет  её.

Она  любила  свой  велосипед.
мороженое  со  сгущёнкой
собирала  пожелтевшие  листья  
как  марки
любила  рассматривать  облака
рассыпанные  будто  поп-корн
неряшливым  мальчиком  в  кинотеатре.

Путешествовала  по  горам  в  одиночку
чтобы  принимать  ингаляции  лесом  и  воздухом
собирала  мяту  с  иван-чаем
собирала  звёзды,  раскладывая  в  память,  как  в  фото-альбом.

Её  отец  погиб  в  четырнадцатом
ей  было  четырнадцать,  когда  мама  уехала  в  Италию  
и  не  вернулась.

У  ней  не  было  отношений,  потому  что  всё  ждала  рок-музыканта.

Когда  зима  решила  остаться
как  минимум  до  следующей  осени
громко  и  болезненно  сообщив  об  этом
и  пахнуло  на  улицах  
тишиной  пугающей
огнём  и  землёй
и  разлетелось  вороньё

она  не  растерялась
достала  с  верхней  полки  бутылочку  
с  высушенным  иван-чаем  и  чабрецом
заварила  травы
налила  в  термос
и  понесла  на  посты
парням  из  теробороны.

На  кресте  будто  татуировкой  выбито:
здесь  покоится  номер  457  вечная  память.

Она  жила  рядом  с  парком
в  небольшом  доме
кормила  белок
кормила  собак
кормила  пьяниц
была  хранительницей  осени
хранительницей  воспоминаний
рассыпанных,  как  сахар.

Ей  было  54  года.
она  работала  в  коммунальном  предприятии
носила  синюю  робу  "Эпицентр"  
и  ездила  на  велосипеде.

Красила  ногти  в  багряный
красила  губы  в  багряный
и  каждую  ночь  к  ней  приходили  багряные  сны

Она  смотрела  "Говорит  Украина"
вытирала  слёзы  белым  носовым  платком
вспоминала  детство
каким  тогда  тёплым  было  солнце
перед  сном  читала  Кокотюху
и  прыгала,  словно  пловец  в  воду,  в  свои  сны
багряные,  как  ногти
багряные,  как  губы.

Ждала  субботы
чтобы  вытереть  пыль  в  комнатах
постирать  одежду
приготовить  шарлотку
и  думать  о  прошлом.

Её  убили  пятого  марта
когда  она  поворачивала  к  своей  улице
на  велосипеде
убили,  как  ночь  убивает  день
как  осень  убивает  лето
распяли  очередью  из  кпвт.

На  кресте  как  на  доске  объявлений  написано:
здесь  покоится  номер  451  вечная  память.

На  улицах  и  в  полях
появлялись  новые  Голгофы
только  пули  вместо  гвоздей
только  артиллерия  вместо  копий.

Хотелось
считать  дни  до  лета
считать  котят
считать  детей
считать  звёзды
считать  до  ста,  засыпая.

Здесь  покоится  номер  176  вечная  память
здесь  покоится  номер  201  вечная  память
здесь  покоится  номер  163  вечная  память
здесь  покоится  номер  308  вечная  память.

13.08.2022

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Він  переїхав  в  Бучу  в  середині  березня  2021
винайняв  маленьку  квартиру  у  цоколі  і  завів  кота
шерсть  якого  була  кольору  помадки  на  еклері.

Він  ходив  на  англійську,  в  тренажерку  та  на  сповіді
він  любив  дивитись,  як  падає  сніг
та  в  тумані  зникає  вулиця.

Він  слухав  Радіохед,  старі  альбоми  Океану  Ельзи  дощ,  грім  і  стукіт  серця  дівчинки
з  якою  засинав  у  маленькій  цокольній  квартирі
і  прокидався  у  маленькій  цокольній  квартирі
цілував  її  тепле  обличчя
пригортався  до  її  липкого  тіла
пірнав  долонею  у  хвилі  її  волосся
та  борсався  там,  наче  мушка  на  павутині.

Вона  покинула  його  восени
так  як  птахи  покидають  ліси
так  як  інженери  фабрику  по-закінченню  зміни
і  поїхала  в  Польщу
щоб  там  залишитись.

Він  взяв  кота,  схожого  на  тістечко
і  сказав:  кіт,  нам  треба  їхати
з  нами,  як  ранок
як  життя
як  хвороба
сталась  холодна
як  крига
війна
урок  що  зветься  "Спокійне  життя"  закінчився.

У  тумані  зникає  вулиця
падає  дощ
його  зовсім  не  слухають
кіт  вибіг  у  поле  і  ім'я  його  вітер.

На  хресті  наче  на  id-картці  написано:
тут  спочиває  номер  234  вічна  пам'ять.

Вона  мріяла  про  мандрівку  в  Патагонію
про  роман  з  рок-музикантом
про  реєнкарнацію  в  царицю  чи  в  рибу.

Планувала  написати  книгу
про  те,  що  пам'ять
крихка  наче  кірка  на  крем-брюле
вразлива,  наче  кохання
розсипається,  як  пісок  поміж  пальців
і  зникає
щезає
немає.

Вона  любила  свій  велосипед
морозиво  зі  згущівкою
збирала  пожовкле  листя  
наче  марки
любила  розглядати  хмари
розсипані  наче  поп-корн
неохайним  хлопчиком  в  кінотеатрі.

Мандрувала  у  гори  наодинці
щоб  приймати  інгаляції  лісом  та  повітрям
збирала  м'яту  та  іван-чай
збирала  зорі,  розкладаючи  в  пам'ять,  наче  у  фото-альбом.

Її  батько  загинув  у  чортинадцятому
їй  було  чотирнадцять,  коли  мама  поїхала  в  Італію  
та  не  повернулась.

Вона  не  мала  стосунків,  бо  все  чекала  на  рок-музиканта.

Коли  зима  вирішила  залишитись
щонайменше  до  наступної  осені
гучно  і  боляче  сповістивши  про  це
і  пахнуло  на  вулицях  
тишею  жахаючою
вогнем  і  землею
розліталося  вороння

тоді  вона  не  розгубилися
дістала  із  верхньої  полиці  пляшечку  
із  висушеним  іван-чаєм  та  чебрецем
заварила  трави
розлила  у  термос
та  понесла  на  пости
хлопцям  із  тероборони.

На  хресті  наче  татуюванням  закарбовано:
тут  спочиває  номер  457  вічна  пам'ять.

Вона  жила  поруч  з  парком
у  невеликому  будинку
годувала  білок
годувала  собак
годувала  п'яниць
була  хранителькою  осені
і  хранителькою  спогадів
розсипаних,  як  цукор.

Їй  було  54
вона  працювала  у  комунальному  підприємстві
носила  синю  робу  "Епіцентр"  
та  їздила  на  велосипеді.

Фарбувала  нігті  у  багряний
фарбувала  губи  у  багряний
і  щоночі  до  неї  приходили  багряні  сни.

Вона  дивилась  "Говорить  Україна"
витирала  сльози  білим  носовичком
згадувала  дитинство
яким  тоді  теплим  було  сонце
перед  сном  читала  Кокотюху
та  стрибала,  наче  плавець  у  воду,  в  свої  сни
багряні,  як  нігті
багряні,  як  губи.

Чекала  на  суботу
щоб  витерти  пилюку  в  кімнатах
випрати  одяг
приготувати  шарлотку
та  думати  про  минуле.

Її  вбили  п'ятого  березня
коли  вона  повертала  на  свою  вулицю
їдучи  на  велосипеді
вбили,  як  ніч  вбиває  день
як  осінь  вбиває  літо
розіпнули  чергою  кпвт.

На  хресті  наче  на  дошці  оголошень  написано:
тут  спочиває  номер  451  вічна  пам'ять.

На  вулицях  та  на  полях
з'являлись  нові  Голгофи
тільки  кулі  замість  цвяхів
тільки  артилерія  замість  списів.

Хотілося
рахувати  дні  до  літа
рахувати  кошенят
рахувати  дітей
рахувати  зорі
рахувати  до  ста,  засинаючи.

Тут  спочиває  номер  176  вічна  пам'ять
тут  спочиває  номер  201  вічна  пам'ять
тут  спочиває  номер  163  вічна  пам'ять
тут  спочиває  номер  308  вічна  пам'ять.

13.08.2022

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989461
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2023

Олег Коцарев. Тот миг перед рассветом…

Тот  миг  перед  рассветом,
когда  мы  становимся  –
статуи,

когда  голоса  наши  –
из-под  воды,
аффилированной  наконец
с  травяным  запахом,

когда  с  ветви  неба
на  нас
засыпает
незримая  тень  совы.

10.07.2023

(Перевод  с  украинского)

---
Та  мить  перед  світанком,
коли  ми  стаємо  —
статуї,

коли  голоси  наші  —
з-під  води,
афільованої  нарешті
з  трав’яним  запахом,

коли  з  гілки  неба
на  нас
засинає
невидима  тінь  сови.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989331
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2023

Максим Кривцов. Тарас пронзённый пулями…

Тарас
пронзённый  пулями
будто  уколами  смерти
перед  тем
как  невидимые  парни  в  изношенном  мультикаме
пришли  забрать  его  с  собой
чтобы  перенести
в  другое  поле
усеянное  маками  и  васильками
через  посадку
из  черешен  вишен  и  яблонь
сказал  спокойно  и  тихо:
"Вот  и  закончилась  моя  история".

Человек  заканчивается
как  заканчивается  хлеб
в  магазине  спального  микрорайона
как  заканчивается  вода  из-под  крана
при  аварии  на  магистральном  трубопроводе
как  заканчивается  лето
как  заканчиваются  силы  у  марафонца
как  заканчивается  день
как  заканчивается  свет  во  время  блэкаута
как  заканчиваются  патроны  во  время  боя
как  заканчивается  ссора  между  супругами  на  кухне
как  заканчивается  разговор
как  заканчивается  свидание
как  заканчивается  путешествие
как  заканчивается  вино  в  чаше  для  евхаристии.

Так  что
сегодня
я  не  буду  ставить  точку

02.01.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***

Тарас
пронизаний  кулями
наче  уколами  смерті
перед  тим
як  невидимі  хлопці  в  зношеному  мультикамі
прийдуть  забрати  його  з  собою
щоб  завести
в  інше  поле
всіяне  маками  та  волошками
через  посадку
з  черешень,  вишень  та  яблунь
сказав  спокійно  та  тихо:
"Ось  і  закінчилась  моя  історія".

Людина  закінчується
як  закінчується  хліб
в  магазині  спального  мікрорайону
як  закінчується  вода  з  під  крану
коли  сталась  аварія  на  магістральному  трубопроводі
як  закінчується  літо
як  закінчуються  сили  в  марафонця
як  закінчується  день
як  закінчується  світло  під  час  блекауту
як  закінчуються  набої  під  час  бою
як  закінчується  конфлікт  між  подружжям,  що  трапився  на  кухні
як  закінчується  розмова
як  закінчується  побачення
як  закінчується  мандрівка
як  закінчується  вино  в  чаші  для  євхаристії.

Тож
сьогодні
я  не  буду  ставити  крапочку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989158
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.07.2023

многий этаж…

многий  этаж  <  сокращение  до  слова  <  пылающий

за  ним  взморщенная  партия  розгих
отключает  речь  с  гарантией

виртуальность  измерений  /  срезов

ущественное  кожество

слепки  сленга
осыпанные  помётом  

мощностью  в  N  долболюбов

окулла  с  поднятой  на  меч  зимой

утверждается  что  оборотни  стареют
в  поле  нечистот
и  жестов  без  нормы

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988905
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.07.2023

Максим Кривцов. Если война…

Если  война
это  фильм
то  не  обязательно  ужасы
в  моём  случае
роуд-муви
(а  какой  у  вас  любимый  роуд-муви?)  
когда  мчишься  мимо  пустыни  степей
мимо  горных  хребтов  терриконов
каньонов  линий  укреплений
наперегонки  с  перекати-полем  солнца
останавливаешься  в  заброшенных  мотелях
на  тебя  всё  время  охотятся
и  ты  всё  время  охотишься  на  кого-то
всё
игры  закончились
иногда
сбываются  желания
хоп
и  у  мивины  в  окопе  такой  вкус
будто  её  приготовил  Эктор  Хименес-Браво
открываются  неизведанные  миры
как  например  город
пересечённый  волнистыми  линиями  рельсов
по  которым  перемещаются  жёлтые  жуки  трамваев
город
что  находится  в  25  км  от  ада
здесь  производят  самую  сладкую  халву  во  Вселенной
это  что-то  вроде  "Трассы  60"
вперемешку  со  "Старикам  здесь  не  место".

Если  война  это  песня
то  песня  без  слов
и  песня  без  нот
без  музыки
такую
пели  человеку
перед  сотворением  мира
песня  без  песни  и  песня  песен.

Если  война  это  время  года
я  вас  удивлю  
выберу  последний  день  лета
ещё  чуть-чуть
казалось  бы
и  всё  разрушится
но  ты  даже  в  посадке  на  нуле
выныриваешь  из  окопа
словно  дельфин
смотришь
как  раздавленный  грейпфрут  солнца
расползается  по  горизонту
и  слушаешь
как  снова  поют  птицы.

Я  могу  долго  думать  над  тем
какова  эта  война
что  она  и  кто
но  так  никогда  и  не  пойму
и  наоборот
война  знает  меня
как  облупленного
знает  меня
как  сына
и
почему-то
бережет.

19.06.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***

Якщо  війна
це  фільм
тоді  не  обов'язково  жахи
в  моєму  випадку
роад-муві
(  а  який  у  вас  улюблений  роад-муві?  )  
коли  мчиш  повз  пустелі  степів
минаєш  гірські  хребти  териконів
каньйони  ліній  укріплень
наввипередки  з  перекотиполем-сонця
зупиняєшся  в  закинутих  мотелях
та  на  тебе  весь  час  полюють
і  ти  весь  час  полюєш  на  когось
все
ігри  закінчились
іноді
збуваються  бажання
хоп
і  мівіна  в  окопі  смакує
наче  її  приготував  Ектор  Хіменес-Браво
відкриваються  незвідані  світи
Як  от  місто
котре  перетинають  хвилясті  лінії  колій
по  яких  переміщуються  жовті  жуки  трамваїв
міста
яке  знаходиться  за  25  км  від  пекла
тут  виробляють  найсолодшу  халва  у  Всесвіті
це  щось  як  "Траса  60"
навперемішки  з  "Старим  тут  не  місце".

Якщо  війна  це  пісня
то  пісня  без  слів
і  пісня  без  нот
без  музики
така
яку  співали  до  людини
перед  створенням  світі
пісня  без  пісні  і  пісня  пісень.

Якщо  війна  це  пора  року
я  вас  здивую  
виберу  останній  день  літа
ще  трохи
здавалось  би
і  все  зруйнується
але  ти  навіть  у  посадці  на  нулі
виринаєш  з  окопу
наче  дельфін
дивишся
як  розчавлений  грейпфрут  сонця
розповзається  по  горизонту
і  слухаєш
як  знову  співають  птахи.

Я  довго  можу  думати  над  тим
яка  війна
що  вона  і  хто
на  ніколи  не  вгадаю
напротивагу  їй
яка  знає  мене
як  облупленого
знає  мене
як  сина
і
чомусь
береже.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988852
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2023

Игорь Митров. Казибе

бабушка  казибе  с  улицы  стрижевских  
продавала  сигареты  поштучно  
когда  нам  было  по  двенадцать  лет
мы  подходили  к  ярко-зелёным  воротам  и  звали  
бабкатя  а  иногда  дважды  
бабкатя  бабкатя
ворота  чуть-чуть  приоткрывались  
и  выползала  из  них
серо-синяя  рука  
мы  сыпали  мелочь  
в  сухую  потрескавшуюся  ладонь  
она  сразу  же  исчезала  
и  появлялась  другая
с  двумя  или  тремя  сигаретами
 
а  иногда  выходил  дед  
её  муж  и  это  означало
что  баба  катя  заболела
в  эти  дни  
сигареты  продавал  нам  он
 
кто-то  рассыпал  глаза
по  его  седому  лицу
а  когда  собирал  
то  один  забыл  
глаз  под  лоб  закатился  
там  и  лежал  
 
никогда  на  нас  
не  смотрел

2021

(Перевод  с  украинского)

КАЗІБЕ  
 
бабуся  казібе  з  вулиці  стрижевських  
продавала  цигарки  поштучно  
коли  нам  було  по  дванадцять  років  
ми  підходили  до  яскраво-зелених  воріт  і  гукали  
бабкатя  а  іноді  двічі  
бабкатя  бабкатя  
ворота  ледь-ледь  прочинялися  
і  з  них  виповзала  
сіро-синя  рука  
ми  сипали  дріб'язок  
у  суху  потріскану  долоню  
вона  одразу  ж  зникала  
і  з'являлася  друга  
з  двома  чи  трьома  цигарками  
 
а  інколи  виходив  дід  
її  чоловік  і  це  означало  
що  баба  катя  захворіла  
у  ці  дні  
він  продавав  нам  цигарки  
 
хтось  розсипав  очі  
його  сивим  лицем  
а  як  збирав  
то  одне  забув  
під  лоб  закотилося  
там  і  лежало  
 
ніколи  на  нас  
не  дивилося

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988850
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.07.2023

Ріші Дастідар. Переклади з англійської

Переклади  з  книги  "Neptune’s  projects":


[b]Поляроїди  Нептуна[/b]

(за  картиною  «Морський  пейзаж  (Море-море)»  Герхарда  Ріхтера)

Море  наді  мною.  Море  піді  мною.
Кому  потрібний  фільтр  для  неба?
Ці  хвилі  чинять  опір  наративу,  метафорі  –
як  добре  не  мати  певності,
реальність  стає  нечіткою  –  наче  сон
скругляє  свої  краї,  недосконалий  у  своїй  досконалості.
Мене  лихоманить,  і  я  допускаю  фіаско  вашої  експедиції
з  вистеження  айсбергів;  нерішучість  –  це  прокляття,  як  і  пошук.
Теперішнє  іржавіє  в  мені.  Чи  то  відпочиває?
У  вас,  мабуть,  є  мрія.  Але  все,  чого  хочеться  мені  –
це  світло.  І  дівчина  із  зеленою  стрічкою  у  волоссі,
що  читає  прогноз  морської  погоди,  доки  я  дрейфую  в  сон.


[b]Верхівка  харчового  ланцюжка[/b]

Поглянь!  Я  –  та  істота,  що
тебе  замінить  –  і  тебе,  і  тебе  також,

бо  я  ідеально  пристосована  до
створеної  вами  біосфери,  а  вся

іронія  в  тому,  що  ви  самі  не  змогли  пристосуватися
вчасно,  встановити  навісні  зябра,  фільтри

на  шкіру,  витискати  кров  із  морів.  Ви
мали  б  змогу  жити  далі,  про  це  свідчить

антропоценовий  шар,  що  спливає
раз  у  раз  на  поверхню  з  пекучого  слизу,

але  ви  так  нічого  й  не  зробили:  було  багато
тривожних  сигналів,  і  все  можна  було  змінити.  Та  я  радий:

здавалося,  наче  ви  маєте  дозвіл  від  Бога  на  пожиттєву
оренду  планети.  Але  види  приходять,  відходять  –

змиріться.  Б’юся  об  заклад,  динозаври
також  не  хотіли  залишитися  лише  на  дитячому  ТБ.


[b]Неможлива  нація[/b]

Однієї  речі  ніяк  не  можуть
навчити  нас  в  Ітоні:
не  гратися  із  сірниками.


[b]Імперська  космічна  хвороба[/b]

Чи  прокидаються  імперії  о  4-ій  ранку
від  занепокоєння,  що  більше  їх  не  чіпатимуть?
Бажають  позбутися  військової  слави,
але  похмурішають:  відсутність  вдячності
згущується  до  гніву.  Бачте,
важко  позбутися  звички  до  слави.

++++++++++++++++++++++++++++++

Переводы  на  русский:

Стихи  Риши  Дастидара  на  русском:

[i]Поляроиды  Нептуна[/i]
(по  картине  "Морской  пейзаж  (Море-море)"  Герхарда  Рихтера)

Море  надо  мной.  Море  подо  мной.
Кому  нужен  фильтр  для  неба?
Эти  валы  сопротивляются  нарративу,  метафоре  –
как  прекрасно  не  быть  уверенным,
реальность  становится  нечёткой  –  так  сон
скругляет  свои  края,  несовершенный  в  своём  совершенстве.
Я  в  лихорадке,  я  допускаю  провал  вашей  экспедиции,
выслеживающей  айсберг;  нерешительность  —  это  проклятие,  как  и  поиск.
Современность  ржавеет  во  мне.  Или  же  отдыхает?
У  вас  может  быть  мечта.  Но  всё,  чего  хочется  мне  –
это  свет.  И  девушка  с  зелёной  лентой  в  волосах,
что  читает  прогноз  морской  погоды,  когда  я  дрейфую  в  сон.



[i]Вершина  пищевой  цепочки[/i]

Смотри!  Я  –  то  существо,  что
тебя  заменит  –  и  тебя,  и  тебя  тоже,

потому  что  я  идеально  приспособлено  к
созданной  вами  биосфере,  а  вся

ирония  в  том,  что  вы  сами  не  смогли  приспособиться
вовремя,  установить  навесные  жабры,  фильтры

на  кожу,  добывать  кровь  из  морей.  Вы
могли  бы  выжить,  об  этом  свидетельствует

антропоценовый  слой,  всплывающий
то  и  дело  на  поверхность  из  жаркой  слизи,

но  вы  так  ничего  и  не  сделали:  было  много
тревожных  сигналов,  и  всё  можно  было  поменять.  А  я  и  рад:

казалось,  вы  арендуете  планету  у  Бога,  чтоб  оставаться
на  ней  всегда.  Но  виды  приходят,  уходят  –

смиритесь.  Держу  пари,  динозавры
тоже  не  хотели  остаться  лишь  на  детском  ТВ.



[i]Невозможная  нация[/i]

Одной  вещи  никак  не  могут
научить  нас  в  Итоне:
не  играть  со  спичками.



[i]Имперская  космическая  болезнь[/i]

Просыпаются  ли  империи  в  4  утра
от  беспокойства,  что  их  больше  не  тронут?
Желают  избавиться  от  военной  славы,
но  мрачнеют:  отсутствие  благодарности
сгущается  до  гнева.  Не  получается
отвыкнуть  от  славы,  знаете  ли.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988685
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023

Максим Кривцов. Тело В.

Тело  "В."
скреплённое  жёсткими  носилками
я  могу  взять  его  в  одиночку
чтобы  закинуть  в  "броню"
где-то  50  на  50  см
как  рюкзак
"Д.В."
самый  большой  из  нас
123  кг  веса
о  таких  всегда  шутят:
да  ну  тебя  брать  на  задание
потом  не  вытянешь
теперь  его  раздутое  тело
пытаемся  перебросить  в  чёрный  плотный  пакет
из-под  кителя  вываливается  несколько  вёдер  червей
тело  "П."  без  левой  ноги
самый  лёгкий  из  всех
пехотинец  "А."
даже  целый  на  вид.

До  места  высадки
15  мин  между  искромсанными  полотнами  посадок
усеянных  телами  и  оружием
мы  едем
мешок  с  "Д.В."
бьётся  о  мою  ногу
его  тело  мягкое  и  тёплое
как  одежда

я  натягиваю  респиратор
но  нужно  дышать
боже  дайте  мне  подышать!
просто
воздухом
надо  отдышаться
когда  меня  спросят
чем  пахнет  война
отвечу:
смердит
я  ещё  долго  буду  смывать  с  себя  эти  сладко-терпкие  остатки  трупного  запаха.

Я  смотрю  на  себя  в  зеркало
моё  лицо  разорвано  пополам
нет  левой  руки
исчезла  нога
человек  исчезает
развеивается
как  цветок
стирается
как  рисунки  мелом  на  асфальте  после  дождя.

Я  хочу  кричать
но  кричит  всё  вокруг
кричит  моя  тишина
кричит  солнце
кричат  птицы  и  леса
люди  и  насекомые
ааааа!
хватит!
остановитесь!
но  это  так  не  работает

Хотелось  бы
забирать  ребёнка  из  школы
забирать  девушку  после  работы
забирать  пиджак  из  химчистки
но  кто-то  шепчет:
нет  нет  нет
это  так  не  работает
мальчик
ты  должен  забирать  хороших  парней
размером  50  см  на  50  см.
должен  касаться  тёплого  мёртвого  тела  "Д.В."
ты  же  всего  лишь  
че
ло
век.

Возможно
я  написал  самое  ужасное  стихотворение
руки  до  сих  пор  смердят
я  вытираю  их  мятой
может  быть
перебью.

Ребята  поедут  домой
к  свету  и  памяти
к  солнцу  и  воде
к  листьям  и  траве
к  ветру
к  тишине
к  началу  и  концу
ко  всему

В  который  раз  я  смотрю  в  зеркало
тщательно  и  долго
там:
ничего.

26.05.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал

***

Тіло  "В."
перемотане  жорсткими  ношами
я  можу  його  взяти  самотужки
жоб  закинути  у  "броню"
десь  50  на  50  см
наче  наплічник
"Д.В."
найбільший  з  нас
123  кг  свої  ваги
як  то  кажуть
про  таких  завжди  жартують:
та  ну  тебе  брати  на  завдання
потім  не  витягнеш
тепер  його  роздуте  тіло
намагаємось  перекинути  в  чорний  цупкий  пакет
з  під  кителя  вивалюється  декілька  відер  черв'яків
тіло  "П."  без  лівої  ноги
найлегший  зі  всіх
піхотинець  "А."
навіть  цілий  на  вигляд.

До  місця  висадки
15  хв  поміж  пошматованих  полотен  посадок
всіяних  тілами  та  зброєю
ми  їдемо
мішок  з  "Д.В."
б'єтья  об  мою  ногу
його  тіло  м'яке  та  тепле
наче  одяг

я  натягую  распіратор
але  треба  дихати
боже  дайте  мені  подихати!
просто
повітря
треба  відихатись
коли  мене  запитають
чим  пахне  війна:
відповім:
смердить
я  ще  довго  змиватиму  з  себе  ці  солодко-терпкі  залишки  трупного  смороду.

Я  дивлюсь  на  себе  в  дзеркало
моє  обличчя  розірване  навпіл
немає  лівої  руки
зникла  нога
людина  зникає
розвіюється
як  квітка
стирається
як  малюнки  крейдою  на  асфальті  після  дощу.

Я  хочу  кричати
та  кричить  все  навколо
кричить  моя  тиша
кричить  сонце
кричать  птахи  і  ліси
люди  і  комахи
ааааа!
годі!
зупиніться!
та  це  так  не  працює.

Хотілось
забирати  дитину  з  школи
забирати  дівчину  після  роботи
забирати  піджак  із  хімчистки
та  хтось  шепоче:
ні  ні  ні
це  так  не  працює
хлопчику
ти  маєш  забирати  хороших  хлопців
розміром  50  см  на  50  см
маєш  торкатись  теплого  мертвого  тіла  "Д.В."
ти  ж  всього  навсього  
лю
ди
на.

Можливо
я  написав  найжахливіший  вірш
руки  досі  смердять
обтираю  їх  м'ятою
можливо
переб'ю.

Хлопці  поїдуть  додому
до  світла  й  до  пам'яті
до  сонця  і  води
до  листя  та  трави
до  вітру
до  тиші
до  початку  і  кінця
до  всього.

Я  вкотре  дивлюсь  в  дзеркало
ретельно  і  довго
там:
нічого.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988557
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.07.2023

Виктор Шило. Куда подевались…

куда  подевались  старые  женщины  
кричавшие  ¡intent!  
в  подвале  библиотеки  имени  крупской
после  того  как  прошли
сами  сквозь  себя  
будто  караван
пришельцев  
сквозь  игольное  ушко  
не  отвечай  кукушка  
сильвио  мануэлю  
что  танцует  
у  реки                                                                                                                                                                                                        
на  пустом  постаменте  
для  памятника  жертвам
голодомора

(Перевод  с  украинского)

*

куди  поділися  старі  жінки  
що  кричали  ¡intent!  
у  підвалі  бібліотеки  імені  крупської
після  того  як  пройшли
самі  крізь  себе  
ніби  караван
прибульців  
крізь  вушко  голки  
не  відповідай  зозуле  
сільвіо  мануелю  
який  танцює  
біля  річки                                                                                                                                                                                                        
на  порожньому  постаменті  
для  пам’ятника  жертвам
голодомору

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988321
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2023

Олег Коцарев. Недосказанное

Предыдущих  обитателей  этих  изогнутых  улочек
Разбрасывал  столько  раз  
Смешливый  открытый  блендер  истории,
Что  нынешние  жить  стали  так,
Словно  были  здесь  и  будут  всегда,
Словно  следы  их  в  летней  пыли  –
Неотъемлемая  часть  экосистемы.

И  говорят  словами,  можно  подумать,
Неповторимыми,
Носят  символы  на  шёлковых  шнурках,
Недоговаривают  в  каждом  предложении
Что-то  понятное  своим,
Какую-то  тайну,

Смыслы  спускают  под  землю
На  цепях  недосказанности,
Что  интригуют  и  тянут,
Но  если  поймаешь,
Придётся  расстроиться:
Никакой
Тайны  нет.

Вечер  холодеет  в  гулких  улиц  руслах,
Шагают  шаткие  группки
На  собрание  фальшивых  масонов;
Фигура  никак  не  откроет  двери
Собрание  благородных  потомков;
Из  окна,  высокого,  словно  шкаф,
Выглядывает  и  чуть  дрожит
На  майском  ветру
Глава  отделения  вагнерианцев.

Вечер  холодает,  а  ветер  нет.
Уличные  звуки  говорят  на  разных  языках.
Недосказанное  лежит  под  каштанами.
Нет  для  вас  другой  весны.

2021

НЕДОСКАЗАНЕ

Попередніх  мешканців  цих  гнутих  вуличок
Стільки  разів  розкидав
Сміхотливий  відкритий  блендер  історії,
Що  нинішні  жити  стали  так,
Ніби  були  тут  і  будуть  завжди,
Ніби  сліди  їхні  в  літній  пилюці  –
Невід’ємна  частина  екосистеми.

Й  говорять  словами,  можна  подумати,
Неповторними,
Носять  символи  на  шовкових  шворках,
Недоговорюють  в  кожному  реченні
Щось  зрозуміле  своїм,
Якусь  таємницю,

Сенси  спускають  під  землю
На  ланцюгах  недосказаності,
Що  інтригують  і  тягнуть,
Але  як  упіймаєш,
Доведеться  смутитись:
Жодної
Таємниці  немає.

Вечір  холоне  в  лунких  вулиць  річищах,
Крокують  хиткі  гуртки
На  зібрання  фальшивих  масонів;
Постать  ніяк  не  відчинить  двері
Зібрання  шляхетних  нащадків;
З  вікна,  високого,  наче  шафа,
Визирає  і  ледве  тремтить
На  травневому  вітрі
Голова  відділення  вагнеріанців.

Вечір  холоне,  а  вітер  ні.
Вуличні  звуки  говорять  різними  мовами.
Недосказане  лежить  під  каштанами.
Іншої  весни  для  вас  немає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988320
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.07.2023

Виктор Шило. Любимая моя

Из  цикла  «Хайкуку»

*

любимая  моя
в  некоторых  пабликах  
пишут
мёртвая  рыба  может  продаваться
в  нашем  городе  
не  понимаю
для  чего  смотреть  в  глаза  
мёртвой  рыбы
разве  в  них  можно  увидеть  
что  небо
обмелело  настолько
и  кукушка
уже
не  помещается  
в  нём
выпадает
как  из  того  гнезда
где  росла  когда-то
птенцы

(Перевод  с  украинского)

*

кохана  моя
у  деяких  пабліках  
пишуть
мертва  риба  може  продаватися
в  нашому  місті  
не  розумію
задля  чого  дивитись  в  очі  
мертвої  риби
хіба  в  них  можна  побачити  
що  небо
обміліло  настільки
і  зозуля
вже
не  уміщується  
в  ньому
випадає
як  із  того  гнізда
де  зростала  колись
пташенята

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988238
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.07.2023

Олег Коцарев. Выйти из тени

как  обстоятельно  и  смело  решали
что  пора  уже  выйти  из  тени!
как  отваживались!
как  скандировали  ритмично
выйти  из  тени!
выйти  из  тени!
как  делали  наконец  этот  шаг
через  тёмную  границу!
как  выходили  из  тени!
как  тянули  за  собой  равнодушных
и  колеблющихся!

и  кто  же  мог  подумать
что  на  солнце  –  жарко?

2021

ВИЙТИ  З  ТІНІ

як  ретельно  й  сміливо  вирішували
що  вже  час  вийти  з  тіні!
як  наважувались!
як  скандували  ритмічно
вийти  з  тіні!
вийти  з  тіні!
як  робили  нарешті  той  крок
через  темну  межу!
як  виходили  з  тіні
тягнучи  за  собою  байдужих
і  тих  що  вагались!

та  хто  ж  міг  подумати
що  на  сонці  –  спекотно?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988236
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.07.2023

Павло Коробчук. Я назову своих детей. .

я  назову  своих  детей  Рекс  и  Араукария
говорит  восьмидесятилетний  дедушка

я  стану  балериной
говорит  восьмидесятилетняя  бабушка

мечты  как  свежее  молоко
белые,  питательные,  скисают

я  стану
сывороткой

я  назову  своих  детей
кислое  молоко

белое  белое  молоко
чёрная  чёрная  жажда

25.06.2023

(Перевод  с  украинского)

++++++++++++++++

я  назву  своїх  дітей  Рекс  і  Араукарія
каже  вісімдесятилітній  дідусь

я  стану  балериною
каже  вісімдесятилітня  бабуся

мрії  як  свіже  молоко
білі,  поживні,  скисають

я  стану
сироваткою

я  назву  своїх  дітей
кисле  молоко

біле  біле  молоко
чорна  чорна  спрага  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987736
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2023

зубы парадных лестниц…

зубы  парадных  лестниц

(как  ураган
слишком  долго  служивший  инструментом  –

действуем  нагло,  с  открытым  кодом)

забота  о  реальности  (продано)

в  естественной  среде  убывания

(Из  цикла  "Узелки")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987693
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.07.2023

Маричка Сташко. Короткие волны голосов…

короткие
волны  голосов  
переплетаются  в  невесомости  памяти  без/
звучно  словно  кость  

держат  на  себе
вес  утраты

масштабы  сохраняются

23.06.2023

(Перевод  с  украинского)

*

короткі
хвилі  голосів  
переплітаються  у  невагомості  пам'яті  без/
звучно  як  кістка  

тримають  на  собі
вагу  втрати

масштаби  зберігаються

23.06.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987649
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.07.2023

Антон Полунин. Зачарованный корабль

конец  и  начало  
(совсем  ничего
лежу  и  читаю  беккета
трижды  в  день
меня  водят  строем  
в  столовую  и  обратно)  
конец  и  начало
движутся  друг  другу
навстречу  
будто  лунатики
(нас  часто  строят  
лейтенант  гуменюк
зачитывает  с  бумажки  фамилии  
мы  говорим  я)
зарезанный  вскрик  4  по  вертикали
конец  и  начало  совпадают  где-то  в  воображении
на  железнодорожном  вокзале
я  хочу  сказать
дуальность  является  залогом  справедливости
всегда  другой
читаю  аристофана  
справедливость  не  имеет  смысла  
только  абсолютную  воплощённость  (собственно  плоть)
днём  соседи  мои  сельцов  и  решетник  
цитируют  сунь  цзы  
а  ночью  едят  тушеную  утку
после  того  как  в  коридоре  общаги
нас  пересчитают  по  головам
и  скажут  выключить  свет
в  мире  где  всего  –  тьма
кроме  может  объятий  
о  них  поговорим  позже
завтрак  перловка  яйцо  салат  
куриное  бедро  кусок  сыра  сладкий  чай
обед  борщ  картошка  котлета  салат  узвар
когда  мы  (сто  человек)  одновременно  бьём  о  стол  
круто  сваренными  яйцами
в  этом  есть  сила  смелость  и  радость
не  очень  много  радости  ровно  столько
чтобы  хватило  на  ещё  одну  
итерацию  духовной  подготовки
нам  выдали  шевроны  210  грн  за  комплект
решетник  скучает  по  куму
каждый  может  стать  святым
что  означает  это  слово
что  было  первым  тело  или  плоть?
что  происходит  в  помещениях
не  предназначенных  для  живых?
отключили  горячую  воду  немного  пишу  
о  том  что  со  мной  происходит
кстати  ничего  со  мной  не  происходит
конец  и  начало  расходятся  в  разные  стороны
оставляя  второе  отделение  пятой  роты  батальона  резерва
наедине  с  воинским  долгом  и  честью  мундира
8:30  построение  на  плацу  
22:00  отбой
жизнь  состоит  из  рецидивов
я  в  наряде  и  впереди
ночь  полная  тоскливого  солдатского  
нежития
идёт  дождь
страшно  ходить  в  лес
мне  нет  но  кому-то
может  кому-то  страшно
может  быть  кто-то  в  отчаянии  ради  меня
проклёвывает  марс  в  бычьем  боку  неба
или  делится  сигаретами  с  женщинами  и  мужчинами
что  боятся  дождя  и  леса
или  только  чего-то  одного
или  больше  совсем  ничего
со  мной  солдат  гаталяк
и  учебник  по  военному  переводу  под  редакцией  балабина
об  этом  нельзя  рассказывать  но
часть  людей  и  предметов  на  самом  деле  медузы
сияя  они  зависают  под  потолком
сияя  еле  слышно  звенят
и  шевелят  острыми  жалами
я  научился  бриться  жалом  медузы
питаться  мёдом  лозы
прямо  из  окон  распахнутых  внутрь
длинного  коридора  с  двумя  стульями
для  меня  и  солдата  гаталяка
мы  сидим  здесь  как  два  морских  огурца
два  морских  огурца  в  ожидании  рассвета
тревога
погнал  роту  в  подвал
гаталяк  согнулся  на  стульях
резервист  без  нашивок  принес  ежа
солдат  ковалёв  что  оставил  на  луганщине  плантацию  шмали  
говорит  во  сне
хочется  спать  пахнет  чернилами
на  завтрак  гречка  мясо  и  колбаса
колени  болят  как  перед  пришествием
(причастием?  подумать)  конец  и  начало  
вращаются  вокруг  яблони  в  окне
о  ней  не  написано  ни  единого  стихотворения
ни  единого  слова  яблоня  
может  быть  даже
яблоня  это  не  слово  а  только  штука
для  овеществления  слов
что  словно  границы  существуют  там  и  тогда
где  и  когда  их  устанавливают  и  защищают
так  что  позади  
всегда  
безграничность
несколько  чрезмерная
определённость  новой  реальности  безоговорочно
выполнять  приказы  командиров  (начальников)    
защищать  их  в  бою  как  святыню  
оберегать  боевое  знамя  своей  части
память  приходит  заменить  воображение  где  совсем  ничего
почти  ничего  одни  только  чёрные  брови
таланы
милтеки
ловы
американские  пушки
если  вы  хотели  спросить
почему  ты  антон  присоединился  к  милитаристскому  институту
не  стесняйтесь

26.06.2023

(Перевод  с  украинского)


зачудований  корабель  

кінець  і  початок  
(зовсім  нічого
лежу  і  читаю  бекета
тричі  на  день
мене  водять  строєм  
до  їдальні  й  назад)  
кінець  і  початок
рухаються  назустріч  
одне  одному
ніби  лунатики
(нас  часто  шикують  
лейтенант  гуменюк
зачитує  з  папірця  прізвища  
ми  кажемо  я)
зарізаний  зойк  4  по  вертикалі
кінець  і  початок  збігаються  десь  в  уяві
на  залізничнім  вокзалі
я  хочу  сказати
дуальність  є  запорукою  справедливості
завжди  іншої  читаю  аристофана  
справедливість  не  має  сенсу  
лише  абсолютну  втіленість  (власне  плоть)
вдень  сусіди  мої  сєльцов  і  решетник  
цитують  сунь  цзи  
а  вночі  їдять  тушену  качку
після  того  як  в  коридорі  гуртяги
нас  перелічать  по  головах
і  скажуть  вимкнути  світло
у  світі  де  всього  -  тьма
окрім  може  обіймів  
про  них  поговоримо  згодом
сніданок  перловка  яйце  салат  
куряче  стегно  кусник  сиру  солодкий  чай
обід  борщ  картопля  котлета  салат  узвар
коли  ми  (сто  чоловік)  разом  б’ємо  об  стіл  
круто  вареними  яйцями
в  цьому  є  сила  сміливість  і  радість
не  дуже  багато  радості  рівно  стільки
щоб  стало  на  ще  одну  
ітерацію  духовного  вишколу
нам  видали  шеврони  210  грн  за  комплект
решетник  тужить  за  кумом
кожен  може  стати  святим
що  означає  це  слово
що  було  першим  тіло  чи  плоть?
що  трапляється  у  приміщеннях  
не  призначених  для  живих?
відключили  гарячу  воду  трохи  пишу  
про  речі  що  стаються  зі  мною
до  речі  нічого  не  стається  зі  мною
кінець  і  початок  розбігаються  врізнобіч
лишаючи  друге  відділення  п’ятої  роти  батальйону  резерву
наодинці  з  військовим  обов’язком  і  честю  мундиру
8:30  шикування  на  плаці  
22:00  відбій
життя  складається  з  рецидивів
я  в  наряді  попереду
ніч  повна  тоскного  солдацького  
нежитія
йде  дощ
страшно  ходити  в  ліс
мені  ні  але  декому
може  декому  страшно
може  дехто  в  розпуці  заради  мене
прокльовує  марс  у  бичачім  боці  неба
чи  ділиться  цигарками  з  жінками  й  чоловіками
що  бояться  дощу  і  лісу
чи  тільки  чогось  одного
чи  більше  зовсім  нічого
зі  мною  солдат  гаталяк
і  підручник  з  військового  перекладу  за  редакцією  балабіна
про  це  не  можна  розповідати  але
частина  людей  і  предметів  насправді  медузи
сяючі  вони  зависають  під  стелею
сяючи  ледве  чутно  дзвенять
і  ворушать  гострими  жалами
я  навчився  голитися  жалом  медузи
живитися  медом  лози
просто  з  вікон  відчахнутих  усередину
довгого  коридору  з  двома  стільцями
для  мене  і  солдата  гаталяка
ми  сидимо  тут  як  два  морські  огірки
два  морські  огірки  в  очікуванні  світанку
тривога
погнав  роту  в  підвал
гаталяк  зібгався  на  стільчиках
резервіст  без  нашивок  приніс  їжака
солдат  ковальов  що  лишив  на  луганщині  плантацію  шмалі  
говорить  вві  сні
хочеться  спати  пахне  чорнилами
на  сніданок  гречка  м’ясо  і  ковбаса
коліна  болять  ніби  перед  пришестям
(причастям?  подумати)  кінець  і  початок  
обертаються  кругом  яблуні  у  вікні
про  яку  не  написано  жодного  вірша
жодного  слова  яблуня  
може  навіть
яблуня  це  не  слово  а  тільки  штука
для  уречевлення  слів  
що  мов  кордони  існують  там  і  тоді
де  і  коли  їх  встановлюють    і  захищають
тож  позаду  
завжди  
безмежжя
дещо  надмірна
визначеність  нової  реальності  беззастережно  
виконувати  накази  командирів  (начальників)    
захищати  їх  у  бою  як  святиню  
оберігати  бойовий  прапор  своєї  частини
пам’ять  приходить  змінити  уяву  де  зовсім  нічого
майже  нічого  самі  тілько  чорні  брови
талани
мілтеки  
лови
американські  гармати
якщо  ви  хотіли  спитати
чому  ти  антоне  приєднався  до  мілітаристської  інституції  
не  соромтеся

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987648
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.07.2023

Антон Полунин. Пусть лихо смеется…

сегодня  я  немного  принц
немного  ванильный  цветочек
пташка  из  липких
южных  краёв  напиши  мне  всё  или  знаешь  
оставь  я  просто  слишком  мало
сплю  можно  даже  сказать  
я  немного  бессонный  принц
белая  трясогузка  есть
кайф  в  том  чтобы  брить  себя  до  крови
и  свежая  бритва  для  этого  
таймекс  новенький  цокает  на  запястье
я  вижу  женщину  в  военной  форме  без  знаков  различия  
можешь  забрать  назад  своё  горло
говорит  она
видимо  имея  в  виду  
это  место  из  песни  песен  
я  сказал  слишком  много
я  немного  сегодня  
собор  над  беспокойным  Днепром  
под  попоной  сумерек  раз  два  три
пролетают  проценты  заряда
она  не  придёт  она  
заталкиваю  горло  в  рюкзак  говорят
средняя  продолжительность  жизни  взводного  на  нуле
полторы  недели  вдруг
вы  хотели  спросить

22.06.2023

(Перевод  с  украинского)

хай  лихо  сміється  

сьогодні  я  трохи  принц
трохи  ванільна  квіточка  
пташка  з  липкого
ирію  напиши  мені  все  або  знаєш  
облиш  я  просто  замало
сплю  можна  навіть  сказати  
я  трішки  безсонний  принц
біла  плисочка  є
кайф  у  тім  щоб  голити  себе  до  крові
й  свіженька  бритва  для  цього  
таймекс  новенький  цокає  на  запʼястку
я  бачу  жінку  у  польовій  формі  без  знаків  розрізнення  
можеш  забрати  назад  своє  горло
каже  вона
мабуть  маючи  на  увазі  
це  місце  із  пісні  пісень  
я  сказав  забагато
я  трохи  сьогодні  
собор  над  бентежним  дніпром  
під  попоною  присмерку  раз  два  три
пролітають  відсотки  заряду
вона  не  прийде  вона
пхаю  горло  в  наплічник  кажуть
середня  тривалість  життя  взводного  на  нулі
півтора  тижні  раптом
ви  хотіли  спитати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987374
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2023

Олег Коцарев. Маленький надувной Гамсун

веришь  и  веришь
в  голод  –  яркий,  стремительный,

когда  голода  поезд  бежит,  веселится,
туннели  наполняет  искрами,
станции  не  объявляют,  а  поют,
каждый  и  каждая  сидят  в  себе
и  в  голод  других
веруют,
но  уровень  –  верифицируют,

когда  цвета  всех  вагонов  переливаются,
но  все  они
не  из  обоймы  радуги,
а  под  потолком  бьётся-смеётся
маленький  надувной  гамсун,

и  кто  скажет,
что  "надувной"  означает  "ненастоящий",
пусть  первый  вонзит  иголку.

2020

МАЛЕНЬКИЙ  НАДУВНИЙ  ГАМСУН

віриш  і  віриш
у  голод  –  яскравий,  стрімкий,

коли  голоду  потяг  біжить,  веселиться,
тунелі  наповнює  іскрами,
станції  не  оголошують,  а  співають,
кожен  і  кожна  сидять  у  собі
і  в  голод  інших
вірують,
але  рівень  –  верифікують,

коли  кольори  всіх  вагонів  міняться,
та  жоден  з  них  –
не  з  обойми  веселки,
а  там  під  стелею  б’ється-сміється
маленький  надувний  гамсун,

і  хто  скаже,
що  «надувний»  означає  «несправжній»,
перший  нехай  штрикне  голкою.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987373
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2023

Антон Полунин. Сегодня всё немного иначе…

на  плацу  растёт  черешня  
ягоды  под  солнцем
чернеют  лоснятся  на  фоне  синевы
когда  в  минуту  молчания  
мы  смотрим  не  туда  
идя  сквозь  ад  иди
на  плацу  лежит  разрезанная  остролистая  
тень  летнего  дерева
в  кармане  коробочка  со  слезами
стоит  ли  принцу  в  изгнании
жаловаться  на  суп
отмечаться  в  журнале
учёта  личного  состава  на  плацу  растёт  
черешня
ты  плачешь  чтобы  не  смеяться  
лепишь  мне  на  грудь  пустой  погон
на  черешню  садится  трясогузка
я  открываю  коробочку  со  слезами
угощайтесь  пани
сегодня  я  немного  антон
это  пройдет

19.06.2023

(Перевод  с  украинского)

сьогодні  усе  трохи  інакше

на  плаці  росте  черешня  
ягоди  проти  неба  
чорніють  лищать  проти  сонця
коли  у  хвилину  мовчання  
ми  дивимось  не  туди  
йдучи  крізь  пекло  іди
на  плаці  лежить  розкраяна  гостролиста  
тінь  літнього  дерева
в  кишені  коробочка  зі  слізьми
чи  личило  б  принцеві  у  вигнанні
скаржитися  на  суп
відмічатись  в  журналі
обліку  особового  складу  на  плаці  росте  
черешня
ти  плачеш  щоб  не  сміятись  
ліпиш  мені  на  груди  
порожній  погон  на  черешню  сідає  плиска  
я  відкриваю  коробочку  зі  слізьми
пригощайтеся  пані
сьогодні  я  трохи  антон
це  минеться

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987126
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.06.2023

Олег Коцарев. Давно хотелось написать тебе…

ДАВНО  ХОТЕЛОСЬ  НАПИСАТЬ  ТЕБЕ  СТИХОТВОРЕНИЕ  О  ДРАГОЦЕННОСТЯХ

мёртвое  дерево
в
пожаре  не
не  пострадало

20.06.2023

(Перевод  с  украинского)

ДАВНО  ХОТІЛОСЯ  НАПИСАТИ  ТОБІ  ВІРША  ПРО  КОШТОВНОСТІ

мертве  дерево
у
пожежі  не
постраждало

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987122
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.06.2023

Антон Полунин. Cлава слава слава

нас  посадили  в  три  грузовика  крытые  брезентом  
и  отвезли  на  полигон  
нам  выдали  бронежилеты  и  каски  
нам  выдали  по  одиннадцать  патронов
и  мы  сделали  по  одиннадцать  выстрелов  в  портрет
человека  которого  все  ненавидят
солдат  потапов  попал  одиннадцать  раз
солдат  решетник  восемь
лейтенант  ющенко  семь
я  пять  
нас  повели  рыть  окопы
потом  мы  недолго  бегали  и  ползали  
завтра  присяга
ребята  бреют  головы  в  душевой
в  море  плавают  диваны  и  крыши
херсон  полнится  пением  моторных  лодок
в  воздухе  +28
на  часах  10:24
я  полунин  антон  евгеньевич  
поступаю  на  военную  службу  
и  торжественно  присягаю  украинскому  народу  
клянусь  быть  ему  верным  и  преданным  
немного  смешно  
смотреть  как  маршируют  полковники  
только  телом
совсем  без  веры  или  грации
защищать  Украину
её  суверенитет  территориальную  целостность  и  неприкосновенность  
оркестр  разыгрывается  на  регтайме  и  врубает  марш
выносят  боевое  знамя
добросовестно  и  честно  выполнять  воинский  долг  
приказы  командиров
неукоснительно  
время  от  времени  мы  выкрикиваем  
героям  слава
снимаем  и  надеваем  фуражки
соблюдать  конституцию  и  законы  Украины  
хранить  государственную  тайну
ноги  шагают
правая  рука  держится  за  приклад
исполнять  свои  обязанности  
в  интересах  соотечественников  
нас  сравнивают  с  иисусом  навином
мясником  и  человеконенавистником
кропят  водой  из  ведра
клянусь
всегда  быть  верным
украинскому  народу

18.06.2023

(Перевод  с  украинского)

слава  слава  слава

нас  посадили  у  три  вантажівки  криті  брезентом  
і  відвезли  на  полігон  
нам  видали  бронежилети  і  каски  
нам  видали  по  одинадцять  патронів
і  ми  зробили  по  одинадцять  пострілів  у  портрет
чоловіка  якого  усі  ненавидять
солдат  потапов  влучив  одинадцять  разів
солдат  решетник  вісім
лейтенант  ющенко  сім
я  пʼять  
нас  повели  рити  окопи
потім  ми  трохи  бігали  й  повзали  
завтра  присяга
хлопці  голять  голови  в  душовій
в  морі  плавають  дахи  і  дивани
херсон  повниться  співом  моторних  човнів
в  повітрі  +28
на  годиннику  10:24
я  полунін  антон  євгенійович  
вступаю  на  військову  службу  
і  урочисто  присягаю  українському  народові  
бути  йому  вірним  і  відданим  
трохи  смішно  
дивитись  як  марширують  полковники  
тільки  тілом
зовсім  без  грації  чи  віри
обороняти  Україну
її  суверенітет  територіальну  цілісність  і  недоторканність  
оркестр  розігрується  на  регтаймі  й  врубає  марш
виносять  бойовий  прапор
сумлінно  і  чесно  виконувати  військовий  обов’язок  
накази  командирів
неухильно  
час  від  часу  ми  вигукуємо  
героям  слава
зніймаємо  і  одягаємо  кашкети
додержуватись  конституції  та  законів  України  
зберігати  державну  таємницю  
ноги  крокують
права  рука  тримається  за  приклáд
виконувати  свої  обовʼязки  
в  інтересах  співвітчизників  
нас  порівнюють  із  ісусом  навином
різником  і  людоненависником
кроплять  водою  з  відра
присягаюсь
ніколи  не  зраджувати  
українському  народові

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987027
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2023

Олег Коцарев. В процессе исследования

Видишь,  мы  исследователи,
мы  постоянно  что-то  исследуем
в  то  время,  которое  ошибочно
называют  "свободным".

Кто-то  количество  шагов  считает
от  трамвая  до  дома,
кто-то  измеряет  интервалы
на  клавиатурах  поручней,
кто-то  растворяет  в  луже
леденец.

У  всех  есть  занятия.

Вот  и  мы  с  ещё  одним
энтузиастом
на  своих  ежедневных  маршрутах
вычисляем
соотношение
двух  самых  распространенных
в  этом  городе  языков
в  разговорах  прохожих.

Наши  подсчёты  не  совпадают,
иногда  соотношения
получаются  противоположными,
провоцируя  методологическую
дискуссию  и  обвинения.

Но  один  показатель
всегда  остаётся  стабильным  –
большинство,
что  вообще  не  разговаривает.

И  где-то  на  полях  исследования
из  каждой  фигуры
вечером
тень  вытекает.

2019

(Перевод  с  украинского)

У  ПРОЦЕСІ  ДОСЛІДЖЕННЯ

Бачиш,  ми  дослідники,
ми  постійно  щось  досліджуємо
у  час,  що  його  помилково
назвали  «вільним».

Хтось  кількість  кроків  рахує
від  трамваю  до  дому,
хтось  вимірює  інтервали
на  клавіатурах  поруччя,
хтось  розчиняє  в  калюжі
льодяник.

Усі  мають  заняття.

От  і  ми  з  іще  одним
ентузіастом
на  своїх  щоденних  маршрутах
обчислюємо
співвідношення
двох  найпоширеніших  у  цьому  місті  мов
у  перехожих  розмовах.

Наші  обрахунки  не  збігаються,
часом  співвідношення
виходять  протилежними,
провокуючи  методологічні
дискусії  та  звинувачення.

Проте  один  показник
завжди  стабільним  лишається  –
більшість,
яка  взагалі  не  розмовляє.

І  десь  на  полях  дослідження
з  кожної  постаті
ввечері
тінь  витікає.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987026
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2023

Оксана Луцишина. Намасте…

намасте
приветствуем
добрый  вечер,  мы  с  Украины
но  не  только
мы  просим  –  нет,  ну  давайте  честно  –  
я  прошу:  
позовите  к  телефону  кого-нибудь  из  богов
только  выберите  доброго
или  хотя  бы  в  хорошем  настроении
потому  что  нет  больше  сил  платить  за  всё  кровью

выберите  кого-нибудь  кто  не  меч  и  не  мир
и  не  слово:  слов  мы  уже  видели  слишком  много
и  всё  что  с  ними  можно  делать
это  переставлять  их  на  шахматной  доске  
с  одного  квадратика  боли  на  другой  
прикладывать  их  к  коже  как  ожоги
жонглировать  ими  как  факелами
пока  не  начнётся  пожар  

нет,  нам  нужен  кто-то  другой  
тот  кто  вне  слова
но  не  вне  тела  и  понимает
что  такое  боль  

благодарю,  c  поклоном
что  выслушали  мою  просьбу:  
позовите  того  кто  знает  как  выходить  из  лимба

если  только  не  из  ада

16.06.2023

(Перевод  с  украинского)

*  *  *

намасте
вітання
доброго  вечора,  ми  з  України
але  не  тільки
ми  просимо  -  ні,  ну  давайте  чесно  -  
я  прошу:  
покличте  до  телефону  котрогось  із  богів
тільки  виберіть  когось  доброго
чи  бодай  у  доброму  гуморі
бо  нема  більше  сил  платити  за  все  кров'ю

виберіть  когось  хто  не  меч  і  не  мир
і  не  слово:  слів  ми  вже  бачили  забагато
і  все  що  з  ними  можна  зробити
це  переставляти  їх  на  шахівниці  
з  одного  квадратика  болю  на  інший  
прикладати  їх  до  шкіри  як  опіки
жонглювати  ними  як  смолоскипами
аж  поки  не  почнеться  пожежа  

ні,  нам  треба  когось  інакшого  
когось  хто  поза  словом
але  не  поза  тілом,  і  розуміє
що  таке  біль  

дякую  вам  уклінно
що  вислухали  моє  прохання:  
покличте  когось  хто  знає  як  виходити  з  лімба

якщо  вже  не  з  пекла

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986740
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.06.2023

Олег Коцарев. Катится и падает

Как  тебя  зовут?
меня  зовут  Сука
почему  вдруг  так?

а  почему
в  сером  небе
между  ветром  советов  и  камнями  
флаг  на  последнем  причале
качается?

не  спрашиваю  почему
с  причала  что-то
катится  и  падает
спрашиваю:  как
оно  туда  попало?
и  откуда  сила  взялась
спросить  меня  об  имени?

ветер  мешал
услышать  ответ  –
то  ли  "не  спрашивай  Сука  не  спрашивай"
то  ли  "спрашивай  Сука  спрашивай"

ветер  мешал
мешало  что-то
катившееся  упасть
с  причала

2020

(Перевод  с  украинского)

КОТИТЬСЯ  Й  ПАДАЄ

як  тебе  звати?
мене  звати  Сука
чому  раптом  так?

а  чому
в  сірому  небі
між  каміння  й  вітру  порад
прапор  останнім  причалом
хитається?

не  питаю  чому
з  причалу  щось
котиться  й  падає
питаю:  як
воно  туди  потрапило?
і  звідки  сила  взялася
спитати  мене  про  ім’я?

вітер  заважав
почути  відповідь  –
або  «не  питай  Суко  не  питай»
або  «питай  Суко  питай»

вітер  заважав
заважало  щось
що  котилось  упасти
з  причалу

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986669
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.06.2023

марафон субботний…

марафон  субботний  на  голенях/лыньях

высыпался  чертой
крайнеубитой  с  жёсткой  рассадкой  ронинов

немного  срывает  крышу

погрязшее  в  разумии  устройство
как  у  пинчона  прибывает  в  последних  строках

прочерченных  летушью  в  обрывках  и  неслоениях

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986491
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2023

Виктор Шило. Уж и не знаю какая терапия…

Из  цикла  «Хайкуку»

*

уж  и  не  знаю  какая  терапия  
лучше  
выкричать  мир
или  же  
его  вымолчать
огудина  последней  тыквы  в  ноябре  
бесконечная  
как  нить  ариадны
авгуры  учили  делать  из  неё  силки  на  кукушку  
но  вышла  почему-то  
идеальная  петля  времени
для  меня

*

святой  джавелин  говорит  
несвятому  
прощай  оружие
иди  себе  мирно  
по  дороге  из  жёлтого  кирпича
сгорая  на  кирпичинах  
с  углеродным  
клеймом  кукушки

*                                                                                                                                                    

я  не  робот  
не  робот
чтобы  подтвердить  
вход
кликаю  картинки  
с  кукушкой
а  чтобы  выйти
с  самим  собой

*

выпалывал  бурьян  ещё  до  того
как  муссон  из  макондо
запутался  в  нём  
дождями
на  целых  два  бессмертия
подряд
кукушка  
долго  ли  ещё  караси  
объедать  будут
завязь  на  тыквах

*

на  моей  иве
у  огорода
одна  кукушка
была
а  теперь
целых  семь
видимо  оттуда
прилетели
где  теперь
высокая  вода

отличаю
их

по  молчанию

(Перевод  с  украинского)

*

уже  й  не  знаю  яка  терапія  
краща  
викричати  світ
або  ж  
його  вимовчати
огуд  останнього  гарбуза  в  листопаді  
безкінечний  
наче  нитка  аріадни
авгури  вчили  робити  з  неї  сильце  на  зозулю  
але  вийшла  чомусь  
ідеальна  петля  часу  
для  мене  

*

святий  джавелін  говорить  
несвятому  
прощавай  зброє
йди  собі  мирно  
дорогою  з  жовтої  цегли
згораючи  на  цеглинах  
із  вуглецевим  
тавром  зозулі

*                                                                                                                                                    
я  не  робот  
не  робот
аби  підтвердити  
вхід
клікаю  картинки  
де  зозуля
а  щоб  вийти
із  самим  собою

*

висапав  бур’яни  ще  до  того  
як  мусон  із  макондо
заплутався  в  них  
дощами
аж  на  два  безсмертя
поспіль
зозуле  
чи  довго  ще  карасі  
об’їдатимуть  
зав’язь  на  гарбузах

*

на  моїй  вербі
край  городу
одна  зозуля
була
а  тепер
аж  сім
мабуть  звідти
прилетіли
де  тепер
висока  вода

розрізняю
їх

за  мовчанням

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986433
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.06.2023

Ирина Шувалова. Триптих на большой воде

1.  после  потопа

ной  в  маленькой  моторной  лодке
плывёт  растерянно  оглядываясь
в  этот  раз  не  выйдет  всех  по  паре
только  вот  эту  насквозь  промокшую  киску
этого  пса  с  поджатым  хвостом
а  вон  того  вепря  что  плывёт  
задрав  щетинистое  рыло
не  затащить  в  лодку  

если  б  ковчег  –  но  по  нему  
недостроенному  влепили
с  того  берега  артиллерией  и  теперь
ни  ковчега  ни  берега  только
эта  бесконечная  вода  и  над  ней  
то  крыши  домов  то  кроны  деревьев

словно  вот  здесь  спины  тех  кто  
припав  к  земле  истово  молится
а  вон  там  высоко  поднятые  руки  тех
у  кого  все  молитвы  протекли  между  ладоней
кому  осталось  только  
сморщившиеся  от  воды  пальцы
молча  протягивать  к  небесам

2.  рыбаки

что  море  то  галилейское  в  сравнении  с
морем  херсонским  
которым  здесь  неожиданно  стала  суша

зачем  господи  сделал  нас  ловцами  людей
зачем  людей  пустил  плавать  подобно  рыбам
зачем  оставил  рыб  на  суше  умирать

отяжелели  наши  сети  господи  но  мы
из  вод  их  не  спешим  вытаскивать  боимся
что  слишком  уж  богат  наш  улов

сидим  гадаем  как  нам  говорить  к  тебе  господи
если  рты  наши  не  могут  выхлебать
море  твоего  молчания

3.  один

сюда  так  много  прислали  воды  наверное  чтобы
тот  единственный  кто  умеет  по  ней  ходить  дошел  бы  до  каждого  двора
смог  бы  ступить  прямо  с  блестящей  глади  
на  порог  подоконника  и  на  крыльцо  крыши

помогал  бы  невыспавшимся  людям  собирать  
пожитки  в  клеенчатые  сумки  в  клетчатые  мешки
натягивал  бы  бабкам  высокие  резиновые  сапоги  спускал  бы  их  в  лодки
искал  бы  вместе  с  детьми  по  ящикам  стола  подмокшие  дневники  и  табели

потом  долго  нёс  бы  лохматого  пса  обнимая
шепча  ему  на  ухо  что-то  совсем  не  библейское  очень  простое
такое  простое  как  цыть  простое  как  не  надо  не  плачь
простое  как  однажды  мы  все  ещё  вернемся  домой

10.06.2023

(Перевод  с  украинского)


триптих  на  великій  воді

1.  після  потопу

ной  у  маленькому  моторному  човні
пливе  розгублено  роззираючися
цього  разу  не  вийде  усіх  по  двоє
тільки  ось  цю  наскрізь  вимоклу  кицьку
цього  пса  з  підібганим  хвостом
а  тамтого  вепра  що  пливе  
задерши  щетинисте  рило
годі  втягнути  в  човна  

якби  ж  ковчег  –  але  по  ньому  
недобудованому  вгатили
з  того  берега  артилерією  і  тепер
ані  ковчега  ані  берега  тільки
ця  нескінченна  вода  і  над  нею  
то  дахи  будинків  то  крони  дерев

наче  ось  тут  спини  тих  хто  
припавши  до  землі  ревно  молиться
а  он  там  здійняті  високо  руки  тих
у  кого  всі  молитви  протекли  між  долонь
кому  лишилося  тільки  
від  води  поморщені  пальці
мовчки  простягати  до  небес

2.  рибалки

що  те  море  галілейське  порівняно  з
морем  херсонським  
яким  тут  зненацька  став  суходіл

пощо  господи  зробив  нас  ловцями  людей
пощо  людей  пустив  плавати  подібно  до  риб
пощо  полишив  риб  на  сухому  вмирати

обважніли  наші  сіті  господи  та  ми
з  вод  їх  не  поспішаємо  витягати  боїмося
що  надто  вже  багатий  наш  вилов

сидимо  гадаємо  як  нам  говорити  до  тебе  господи
якщо  роти  наші  не  годні  вихлебтати
море  твого  мовчання

3.  один

тут  так  багато  прослали  води  певно  аби
той  один  що  вміє  нею  ходити  дійшов  би  до  кожного  двору
зміг  би  ступити  просто  з  лискучої  гладі  
на  пороги  підвіконь  на  ганки  дахів

помагав  невиспаним  людям  збирати  
пожитки  в  клейончасті  торби  в  картаті  клумаки
натягав  би  бабцям  високі  гумаки  спускав  би  їх  у  човни
шукав  би  разом  із  дітьми  по  шухлядах  підмоклі  щоденники  й  табелі

потім  довго  ніс  би  кудлатого  пса  обіймаючи
шепочучи  йому  на  вухо  щось  геть  не  біблійне  дуже  просте
таке  просте  як  цить  просте  як  не  треба  не  плач
просте  як  одного  дня  ми  всі  ще  повернемося  додому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986430
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.06.2023

Антон Полунин. Cолдаты все одинаковые…

солдаты  все  одинаковые  
солдат  гаталяк  
солдат  гаврилюк  
солдат  
ничем  не  отличается  от  солдата  
солдат  йосипчук
солдат  сельцов
солдат  потапов
выстраиваются  на  плацу  возле  черешни
формируя  подвижную  зеленую  глыбу
все  солдаты  солдат  
начинается  дождь  
мокрые  головы  поворачиваются  по  команде  
из  мокрых  ртов  раздается  героям  слава
солдат  полунин  
солдат  романская
солдат  лемех  
смотрят  в  затылки  перед  собой  
солдат  онищенко
солдат  полунин
солдат  кучма  
выравниваются  в  шеренге  
похожие  сами  на  себя
на  всё  что  есть
каждый  солдат  –
солдаты  
дождь  прекращается  
взвод  останавливается  возле  столовой  
первое  отделение  шагом
марш

12.06.2023

(Перевод  с  украинского)

*
солдати  усі  однакові  
солдат  гаталяк  
солдат  гаврилюк  
солдат  
нічим  не  відрізняється  від  солдата  
солдат  йосипчук
солдат  сєльцов
солдат  потапов
шикуються  на  плаці  біля  черешні
формуючи  рухливу  зелену  брилу
усі  солдати  солдат  
починається  дощ  
мокрі  голови  повертаються  по  команді  
з  мокрих  ротів  лунає  героям  слава
солдат  полунін  
солдат  романська
солдат  леміш  
дивляться  в  потилиці  перед  собою  
солдат  онищенко
солдат  полунін
солдат  кучма  
вирівнююттся  в  шерензі  
схожі  самі  на  себе
на  все  що  є
кожен  солдат  -
солдати  
дощ  припиняється  
взвод  спиняється  біля  їдальні  
перше  відділення  кроком
руш

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986110
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.06.2023

Олег Коцарев. Я играл белыми…

Я  играл  белыми,
но  правила  диктовала  она,
моя  ещё  не  трёхлетняя  дочка,
чётко  определив:
белые  фигуры  стоят  на  белых  клетках,
чёрные  на  чёрных.

При  этом  чёрным  разрешено
быть  вдвоём  на  одной  клетке,
что  они  всегда  и  делали.

Когда  мы,  согласно  этим  правилам,
всё  расставили,
в  воздухе  повис  миг  молчания,
а  затем,  на  глазах
у  ошеломлённой  армии  белых  фигур,
дочь  игрушечным  конём,
обычным,  не  шахматным,
смела  с  доски  вон
своих  чёрных
и  только  после  этого
добила  парализованных  белых.

Чем  чаще  играешь
в  шахматы  с  маленьким  ребёнком,
тем  лучше  понимаешь
механизмы  истории,
войны  и  политики,
будто  играешь
с  неколебимо-смешливой  Судьбой,
будто  играешь
с  Богом  –
его  ещё  не  пускают
даже  в  детский  сад.

2019

(Перевод  с  украинского)

*  *  *

Я  грав  білими,
але  правила  диктувала  вона,
моя  ще  не  трирічна  дочка,
чітко  визначивши:
білі  фігури  стоять  на  білих  клітинах,
чорні  на  чорних.

При  цьому  чорним  дозволено
бути  вдвох  на  одній  клітині,
що  вони  повсякчас  і  робили.

Коли  ми,  згідно  з  цими  правилами,
все  розставили,
у  повітрі  зависла  мовчальна  мить,
а  потім,  на  очах
у  приголомшеної  армії  білих  фігур,
дочка  іграшковим  коником,
звичайним,  не  шаховим,
розметала  геть  з  дошки
своїх  чорних,
і  вже  лише  після  цього
добила  паралізованих  білих.

Що  частіше  граєш
у  шахи  з  малою  дитиною,
то  краще  розумієш
механізми  історії,
війни  та  політики,
мовби  граєш  із
непохитно-смішливою  Долею,
ніби  граєш  із
Богом,
якого  ще  не  пускають
навіть  в  дитячий  садок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985874
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2023

Олег Коцарев. Птичий Сталин

Кажется,  все  воробьи  страны
сегодня  собрались
на  этом  станционном  дереве

был  бы  я  птичьим  Сталиным  –
арестовал  бы
мгновенно
всех
и  сразу

2019

(Перевод  с  украинского)

ПТАШИНИЙ  СТАЛІН

здається  всі  горобці  країни
зібрались  сьогодні
на  цьому  станційному  дереві

якби  був  я  пташиним  Сталіним  -
всіх  би  арештував
вмить
водночас

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985872
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2023

Сергей Жадан. Можно, я скажу ещё?. .

Можно,  я  скажу  ещё?
Довольно  странно  делать  вид,
что  именно  нас  обошла  стороной  эта  вспышка,
рыбьим  телом  удар  о  речную  поверхность,
думать,  что  нас  не  коснулась  паника
майской  зелени,  выхваченной  из  ночи
лисьим  движением  прожектора.
До  сих  пор  мы  думали  так:
ничего  не  изменилось,
не  изменилось  ни  одно  из  имен,
объясняющих  мир,  заполняющих  его
телефонные  книги
своим  присутствием.  
А  сейчас  посреди  улицы
произносишь  слово  "любовь"  –
и  оборачиваются  все,
будто  обращаешься  именно  к  ним,
будто  именно  они  несут  на  себе
эту  терновую  корону
влюблённых.
Может,  именно  теперь  и  стоит  сказать  –
изменился  контур  звучания,
как  русло  после  долгой
работы  тяжёлого  потока.
Язык,  как  другое  имя  любви.
Язык,  как  доказательство  существования
нашего  потустороннего  мира  –
не  отступает  от  тебя,  будто  овчарка,  что  именно  тебя
выбрала  в  утренней  толпе  и  теперь
преданно  стережёт  твоё  лютое  одиночество.  
Будет  глубже,  чем  память,
будет  дольше,  чем  выдох,
и  когда  я  уйду,  то  услышу  тебя  и  с  той  стороны  молчания.
Потому  что  нет  ничего  проще,
чем  пение.
Ничего  печальней,  ничего  честней.
И  тишины  нет  –
есть  лишь  наш  страх  заговорить.
И  смерти  нет  –
есть  лишь  наш  неразборчивый  почерк.

04.06.2023

(Перевод  с  украинского)


+  +  +                    

Можна  я  ще  скажу?
Доволі  дивно  робити  вигляд,
що  саме  нас  оминув  цей  спалах,
удар  риб’ячим  тілом  об  річкову  поверхню,
думати,  що  нас  не  торкнулася  паніка
травневої  зелені,  вихопленої  з  ночі
лисячим  рухом  прожектора.
Досі  ми  думали  так:
не  змінилось  нічого,
не  змінилося  жодне  з  імен,
що  пояснюють  світ,  що  заповнюють  його
телефонні  книги
своєю  присутністю.  
А  нині  посеред  вулиці
вимовляєш  слово  «любов»  –
і  обертаються  всі,
ніби  звертаєшся  саме  до  них,
ніби  саме  вони  несуть  на  собі
цю  тернову  корону
закоханих.
Може,  саме  тепер  і  варто  сказати  –
змінився  контур  звучання,
як  річище  по  довгій
роботі  важкого  потоку.
Мова,  як  інше  ім’я  любові.
Мова,  як  доказ  існування  нашого  потойбіччя  –
не  відступає  від  тебе,  наче  вівчарка,  що  саме  тебе
обрала  в  ранковому  натовпі  і  тепер
віддано  стереже  твою  люту  самотність.  
Буде  глибшою,  аніж  пам’ять,
буде  тривалішою  за  видих,
і  коли  я  відійду,  то  почую  тебе  і  з  того  боку  мовчанки.
Тому  що  не  вигадано  нічого  простішого
за  співання.
Нічого  печальнішого,  нічого  чеснішого.
І  тиші  немає  –
є  лише  наш  страх  заговорити.
І  смерті  немає  –
є  лише  наш  нерозбірливий  почерк.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985790
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.06.2023

Олег Коцарев. Cквозь ноздри лебедя…

сквозь  ноздри  лебедя
увидел
солнце

это  всё  ещё  осень
всё  еще  озеро
растет

2019

(Перевод  с  украинского)

*  *  *

крізь  ніздрі  лебедя
побачив
сонце

це  все  ще  осінь
все  ще  озеро
росте

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985784
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.06.2023

Катерина Калитко. Зрелая пара в винницком дворе…

Зрелая  пара  в  винницком  дворе
набирает  питьевую  воду  из  автомата  
в  пятилитровые  бутыли.
И  говорит  –  мягко  и  медленно  –  
о  том,  как  было  в  Попасной.
Очередь  за  ними  раздражается,  но  тихо.
Все  уже  знают,  как  они  убежали  
при  попытке  депортировать  их  
в  оккупированную  зону.

Люди  знают.  
Люди  всегда  узнаЮт.  

А  они  рассказывают,  как  в  их  панельке  
обвалился  подъезд  после  обстрела  –
вертикально,  гладенько,
точно  шахта.
У  них  по  два  комплекта  одежды  –  зимний  и  летний.
Межсезонье  размазано,  как  акварель  школьника,
им  жарко  в  зимних  куртках,
но  в  этом  времени  
нет  никакого  между.

Потом  лето  резко  наваливается  потным  тяжёлым  телом.
И  таксист  вечером  жалуется  
на  чужих  детей,
что  заляпали  заднее  сиденье  мороженым.
Наконец  машет  рукой:  да  что,  у  меня  
свои  такие  же!
Пятнадцать  лет  с  женой  в  Бахмуте
строились,  деньги  копили,  ждали  этих  трёх  –  
только  и  успели,  что  запихнуть  их  в  машину.
Я,  говорит,  не  жалуюсь  –  вот,  с  колес  кормлюсь,
только  мучусь,  что  не  воюю,  но
по  вечерам  они  облепляют:  папа,  папа!
Бывает,  плачу  по  ночам.
В  воскресенье  всегда  отвожу  их  в  Макдональдс.  

Из  Макдональдса  человек  в  пикселе  
с  аппаратом  Илизарова  на  предплечье  
выносит  кофе,  расплёскивает  –  
не  дает  никому  
придержать  ему  дверь.
Сердится,  хмурится,
глубже  прячет  лицо  в  тень,  под  кепку.  
Ему  запрещали  отходить  так  далеко,  но
он  никого  не  слушает  и  ни  с  кем  не  говорит.  
Их  было  четверо  в  том  окопе
под  Кременной,  в  лесу.  Если  теперь
нельзя  поговорить  ни  с  одним  из  них,
на  черта  ему  пустая  болтовня.

Я  стою  и  вспоминаю,  какими  ломкими
были  косые  лучи  в  том  лесу
под  Кременной.  

Люди  знают.
Люди  всегда  узнаЮт.  

01.06.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

***

Зріла  пара  у  вінницькому  дворі
набирає  питної  води  з  автомата  
у  п'ятилітрові  бутлі.
І  говорить  –  лагідно  і  повільно  –  
про  те,  як  було  в  Попасній.
Черга  за  ними  дратується,  але  тихо.
Всі  вже  знають,  як  вони  утікали  
від  спроби  депортувати  їх  
в  окуповану  зону.

Люди  знають.  
Люди  завжди  дізнаЮться.  

А  вони  говорять,  як  у  їхній  панельці  
обвалився  під'їзд  після  обстрілу  –
вертикально,  гладесенько,
чисто  шахта.
У  них  по  два  комплекти  одягу  –  зимовий  і  літній.
Міжсезоння  розмазане,  мов  акварель  школяра,
і  їм  жарко  в  зимових  куртках,
але  в  цьому  часі  
немає  ніякого  поміж.

Потім  літо  різко  навалюється  пітним  важелезним  тілом.
І  таксист  увечері  скаржиться  
на  чужих  дітей,
що  заляпали  заднє  сидіння  морозивом.
Врешті  махає  рукою:  та  що,  у  мене  
свої  такі  ж!
П'ятнадцять  років  із  жінкою  у  Бахмуті
будувалися,  гроші  складали,  чекали  цих  трьох  –  
і  тільки  й  встигли,  що  запхати  їх  у  машину.
Я,  каже,  не  скаржуся  –  ось,  годуюся  із  коліс,
тільки  мучуся,  що  не  воюю,  але
вони  вечорами  обліплять:  тату,  тату!
Буває,  плáчу  ночами.
У  неділю  завжди  відвожу  їх  у  Макдональдс.  

Із  Макдональдса  чоловік  у  пікселі  
з  апаратом  Ілізарова  на  передпліччі  
виносить  каву,  розплескує  –  
не  дає  нікому  
притримати  йому  двері.
Сердиться,  супиться,
глибше  ховає  обличчя  у  тінь,  під  кепі.  
Йому  вже  забороняли  відходити  так  далеко,  але
він  нікого  не  слухає  і  ні  з  ким  не  говорить.  
Їх  було  четверо  в  тому  окопі
під  Кремінною,  у  лісі.  Якщо  тепер
не  можна  поговорити  з  жодним  із  них,
на  біса  йому  порожня  балаканина.

Я  стою  і  пригадую,  яким  ламким
бувало  навскісне  проміння  у  тому  лісі
під  Кремінною.  

Люди  знають.
Люди  завжди  дізнаЮться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985343
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.06.2023

отбой баллистической грозы…

отбой  баллистической  грозы

подземных  дары  пересекаются  с  хором

всем  интересно  какая  из
социальных  тканей  рвётся  первой

с  глотком  на  поводке
сделали  локоть  нешумным  стряхнули
ненаправленный  красный  квадрат

плюсминус
ячто  медлят  линяются  частями
меняют  координаты
табачных  дикой  материи

так  будто  фотографируют  подмышки

(Из  цикла  "Пустоши")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985301
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.06.2023

Олег Коцарев. Коллектив

куда  все  листья  опавшие
от  ветра  побежали  –
туда  и  я
побежал

2020

(Перевод  с  украинского)

КОЛЕКТИВ

куди  все  листя  опале
від  вітру  побігло  –
туди  й  я
побіг

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985260
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.06.2023

Олег Коцарев. Настолько хорошо

Ночной  фонарь  на  дерево  укладывает
снег  лучей,
обещает:
всё  будет  хорошо
и  немного  пугает:
неужели  настолько  хорошо?

2020

(Перевод  с  украинского)

НАСТІЛЬКИ  ДОБРЕ

Нічний  ліхтар  на  дерево  вкладає
сніг  проміння,
обіцяє:
все  буде  добре
і  лякає  трохи:
невже  настільки  добре?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985257
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.06.2023

Олег Коцарев. Шарит в искусстве

кто  это  так  научил
ветер  играть  в  напёрстки?

переставил
в  летнем  кафе
сутьля
переставил  столы

но  видишь  –
под  каждым  из  них  по  каштанчику

видимо  шарит
в  чистом
искусстве

2019

(Перевод  с  украинского)

ШАРИТЬ  У  МИСТЕЦТВІ

хто  це  так  навчив
вітер  гратись  у  наперстки?

попереставляв
у  літньому  кафе
стіцьлі
попереставляв  столи

але  бач  –
під  кожним  по  каштанчику

видно  шарить
у  мистецтві
чистому

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985156
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2023

Олег Коцарев. Ненасытный, точный оркестр…

посмотри,  сколько  туч  там  ползёт  –
нескончаемый  чёрный  оркестр
на  всё  почти  уже  небо
оркестр  ненасытный
но  точный
гнёт  клёны  сирень  ест  и  крыши  дразнит  
горлицу  замуж  выдаёт

мощная  ива  ждёт  его
исполинская  солистка
озирается  с  ин
тересом
сейчас  дескать  начнём
начинаем  же
ага  да

и  на  оглушительном  фоне  вала  туч
вступает  гигантская  солистка
так  неожиданно  деликатно
задумчиво
так  архитектурно
что  аж  раскрывают  глаза
все  чёрным  оркестром  туч  перепуганные

посмотри  качает  себе  головой
мечтательно  выверено
едет  по  струне
ничего  для  неё  не  существует

так  мы  все  и  замираем
только  одно  здесь  осмеливается
движение  манифестировать  –
велосипед  обезлюдевший
с  планеты  грозы  не  круглой  вырывается

кружит  вокруг  ивы
тихо  и  быстро  рассказывает
о  формах  и  формах  и  формах
что-то  быстро  спрашивает
ива  игнорирует
и  оркестр
лишь  оркестр
как  всегда
ему  отвечает

20.05.2023

(Перевод  с  украинского)

НЕНАЖЕРЛИВИЙ,  ТОЧНИЙ  ОРКЕСТР

поглянь-но  скільки  там  хмар  повзе  —
нескінченний  чорний  оркестр
на  все  майже  вже  небо
оркестр  ненажерливий
але  точний
клени  гне  їсть  бузок  дражнить  дахи
горлицю  видає  заміж

дужа  верба  його  жде
велетенська  солістка
озирається  за
цікавлено
зараз  мовляв  почнемо
починаймо  ж
ага  так

і  на  оглушному  тлі  валу  хмар
вступає  гігантська  солістка
так  несподівано  делікатно
задумано
так  архітектурно
що  аж  розплющують  очі
всі  чорним  оркестром  хмар  перенажахані

подивися  хитає  собі  головою
мрійливо  вивірено
їде  струною
нічого  їй  не  існує

так  ми  всі  й  завмираємо
тільки  одне  тут  наважується
рух  маніфестувати  —
велосипед  знелюднений
з  планети  грози  не  круглої  виривається

кружляє  навколо  верби
тихо  жваво  розповідає
про  форми  і  форми  і  форми
щось  швидко  запитує
верба  ігнорує
та  оркестр
тільки  оркестр
як  завжди
йому  відповідає

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985153
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2023

Жук айтішний

скрізь  жу
ків  шу
кати

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984671
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2023

Антон Полунин. Вдруг хочется плакать…

вдруг  хочется  плакать  от  совершенства
плакать  о  бессмертии  пока  
истина  чернеет  кругом  
обретая  формы  форм  внезапно  
любимая  рубашка  уходит  жить  с  волками
оставляя  тебя  голым  и  грустным
над  россыпью  таблов  в  духоте  совершенства  и  жажды
а  уже  на  следующий  день
ты  летишь  в  военной  тачиле  по  полосе  для  спецтранспорта
и  ветер  шевелит  твои  ещё  гражданские  волосы
ослепительно  зелёный  билет  потеет  в  ладони
холмы  катятся  из-под  лавры  прямо  в  днепр
цепляйся  за  кручу  цепляйся  за  небо
как  яблони  цвет  пугливые  сирени
чернеют  в  корчах  метемпсихоза
эти  вещи  в  себе  это  вещи  в  тебе
неприятные  текстуры  тактильные  ощущения  
ароматизаторы  в  автомобилях
холод  жара  мелкий  тупорылый  дождь  
очереди  обуви  на  каблуках  когда  на  тебя  кричат  
рыба  живая  и  мёртвая
тошнота  неловкость
догадываться  и  не  знать  точно  
контекстная  реклама  голоса  радиоведущих  
песни  о  байрактарах  походы  ко  врачам  
укачивание  перфоманс  ревью  ссориться  с  кем-то  
ощущение  непоправимости  предчувствие  конца  
слишком  длинные  фильмы  слишком  большие  члены
православные  праздники  иглы  и  шприцы  
когда  болит  живот  
запах  мертвых  шоколадное  мороженое
вдруг  хочется  плакать  по  живым  
плакать  о  неумении  сказать
думаешь  я  обычная  человеческая  девочка
а  я  три  опоссума  в  тренче

8.05.2023

(Перевод  с  украинского)

*
раптом  хочеться  плакати  від  довершеності
плакати  за  безсмертям  поки  
істина  чорніє  кругом  
набуваючи  форм  форм  раптом  
улюблена  сорочка  йде  жити  з  вовками
лишаючи  тебе  голого  і  смутного
над  розсипом  таблів  в  задусі  довершеності  і  жаги
а  вже  наступного  дня
ти  летиш  у  військовій  тачилі  смугою  для  спецтранспорту
і  вітер  ворушить  твоє  ще  цивільне  волосся
сліпучо  зелений  квиток  пітніє  в  долоні
пагорби  котяться  із-під  лаври  ген  у  дніпро
чіпляйся  за  кручу  чіпляйся  за  небо
мов  яблуні  цвіт  полохливі  бузки
чорніють  у  корчах  метемпсихозу
ці  речі  в  собі  це  до  речі  в  тобі
неприємні  текстури  тактильні  чуття  
ароматизатори  в  автомобілях
холод  спека  дрібний  тупорилий  дощ  
черги  взуття  на  підборах  коли  на  тебе  кричать  
риба  жива  і  мертва
ніяковість  нудота
здогадуватись  та  не  знати  точно  
контекстна  реклама  голоси  радіоведучих  
пісні  про  байрактари  походи  до  лікарів  
захитування  перфоманс  ревью  сваритися  з  кимось  
відчуття  непоправності  передчуття  кінця  
надто  довгі  фільми  надто  великі  члени  
православні  свята  голки  і  шприци  
коли  болить  живіт  
запах  мертвих  шоколадне  морозиво
раптом  хочеться  плакати  за  живими  
плакати  про  невміння  сказати
думаєш  я  звичайна  людська  дівчинка
а  я  три  опосуми  в  тренчі

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984610
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.05.2023

Виктор Шило. В городе никогда…

Из  цикла  «Хайкуку»

*

в  городе  никогда  ничего  
не  меняется  
на  лестнице  отеля  грандазиопа
экс-депутат  
читает  ломаный  рэп  
в  мегафон
о  царстве  антихриста
куда-то  спешит  вайшнав  с  мешочком  
а  в  нём
светятся  звёзды  небесные  на  чётках
мама  в  скверике  
перед  mcdonald's  
полном  военных
путает  языки  
говорит  маленькому  мальчику  
молчание  кукушки  
это  всегда
the  next  best  sound  to  silence

(Перевод  с  украинского)

*

у  місті  ніколи  нічого  
не  змінюється  
на  сходах  отелю  грандазіопа
екс-депутат  
начитує  ламаний  реп  
у  мегафон
про  царство  антихриста
кудись  поспішає  вайшнав  із  мішечком  
в  якому
світяться  зорі  небесні  на  чотках
мама  у  скверику  
перед  mcdonald's  
де  повно  військових
плутає  мови  
говорить  маленькому  хлопчику  
мовчання  зозулі  
це  завше
the  next  best  sound  to  silence

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984515
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.05.2023

Сергей Жадан. Свет

Свет.
Сходит  великий  свет
на  всех  помеченных  тьмой,  на  всех,
кого  охватывает  страх,  и  они  не  могут
войти  в  тёмный  дом,
где  за  пустотой  ощущается  присутствие  чужого,
где  за  сиротством  узнается  голос  родителей.
Год  муравьиного  упрямства.
Год  произнесения  вслух  имён,
от  которых  ничего  не  услышишь  в  ответ.
Мы  удерживали  в  себе  тревожное  дление  звука,
словно  птичий  пролёт  в  воздухе,
словно  невидимый  труд  растений,
обживающих  опустошённую  землю.
Ибо  сходит  свет  на  тихих  и  на  непокорных,
на  сломленных  криком,  на  ошалевших  от  мрака,
и  речь,  как  лёгкое,  сожжённое  болью,      
оживает,  отзывается  эхом,  творит  своё  дело,
наполняет  нас  звучанием,  будто  вином,
будто  свечением.
Вот  за  это  мы  тебя  и  любим  –
добрый  боже  знаков  и  букв,
щедрый  владыка  собственных  имён,
чьё  присутствие  замечаешь
между  тишиной  и  заговариванием,
в  той  невидимой  складке  голоса,  где,  как  трава,
прорастает  самое  главное  –
название  страны,
название  реки,
женское  имя.

18.05.2023

(Перевод  с  украинского)


+  +  +                    
Світло.
Сходить  велике  світло
на  всіх  помічених  тьмою,  на  всіх,
кого  охоплює  страх,  аж  вони  не  можуть
увійти  до  темного  дому,
де  за  пусткою  відчувається  присутність  чужого,
де  за  сирітством  упізнається  голос  батьків.
Рік  мурашиної  впертості.
Рік  вимовляння  вголос  імен,
від  яких  нічого  не  почуєш  у  відповідь.
Ми  тримали  в  собі  тривожне  тривання  звуку,
ніби  пташиний  проліт  у  повітрі,
наче  невидиму  працю  рослин,
що  обживають  спустошену  землю.
Бо  сходить  світло  на  тихих  і  непокірних,
на  зламаних  криком,  на  ошалілих  від  мороку,
і  мова,  наче  легеня,  спалена  болем,      
оживає,  відлунює,  творить  свою  роботу,
наповнює  нас  звучанням,  ніби  вином,
наче  світінням.
Ось  саме  за  це  ми  тебе  й  любимо  –
добрий  боже  знаків  і  літер,
щедрий  володарю  власних  імен,
чию  присутність  зауважуєш
між  тишею  і  заговорюванням,
в  тій  невидимій  складці  голосу,  де,  мов  трава,
проростає  найголовніше  –
назва  країни,
назва  річки,
жіноче  ім’я.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984309
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.05.2023

Олег Коцарев. Две женщины в парке…

---
две  женщины  в  парке  на  лавочке  –
это  лишь
два  света  браслета  на  двух  деревьях
перенесённые
шутником-кубистом
вбок  на  12  метров
с  сохранением
всех
пропорций

2020

(Перевод  с  украинского)

---
дві  жінки  в  парку  на  лавочці  -
то  лише
два  браслети  світла  на  двох  деревах
перенесені
жартівником-кубістом
на  12  метрів  убік
зі  збереженням
усіх
пропорцій

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983940
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.05.2023

Олег Коцарев. Решил быть…

---
решил  быть
радикальным  художником  –

съел
все  наши
ватрушки

2020

(Перевод  с  украинского)

---
вирішив  бути
радикальним  митцем  –

з’їв
усі  наші
ватрушки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983844
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.05.2023

Олег Коцарев. Никогда не верилось…

никогда  не  верилось  в  железнодорожность  времени
теперь  придётся  разувериться
и  в  хлопьях  пространства

когда  увидишь
что  живешь  в  стихотворении
которое  могли  бы  написать
в  шестидесятых  годах  века  прошлого

о  том  как
целый  город  выключился
чтобы  можно  было  увидеть  метеориты

2020

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

---
ніколи  не  вірилось  у  залізничність  часу
тепер  доведеться  зневіритись
і  в  простору  пластівцях

коли  побачиш
що  ти  живеш  у  вірші
який  могли  б  написати
у  шістдесятих  роках  століття  минулого

про  те  як
ціле  місто  вимкнулось
щоб  можна  було  метеорити  побачити

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983842
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.05.2023

Олег Коцарев. Может, украинская поэзия

день  был  такой  тонкий  и  трепетный,
как  паутина,
раскрашенная  пауком-маньяком,
академистом.

оставалось  только  ждать,
кто  её  разорвёт.

это  был  жук  "солнышко",
ворвавшийся  в  моё  окно,
на  градус  буквы  "у"  открытое.

депортировал  я  его
на  рекламной  газете  партии  "Путь  Добрых  Намерений",
и  в  одной  из  статей,  кстати,
говорилось  о  принудительных  выселениях,
только  в  других  масштабах.

просыпаюсь  на  следующий  день
снова  на  планете  "Осень",
а  всё  окно  покрыто
разноскоростным
автодромом  красно-чёрных  жуков,
жадных  до  тепла
и  чтения.

только  вот  газеты  больше  нет,
и  выборы  закончились,
нужно  что-то  другое,
может,  украинская  поэзия?

2020

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

МОЖЕ,  УКРАЇНСЬКА  ПОЕЗІЯ

день  був  такий  тонкий  і  тремтливий,
немов  павутиння,
розфарбоване  павуком-маніяком,
академістом.

лишилося  тільки  чекати,
хто  його  розірве.

це  був  жук  «сонечко»,
що  ввірвався  в  моє  вікно,
на  градус  літери  «у»  прочинене.

депортував  я  його
на  рекламній  газеті  партії  «Шлях  Добрих  Намірів»,
і  в  одній  зі  статей,  до  речі,
йшлося  про  примусові  виселення,
тільки  в  інших  масштабах.

прокидаюсь  наступного  дня,
знов  на  планеті  «Осінь»,
а  все  вікно  вкрите
різношвидкісним
автодромом  червоно-чорних  жуків,
спраглих  тепла
і  читання.

тільки  ж  газети  більше  нема,
і  вибори  –  закінчилися,
потрібно  щось  інше,
може,  українська  поезія?

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983716
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.05.2023

Олег Коцарев. Чтобы вас больше не видели…

женщина  лежавшая  на  столе
цвета  дневной  луны
женщина  лежавшая  в  окне
в  монохромных  витражных  колготках

женщина  воскресла
и  продала  билеты  на  электричку

чего  только  не  сделаешь
чтобы  вас  больше  не  видели
на  станции  Здолбунов

чтобы  можно  было  выглядывать
в  распахнутые  окна
чтобы  волосы  безнадёжно  боролись  с  ветром
чтобы  видеть  как  в  деревьях  вечерних
невидимый  пикальщик-птах  
рассекает  пением  своим
ожерелья  колёсного  звука

2020

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

ЩОБ  ВАС  БІЛЬШЕ  НЕ  БАЧИЛИ

жінка  яка  лежала  на  столі
кольору  денного  місяця
жінка  яка  лежала  у  вікні
в  монохромних  вітражних  колготках

жінка  воскресла
і  продала  квитки  на  електричку

чого  тільки  не  зробиш
щоб  вас  більше  не  бачили
на  станції  Здолбунів

щоб  можна  було  визирати
в  розчахнуті  вікна
щоб  волосся  без  надії  боролося  з  вітром
щоб  бачити  як  у  деревах  вечірніх
невидимий  пташок-пікальник
розтинає  співом  своїм
намиста  колісного  звуку

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983616
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.05.2023

Олег Коцарев. Мудрые

Первая  лужа  –
начну  с  той  лужи,  что  высохла,
а  когда  рождалась,
то  рождалась
из  дождевого  потока,
который  смыл  детские  рисунки  мелом:
двух  конесобак,  цветок  и  Ещё  Что-то.

Растворённый  мел  пережил  воду
и  оставил  свой  след  жёлтый
на  тёмной  земле,
на  мягких  травинках  и  подорожничках.
Вам  кажется,  что  здесь  Что-то  случилось,
химическая  авария,
гнусный  порошок,
след  вибрирует,
след  болит.

Смерть,  –  говорит  мудрец,  –  только  смерть,
это  и  всё,  что  можно  сказать
об  этом  мире.
А  на  предложения  весны,  моря,
солнцеалистического  реализма
и  прочих  жизнеутвердителей
отвечает,  что  магазины  и  обёртки,
в  которых  продаются  ножи,
могут  быть  разными.

Вторая  лужа  –
то  ли  из  мрамора,  то  ли  из  гранита,
извините,  я  не  очень  различаю
эти  материалы,
да  и  другие  тоже.

В  мраморно-гранитной  луже
отражается  то,  что  и  должно
отражаться  днём:
солнце  с  легким  облачным  фильтром,
но  в  луже
оно  кажется
луной,
пугающей  луной
в  венке  из  туч  и  веток,
луной  на  картине  художников-романтиков,
может,  на  иллюстрации.

Всё  кажется,  –  говорит  ведьма,  –
всё  перевоплощается,
дважды  в  одну  стену  не  войдешь,
счастливы  те,  кто  сумел  взглянуть
хотя  бы  через  стекло  запотевшее.

Ключом  обдеру  контуры  луны,  облаков  и  веток.

Третья  лужа  такая  прозрачная,
что  не  скрывает,  а  только  подчёркивает
красивую  новую  плитку,
уложенную  на  эту  дорогу
в  последние  дни  работы  старого  правительства,
старого  доброго  правительства,
накануне  прихода  ещё  лучшего  –
оно  ещё  больше  плиток  положит.

Каждая  участница
плиточного  коллектива
напоминает  рыбоньку
цветную.
Даже  если  в  этой  луже  и  случится  буря,
она  будет  радостной,
забурит  весенне.

Позитивное  бешенство.
Ускоренное  регги.
Пастор  на  зебре
обещает,  что  все  будет  хорошо,
и  со  смехом  прыгает  в  зелёный  карьер.
Ты  тоже  не  можешь  удержаться,
смеёшься,
поднимаешь  пену  песка.

Жизнь,  смерть,  иллюзии  –
всё  рассыпается,  теряются  тропинки,
ты  должен  каждый  день  приходить,
проверять,  есть  ли  ещё  следы:
мел  на  подорожниках,
царапины  на  камнях,
изумрудный  смех  в  глубинах  карьера,
отпечаток  копыта  зебры.

2020

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

МУДРІ

Перша  калюжа  –
почну  з  тієї  калюжі,  що  висохла,
а  коли  народжувалась,
то  народжувалась
із  потічка  дощового,
котрий  змив  дитячі  малюнки  крейдою:
двох  конесобак,  квітку  і  Ще  Щось.

Розчинена  крейда  пережила  воду
й  лишила  свій  слід  жовтий
на  темній  землі,
на  м’яких  травинках  і  подороженятах.
Вам  здається,  що  тут  Щось  трапилось,
хімічна  аварія,
гидкий  порошок,
слід  вібрує
і  слід  болить.

Смерть,  –  каже  мудрець,  –  тільки  смерть,
це  й  усе,  що  можна  сказати
про  цей  світ.
А  на  пропозиції  весни,  моря,
сонцеалістичного  реалізму
та  інших  життєствердностей
відповідає,  що  обгортки  і  магазини,
в  яких  продають  ножі,
можуть  бути  різні.

Друга  калюжа  –
вона  чи  то  з  мармуру,  чи  то  з  граніту,
вибачте,  я  не  дуже  розрізняю
ці  матеріали,
як  і  інші  теж.

У  мармурово-гранітній  калюжі
відбивається  те,  що  й  має
відбиватися  вдень:
сонце  з  легким  хмарним  фільтром,
але  в  калюжі
воно  здається
місяцем,
жаским  місяцем
у  вінку  хмар  і  гілок,
місяцем  на  картині  художників-романтиків,
може,  на  ілюстрації.

Усе  здається,  –  каже  відьма,  –
все  перевтілюється,
двічі  в  одну  стіну  не  ввійдеш,
щасливі  ті,  хто  зуміли  глянути
хоча  б  через  скло  запітніле.

Ключем  обдеру  контури  місяця,  хмар  і  гілок.

Третя  калюжа  така  прозора,
що  не  ховає,  а  тільки  підкреслює
гарну  нову  плитку,
покладену  на  цю  дорогу
в  останні  дні  роботи  старого  уряду,
старого  доброго  уряду,
напередодні  приходу  ще  кращого,
який  покладе  ще  більше  плиток.

Кожна  членкиня
плиткового  колективу
нагадує  рибоньку
кольорову.
Навіть  якщо  в  цій  калюжі  й  трапиться  буря,
буде  вона  радісна,
забурує  весняно.

Позитивна  скаженість.
Прискорене  реґґі.
Пастор  на  зебрі
обіцяє,  що  все  буде  добре,
й  зі  сміхом  стрибає  в  зелений  кар’єр.
Ти  теж  не  стримаєшся,
сміятимешся,
збуриш  піну  піску.

Життя,  смерть,  ілюзії  –
все  розсипається,  губляться  стежки,
мусиш  щодня  приходити,
перевіряти,  чи  є  ще  сліди:
крейда  на  подорожниках,
подряпини  на  камінні,
смарагдовий  сміх  у  кар’єрних  глибинах,
відбиток  зебриного  копита.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983404
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.05.2023

Олег Коцарев. Богиня

в  киндер-сюрпризе
нашлась
богиня  Кали  –

настоящий  сюрприз
и  для  детей
и  для  взрослых

2020

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

БОГИНЯ

у  кіндер-сюрпризі
знайшлася
богиня  Калі  –

справжній  сюрприз
і  для  дітей
і  для  дорослих

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983315
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.05.2023

Олег Коцарев. Литература истории

в  бумаге
об  убийстве  шести  евреев
найти
грамматическую  ошибку
и  два  следа
забытого  правописания

в  бумаге
об  убийстве  украинки
найти
год  рождения
и  след  чая

в  бумаге
о  доносе
не  найти  бумаги

в  бумаге
найти  и  не  найти

найти
и  не  найти

и

2020

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

ЛІТЕРАТУРА  ІСТОРІЇ

у  папері
про  вбивство  шістьох  євреїв
знайти
граматичну  помилку
і  два  сліди
забутого  правопису

у  папері
про  вбивство  українки
знайти
рік  народження
і  слід  чаю

у  папері
про  донос
не  знайти  паперу

у  папері
знайти  і  не  знайти

знайти
і  не  знайти

і

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983048
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2023

Марианна Кияновська. Из-за войны говорит девочка…

из-за  войны  говорит  девочка  из-за  войны
весна  так  долго  к  нам  никак  не  приходит
уже  и  аисты  отпонаприлетали  и  вишни  доотоблетацвели  

из-за  войны  говорит  девочка  умань  уже  два  дня  в  тумане
так  болит  говорит  девочка  умань  так  болит
что  боль  в  полёте  замедляется  будто  сияние  звезды  или  цветка
и  тогда  её  можно  увидеть  говорит  девочка  
говорит  я  иду  и  вижу

из-за  войны  говорит  девочка  ветер  разносит  здесь  пепел  жизни  людей
ветер  разносит  пепел  жизни  людей  здесь  и  всех  
вместо  цвета  по  миру  

теперь  вишни  люди  и  вишни  вишни  повсюду  здесь  понаотприлетали  отоблетадоцвели

девочка  говорит  здесь  времени  почти  нет  из-за  войны
в  тумане  война  идёт  быстрей  чем  время  уже  два  дня  
и  странно  весна  так  долго  к  нам  никак  не  приходит

30.04.2023

(Перевод  с  украинского)


***
бо  війна  каже  дівчинка  бо  війна
весна  так  давно  ніяк  до  нас  не  приходить
вже  й  лелеки  відпонаприлітали  і  вишні  довідоблітацвіли  

бо  війна  каже  дівчинка  умань  нині  два  дні  в  тумані
так  болить  каже  дівчинка  умань  так  болить
що  біль  у  польоті  сповільнюється  ніби  сяйво  зорі  чи  квітки
і  тоді  його  можна  бачити  каже  дівчинка  
каже  я  йду  і  бачу

бо  війна  каже  дівчинка  вітер  розносить  тут  попіл  життя  людей
вітер  розносить  попіл  життя  людей  тут  і  всіх  
замість  цвіту  по  світу  

тепер  вишні  люди  і  вишні  вишні  всюди  тут  понавідприлітали  відоблітадоцвіли

каже  дівчинка  тут  часу  майже  нема  бо  війна
у  тумані  війна  йде  швидше  ніж  час  нині  два  дні  
і  дивно  весна  так  давно    ніяк  до  нас  не  приходить

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983036
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.05.2023

Олег Коцарев. Каким бы вертухаем ты был

сбрасывал  в  кастрюлю  с  доски
пельмени-бомбочки
провожал  взглядом
и  вдруг  заметил
что  два  пельменя  на  доске
слиплись

остановился
разделил  их
и  назначил  в  разные  партии

один  сварить  сегодня
а  второй  –  завтра

2020

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

ЯКИМ  БИ  ВЕРТУХАЄМ  ТИ  БУВ

скидав  у  каструлю  з  дошки
пельмені-бомбочки
проводжав  поглядом
і  раптом  помітив
як  два  пельмені  на  дошці
злипнулися

зупинився
розділив  їх
і  призначив  у  різні  партії

один  зварити  сьогодні
а  другий  –  завтра

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982948
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2023

Олег Коцарев. Утро на окне

и  окно,  и  его  порождения  –
бесконечные  миры,
гудки-языки,
всё  покрывается
квадратами  и  треугольниками

–  это  солнце  быстро  кормит  грудью
даже  тех,  кто
не  проснулся.

на  окне  игрушечный  дом
наполняется  понемногу
бешено-розовым  цветом,
не  пугая,  однако,
заснувшую  жёлтую  лошадку.

на  чердаке
игрушечного  дома  –
розовая  комнатка
с  окном,  но  без  двери,
совсем  как  в  романе  "Голем",
сохнут  на  солнце  последние  минуты
шанса  туда  попасть.

и  уже  шевелится
внизу  на  одеяле  рука,
что  вскоре  вдохнёт  жизнь
в  коня  игрушечного-жёлтого
с  буквой  на  копыте.

2020

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

РАНОК  НА  ВІКНІ

і  вікно,  і  його  породження  –
нескінченні  світи,
гудки-язики,
все  вкривається
квадратами  та  трикутниками

-  це  сонце  швидко  годує  грудьми
навіть  тих,  що
не  прокинулись.

на  вікні  іграшковий  будинок
сповнюється  поволі
скажено-рожевого  кольору,
не  лякаючи,  втім,
поснулого  жовтого  коника.

на  горищі
іграшкового  будинку  –
рожева  кімнатка
з  вікном,  але  без  дверей,
геть  як  у  романі  «Ґолем»,
сохнуть  на  сонці  останні  години
шансу  туди  потрапити.

і  вже  ворушиться
внизу  на  ковдрі  рука,
що  невдовзі  вдихне  життя
в  коня  іграшково-жовтого
з  літерою  на  копитці.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982892
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.05.2023

Виктор Шило. В свете дня тает рассвет…

Из  цикла  «Хайкуку»

*

в  свете  дня  тает  рассвет
кто  прилетит  сегодня  ястреб  или  кукушка
подбросил  монетку  солнца  за  облака  там  она  и  осталась

*

разбросало  родных  и  друзей  по  мирам
ни  с  того  и  ни  с  этого  нет  возврата
я  не  знаю  кукушка  под  каким  напёрстком  солнце  под  каким  луна

*

взлетев  над  гнездом  кукушки
куриный  бог  вылущивает  счастье
из  клинописных  зёрен  атлантиды

*

люди  боятся  того
на  что  способна  кукушка
когда  задаёт  зомби  обратный  отсчёт

*

наматывает  круги  времени
годовые  кольца  небытия
от  весны  до  весны  кукушка

*

джон  локк  на  станции  жемчужина  степи  
дыханием  согревает  застывшую  в  локдауне  кукушку  
омен  немо  омен  немо  радостно  отзывается  она

*

пустота  внутри  соленого  огурца
та  же  самая  что  и  за  пределами  местного  войда
кукушка  не  знает  для  кого  её  пение  и  молчание  одно  и  то  же

*

когда  кукушка  поет
тот  колодец  
что  перед  солнцем
наполняется  тишью
а  тот  что  за  луной
гремучими  тенями
предков

*

путь  перебит  
как  хребет
ветерок  на  обочине  
закручивает  
пыль  
в  причудливые
знакомые  фигурки  
вот  
танцовщица  дали
чуть  дальше  дракон
и  кукушка  
я  не  хочу  под  землю  
пусть  лучше  
ветер  будет  когда-то
сквозь  мой  череп
лететь
так  уже  было
я  знаю

(Перевод  с  украинского)

*

у  світлі  дня  світанок  тане
хто  прилетить  сьогодні  яструб  чи  зозуля
підкинув  монетку  сонця  аж  за  хмари  а  вона  там  і  залишилась

*

розкидало  рідних  та  друзів  по  світах
ні  з  того  ні  з  цього  немає  вороття
я  не  знаю  зозуле  під  яким  наперстком  сонце  під  яким  місяць

*

злетівши  над  гніздом  зозулі
курячий  бог  вилущує  щастя
із  клинописних  зерен  атлантиди

*

люди  бояться  того
на  що  здатна  зозуля
коли  задає  зомбі  зворотний  відлік

*

намотує  кола  часу
річні  кільця  небуття
від  весни  до  весни  зозуля

*

джон  локк  на  станції  перлина  степу  
подихом  зігріває  закляклу  в  локдаун  зозулю  
омен  немо  омен  немо  радо  відгукується  вона

*

порожнеча  всередині  солоного  огірка
та  ж  сама  що  й  за  межами  місцевого  войда
зозуля  не  знає  для  кого  її  спів  та  мовчання  тотожні

*

коли  зозуля  кує
та  криниця  
що  перед  сонцем
наповнюється  тишею
а  та  що  за  місяцем
гримучими  тінями
предків

*

шлях  перебитий  
як  хребет
вітерець  на  узбіччі  
закручує  
куряву  
в  чудернацькі  знайомі  фігурки  
ось  
танцівниця  далі  
трохи  далі  дракон
і  зозуля  
не  хочу  під  землю  
хай  краще  
вітер  буде  колись  
линути  
крізь  мій  череп  
так  було  вже
я  знаю

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982845
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.05.2023

Олег Коцарев. Время года

В  голове  –  лето:
над  серой  кучей
кружат
зелёные,  синие,  жёлтые,  чёрные
насекомые  мыслей.

И  гудят.

2020

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

ПОРА  РОКУ

У  голові  –  літо:
над  сірою  купою
кружляють
зелені,  сині,  жовті,  чорні
комахи  думок.

І  гудуть.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982717
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.05.2023

Олег Коцарев. Хорошо уметь летать

воздух  проходит  сквозь  листья  так
что  можно  как  нитки  его
тянуть
но  флаг  у  нас  не  зелёно-белый  а
а  желто-салатовый

интересно  какого  цвета
флаг
у  созеркальщиков  наших
на  той  стороне  реки

полетел  посмотрел
их  флаг  –
прошлогодняя  заброшенная  баррикада
из  рыжей  машины
и  синей
микробруталистической
парикмахерской

тоже  неплохо
тоже  вариант
тоже  можно  жить

4.05.23

(Перевод  с  украинского)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982506
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.05.2023

Марианна Кияновська. В эти дни одни лишь глухие превращения…

в  эти  дни  одни  лишь  глухие  превращения
снилось  что  я  многоэтажный  дом  в  умани
снился  после  обстрела  звук  пожара  внутри  меня
я  с  детства  знаю  что  такое  звук  пожара
это  когда  огонь  так  болит  что  не  можешь  дышать
плавятся  стекла  сгорают  радужные  оболочки  мембраны  поджариваются  и  больше  не  чувствуешь
где  верх  где  низ  всюду  летает  пепел
в  тумане  боли  отвердевают  соски
открывается  отверстие  для  тяги  
в  крыше  и  в  небе
всё  одновременно  останавливается  и  стучит
мёртвое  время  превращается  в  мёртвый  ветер
динозавры  солдатики  черепашки  ниндзя  трансформеры  и  машинки
испаряются  далеко  и  близко  куда-то  в  войну

спасатель  плачет  его  порог  тепловой  боли
на  том  невидимом  пороге  
за  которым  звучал  самый  высокий  дискант
обычно  весёлый  иногда  торопливый

это  же  и  мой  болевой  порог
отверстие  для  тяги  затягивает  ангельские  голоса
как  земля  затягивает  в  себя  последние  лепестки  вишен  и  первые  –  яблонь

(Перевод  с  украинского)


***
у  ці  дні  самі  лише  глухі  перетворення
снилося  що  я  багатоповерховий  будинок  в  умані
снився  після  обстрілу  звук  пожежі  всередині  мене
я  з  дитинства  знаю  що  таке  звук  пожежі
це  коли  вогонь  болить  так  що  не  можеш  дихати
плавляться  шиби  згорають  райдужні  оболонки  мембрани  підсмажуються  і  більше  не  чуєш  
де  верх  де  низ  всюди  літає  попіл
в  тумані  болю  напружуються  соски
відкривається  отвір  для  тяги  
в  даху  і  в  небі
все  водночас  зупиняється  і  стугонить
мертвий  час  перетворюється  на  мертвий  вітер
динозаври  солдатики  черепашки  ніндзя  трансформери  і  машинки
випаровуються  далеко  і  близько  кудись  у  війну

рятувальник  плаче  його  поріг  теплового  болю
на  невидимому  порозі  
за  яким  лунав  найвищий  дискант
переважно    веселий  іноді  дріботливий  

це  ж  і  мій  больовий  поріг
отвір  для  тяги  затягує  ангельські  голоси
як  земля  затягує  в  себе  останні  пелюстки  вишень  і  перші  –  яблунь

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982294
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.05.2023

Игорь Митров. Ни с того ни с сего начал разглядывать кота…

Игорь  Митров

ни  с  того  ни  с  сего  начал  разглядывать  кота
что  спит  в  моём  бушлате
хвост  спрятал  в  рукав  словно  козырь
а  на  рукаве  пташка  спит  с  открытыми  глазами
пташка  спит  и  кот  спит
такой  пушистый  что  почти  квадратный
будто  почтовый  ящик  полный  писем
от  мамы  сестры  и  любимой
пташка  спит  кот  спит
а  у  меня  чтение  до  самого  утра
не  всем  так  везёт
с  котом  в  бушлате
с  хвостом  в  рукаве
с  козырным  пиковым  тузом

01.05.2023

(Перевод  с  украинского)

знічев’я  почав  роздивлятись  кота
що  спить  у  моєму  бушлаті
хвіст  заховав  у  рукав  ніби  козир
а  на  рукаві  пташка  спить  із  розплющеними  очима
пташка  спить  і  кіт  спить
такий  пухнастий  що  майже  квадратний
неначе  поштова  скриня  повна  листів
від  мами  сестри  і  коханої
пташка  спить  кіт  спить
а  мені  читва  до  самого  ранку
не  всім  так  щастить
із  котом  у  бушлаті
із  хвостом  в  рукаві
із  козирним  піковим  тузом

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982154
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.05.2023

Маричка Сташко. Здесь я прячу камень…

Маричка  Сташко

*

здесь
я  прячу  камень
он  появляется  ночью  на  своём  месте  как  в  первый  раз
подтверждая  бытие  причастностью
[ему  очевидно  идёт]

И
птиц
что  выявляют  себя  именно  в  этом  слове  по  дороге  к  городу

пустые  здания
почему-то  с  занавесками  как  в  Санаторной  зоне
у  Хвылевого

такие  нечёткие
здесь  на  окраине

(Перевод  с  украинского)

*

тут  
я  ховаю  камінь
що  уночі  з'являється  на  своєму  місці  наче  уперше
підтверджуючи  існування  причетністю  
[йому  очевидно  пасує]

І
птаство  
яке  виявляє  себе  саме  у  цьому  слові  дорогою  до  міста

порожні  будівлі
чомусь  з  фіранками  як  у  Санаторійній  зоні
Хвильового

такі  непевні
тут  на  окраїні.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982074
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.05.2023

Иван Кулинский. Кендечило

Иван  Кулинский

кендечило

это  был  кусок  газовой  плитки
конфорки  краны  трубки  и  корпус  с  обитым  покрытием
я  нашел  его  под  сиренью  и  он  был  прекрасен
так  что  я  привязал  к  нему  верёвку  и  стал  таскать  по  двору
грохот  раздавался  наверное  страшный  потому  что
бабушка  выскочила  из  хаты  и  сказала  ты  что  свихнулся
что  это  такое  ***  его  матери
ты  что  хочешь  чтобы  меня  кондрашка  хватила
а  я  гордо  заявил:  кендечило  бабуся  это  кендечило  и  оно  моё
это  конечно  бабушку  не  успокоило  но  я  таскал  его
повсюду  пока  оно  не  распалось  на  части
я  скрутил  их  проволокой  и  прикрутил  к  ним  колёсики  от  детской  коляски
и  так  кендечило  проездило  ещё  немало  пока
проволока  которую  я  для  него  использовал  не  понадобилась  для  починки  забора
и  я  плакал  но  забор  в  хозяйстве  самый  главный  
так  что  пришлось  ему  подчиниться  
я  вырос  и  завел  себе  много  новых  кендечил
гештальты  я  закрывал  со  рвением  которого  хватило  бы  для  водворения  небольшой  диктатуры
в  яготинском  районе  стоило  только  начать
с  написания  работы  демократия  и  диктатура  но  нет
я  купил  телефон  компьютер  фен  для  волос  женился  и  купил  новый  телефон  и  компьютер  и  блендер  и  снова  женился
а  потом  завёл  полторы  тысячи  друзей  в  фейсбуке
и  вот  в  один  день  да  нет  не  в  один  день  это  только  так  говорят
на  самом  деле  день  за  днём  я  всё  больше  понимал  что  всё  это  кендечило
связанное  проволокой  которая  нужна  для  забора
забор  между  мной  и  ним
пока  меня  не  хватила  кондрашка
но  я  не  забыл  что  на  самом  деле  когда  я  делал  это  кендечило
я  хотел  друга
того  единственного  кто  был  бы  
со  мной
всегда

(Перевод  с  украинского)

кендечило

це  був  шматок  газової  плитки  
конфорки  крани  трубки  і  корпус  з  оббитою  лудкою
я  знайшов  його  під  бузком  і  він  був  прекрасний
тож  я  прив'язав  до  нього  мотузку  і  почав  тягати  по  двору
гуркіт  зчинився  напевне  страхітливий  бо
з  хати  вискочила  бабуся  і  сказала  чи  ти  сказився
що  це  таке  ***  його  матері
ти  що  хочеш  щоб  мене  кондрашка  вхопила
а  я  гордо  заявив:  кендечило  бабусю  це  кендечило  і  воно  моє.
це  безперечно  бабусю  не  втішило  та  я  тягав
його  скрізь  аж  поки  воно  не  розпалося  на  частини
їх  я  скрутив  дротом  і  прикрутив  до  них  коліщатка  від  дитячого  візка
й  так  кендечило  ще  проїздило  чимало  аж  поки
дріт  який  я  на  нього  витратив  не  знадобився  на  лагодження  паркану
і  я  плакав  але  паркан  у  хазяйстві  найголовніший  
тож  довелося  йому  скоритися.  
я  виріс  і  завів  собі  багато  нових  кендечил
гештальти  я  закривав  із  завзяттям  гідним  на  утвердження  невеличкої  диктатури
у  яготинському  районі  варто  були  лиш  почати
з  написання  праці  демократія  і  диктатура  але  ні
я  купив  телефон  комп'ютер  фен  для  волосся  одружився  і  купив  новий  телефон  і  комп'ютер  і  блендер  і  знову  одружився
а  потім  завів  півтори  тисячі  друзів  у  фейсбуку
і  от  одного  дня  та  ні  не  одного  то  лише  так  кажуть
насправді  день  за  днем  я  розумів  що  все  це  кендечило
зв'язане  дротом  який  потрібен  на  паркан
паркан  між  мною  і  ним
допоки  мене  не  вхопила  кондрашка
і  я  не  забув  що  насправді  коли  робив  те  кендечило
хотів  друга
того  єдиного  який  був  би  
зі  мною
завжди.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981898
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.05.2023

Катерина Калитко. Катехизис

Что  происходит?

Нас  пришли  убивать.
Нас  убивают  прямо  сейчас.
Нас  продолжат  убивать  и  дальше.
Нас  никогда  не  убьют.

Почему  нас  хотят  убить?

Мы  антитеза
украденной  истории,  белый  камень  –
из-за  него  не  смыкается  круг  тьмы,  –  
зёрна,  что  пытаются  похоронить,
но  они  прорастают  каждый  раз
всё  более  сильной  речью,  
всё  более  красивыми  детьми.  

Что  я  выбираю?

Быть  тромбоцитом  в  вязкой  крови  страны.
Среди  сотен  других  бросаться
заживлять  рваную  рану,
сращивать  перебитую  жилу.  
Безымянная,  трудная  и  честная  работа.  

Что  меня  питает?

Черная  ярость  железными  пальцами
касается  губ  моих,
пальцами,  что  пахнут  мертвечиной  –  
ибо  выворачивала  
посреди  поля
вражьи  внутренности.
Пока  не  придёт  она,  я  не  могу  заснуть.

Кому  я  верю?

Близким,  что  стали  ещё  ближе,
как  будто  сжались  в  кулак,
даже  делают  больно  друг  другу.
Каждое  утро  с  этой  болью  
возвращаюсь  к  жизни.
Каждый  вечер  в  молитве  
перечисляю  имена.
Не  знаю  другого  бога,  кроме  войска.

Как  я  молюсь?

Пусть  никто  тебе
никогда  не  причинит  вреда.
И  целую  фото  в  телефоне.

Кого  перечёркиваю?

Тех,  кто  
стартуют  с  войны,  как  с  трамплина,
летят  высоко,  так  высоко,  
что  им  и  кровью  почти  не  пахнет.
Тех,  кто  
высчитывают,  сколько  можно  выжать  
из  этой  войны:  статуса,  повышенного  интереса,  уважения  или  жалости.
Тех,  кто
становятся  уверенными,  профессиональными
комментаторами  войны,
пока  другие  несут  на  хребтах  
самую  грязную  её  работу.

От  чего  предостерегаю?

Когда  обращаетесь  обтекаемым  "вы"
к  воображаемому  сообществу,  
чтобы  пробудить  эмпатию  –
ярость  раскачивается,  вихляет  бёдрами,  
будто  портовая  девка.  
Мёртвые  гражданские  становятся  дважды  мертвыми,
если  не  сказать,  что  они
были  убиты,
и  как,
и  кем.

Какой  будет  ответ?

Пришлют  блок  
взрослых  памперсов,  куклу,
пачку  трамадола,  початую  пачку  –  
три  таблетки  в  блистере.

Что  нам  делать?

Мы  вынуждены  убивать.
Долгий  двадцатый  век  
закончился  именно  этим.
Теперь  это  наш  ежедневный  хлеб.
Защищаться,  мстить.  Убивать.
Помогать  убивать.  
Посмотрите,  во  что  нас  превратили.

Что  говорить  всем?

Произносите  слово  "убивать",  
пусть  прописывается  в  сознании.
Никому  не  оставили  даже  иллюзии  выбора:
нас  пришли  убивать
в  который  раз
февральским  утром.

Все  билеты  прежнего  языка  погашены,
остался  один:
честное  слово  "убивать".
Всем  говорите:  
не  молиться  и  не  плакать,
не  подписывать  петиции,  
не  посвящать  эту  землю  
всевозможным  богам  –
лишь  убивать  за  неё.

Кто  услышит?

Если  кто-то  придёт,  станет  рядом  и  скажет  –
буду  убивать  вместе  с  тобой,  для  тебя,
понесём  эту  войну,  этот  мешок  с  телами  
вместе,  или
я  хотя  бы  не  буду  отворачиваться
от  глаз  твоих  мёртвых,  
от  страшной  расплаты  за  них  –

только  с  таким
продолжать  разговаривать.

Апрель  2022

(Перевод  с  украинского)


КАТЕХИЗИС

Що  відбувається?

Нас  прийшли  вбивати.
Нас  убивають  просто  зараз.
Нас  убиватимуть  далі.
Нас  ніколи  не  вб'ють.

Чому  нас  хочуть  убити?

Ми  антитеза
украденої  історії,  білий  камінь,
об  який  не  змикається  коло  пітьми,  
зерна,  що  їх  намагаються  поховати,
а  вони  проростають  щоразу
сильнішою  мовою,  
красивішими  дітьми.  

Що  я  обираю?

Бути  тромбоцитом  у  в'язкій  крові  країни.
Поміж  сотень  інших  кидатися
рубцювати  розтяту  рану,
зрощувати  перебиту  жилу.  
Безіменна,  важка  і  чесна  робота.  

Що  мене  годує?

Чорна  лють  залізними  пальцями
торкається  моїх  вуст,
пальцями,  що  пахнуть  стервом  –  
бо  вивертала  
посеред  поля
ворожі  нутрощі.
Поки  не  прийде,  я  не  годна  заснути.

Кому  я  вірю?

Близьким,  що  стали  ще  ближчими,
ніби  стиснулися  в  кулак,
аж  роблять  боляче  одне  одному.
Щоранку  цим  болем  
повертаюся  до  життя.
Щовечора  у  молитві  
перелічую  імена.
Не  знаю  іншого  бога,  крім  війська.

Як  я  молюся?

Нехай  тобі
ніхто  нічого  ніколи  не  заподіє.
І  цілую  фото  у  телефоні.

Кого  перекреслюю?

Тих,  що  
стартують  з  війни,  як  з  трампліну,
летять  високо,  так  високо,  
що  й  кров'ю  майже  не  пахне.
Тих,  що  
вираховують,  скільки  можна  витиснути  
із  цієї  війни:  статусу,  посиленого  інтересу,  шани  або  жалю.
Тих,  що
стають  упевнено,  професійно
коментаторами  війни,
поки  інші  несуть  на  хребтах  
найбруднішу  її  роботу.

Від  чого  застерігаю?

Коли  звертаєтеся  на  обтічне  "ви"
до  уявленої  спільноти,  
аби  розбудити  емпатію  –
лють  поточується  і  вихиляє  стегнами,  
ніби  портова  дівка.  
Мертві  цивільні  робляться  двічі  мертвими,
якщо  не  сказати,  що  їх
саме  убито,
і  як,
і  ким.

Яка  буде  відповідь?

Надішлють  блок  
дорослих  памперсів,  ляльку,
трамадолу  почату  пачку  –  
три  пігулки  у  блістері.

Що  нам  робити?

Ми  мусимо  убивати.
Довге  двадцяте  століття  
закінчилося  саме  цим.
Це  тепер  наш  хліб  щоденний.
Захиститися,  помститися.  Убивати.
Допомагати  вбивати.  
Подивіться,  на  що  нас  перетворили.

Що  говорити  всім?

Промовляйте  слово  "вбивати",  
хай  прописується  в  свідомості.
Нікому  не  залишили  бодай  ілюзії  вибору:
нас  прийшли  вбивати
вчергове
лютневого  ранку.

Всі  квитки  старої  мови  погашено,
лишився  один:
чесне  слово  "вбивати".
Всім  і  кажіть:  
не  молитися  і  не  плакати,
не  підписувати  петиції,  
не  посвячувати  цю  землю  
всеможливим  богам  –  
лише  вбивати  за  неї.

Хто  почує?

А  як  прийде  хто,  і  стане  поруч,  і  скаже  –
убиватиму  разом  із  тобою,  для  тебе,
несімо  цю  війну,  цей  мішок  із  тілами  
спільно,  або
я  принаймні  не  відвертатимусь
од  очей  твоїх  мертвих,  
од  страшної  відплати  за  них  –

то  хіба  з  таким
говорити  й  далі.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981439
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.04.2023

Олег Коцарев. Никому мы не нужны

мы  с  сиреной  начались  одновременно
я  вышел  из  дверей
она  из  нижнего  неба
окрашенная  в  местный  акцент
я  держал  горшок  с  фиалкой
мы  соединялись  магически
но  никому  не  было  до  нас  дела
но  никто  не  говорил
"ой  как  мило  абсурдно".
никто  не  смеялся  раздражённо
"что  за  дебил  с  цветком
почему  это  дерьмо  снова  гудит"
никто  не  кричал
"мама  мне  страшно"
даже  любовь
апрельских  собак
собирала  больше
просмотров

14.04.2023

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

МИ  НІКОМУ  НЕ  ТРЕБА

ми  з  сиреною  почались  одночасно
я  вийшов  з  дверей
вона  з  нижнього  неба
пофарбована  у  місцевий  акцент
я  тримав  горщик  з  фіалкою
ми  поєднувались  магічно
але  нікому  не  було  до  нас  діла
але  ніхто  не  казав
«ой  як  мило  абсурдно»
ніхто  не  сміявся  роздратовано
«шо  за  дебіл  з  квіткою
чому  це  лайно  знову  гуде»
ніхто  не  кричав
«мамо  мені  страшно»
навіть  кохання
квітневих  собак
збирало  більше
переглядів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981324
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.04.2023

Сергей Жадан. И стоит помнить, что эти вот голоса…

И  стоит  помнить,  что  эти  вот  голоса,
что  продолжат  звучать  и  потом,  что  заполнят  собой
периметр  будущего  –
будут  голосами  тех,  кто  уцелел.
Именно  тех,  кто  уцелел.
Потом  будет  музыка.  Будут  писаться  стихи.
Много  стихов  будет  о  невозможности
поэзии  после  газовых  камер,  о  неуместности
литературы  в  залах  судебных  заседаний.
Но  продолжится  музыка  и  продолжится  литература.
Напишут  её  те,  кто  уцелел.
И  читать  будут  те,  кто  уцелел.
Те,  кто  получит  возможность  любить.
Или  не  любить.
О  смерти  трудно  свидетельствовать,
когда  сидишь  с  ней  на  соседних
полках  плацкарта.  Мешает  запах
горелой  кожи.  Мешает  отсутствие
у  ней  дыхания.
Поэтому  по-настоящему  говорить  о  ней
начнут  после  того,  как  она  сойдет  на  ночной
безымянной  станции.
Говорить  будут  разное.
Ведь  и  слышали  от  неё  разное.
Память  станет  водить  нас,  как  ведьма
в  тумане,  бросать  нас  в  ямы  и  воронки,
сделает  нас  беспомощными  в  нашем  желании
говорить  от  имени  тех,  кто  остался  в  живых.
Стыд  сделает  наши  голоса  высокими,
неточными,  непонятными.
Гнев  будет  мешать  нам  слушать
ангельское  пение  весенней  поры.
Но  и  в  самые  печальные  дни
кружи  надо  мной  –
птица  доверия.
И  в  самые  глухие  времена,
среди  шума  и  оцепенения,
будь  со  мною,  речь  –
речь  сомнения,
речь  утешения,
речь  благодарности.

10.04.2023

(Перевод  с  украинского)


+  +  +

І  варто  пам’ятати,  що  ось  ці  голоси,
які  далі  лунатимуть,  які  заповнять  собою
периметр  майбутнього  –
це  будуть  голоси  тих,  хто  вцілів.
Саме  тих,  хто  вцілів.
Далі  буде  музика.  Будуть  писатися  вірші.
Багато  віршів  будуть  про  неможливість
поезії  після  газових  камер,  про  недоречність
літератури  в  залах  судових  засідань.
Але  далі  буде  музика  і  далі  буде  література.
Писатимуть  її  ті,  хто  вцілів.
І  читати  буду  ті,  хто  вцілів.
Ті,  хто  отримає  можливість  любити.
Чи  не  любити.
Про  смерть  складно  свідчити,
коли  сидиш  із  нею  на  сусідніх
полицях  плацкарта.  Заважає  запах
горілої  шкіри.  Заважає  відсутність
у  неї  дихання.
Тому  по-справжньому  говорити  про  неї
почнуть  після  того,  як  вона  зійде  на  нічній
безіменній  станції.
Говоритимуть  різне.
Оскільки  і  чули  від  неї  різне.
Пам’ять  водитиме  нами,  як  відьма
в  тумані,  кидатиме  нас  в  ями  та  вирви,
робитиме  нас  безпорадними  в  нашому  бажанні
говорити  від  імені  тих,  хто  лишився  жити.
Сором  робитиме  високими  наші  голоси,
неточними,  незрозумілими.
Гнів  заважатиме  нам  слухати
янгольські  співи  весняної  пори.
Але  в  найпечальніші  дні
кружляй  наді  мною  –
птахо  довіри.
І  в  найглухіші  часи,
посеред  галасу  й  заціпеніння,
будь  зі  мною,  мово  –
мово  сумніву,
мово  втішання,
мово  подяки.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981246
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.04.2023

у всякого ветра много отцов…

у  всякого  ветра  много  отцов
много  стрекочущих  деревьев
склонных  проходить  сквозь  служебную  дверь

распространять  лукавство  дальше  соржавленного  лица

угроза  «платформа-детство»:
раз  в  неделю  избавляемся  от  балласта

!  щука  дохлая  ?  ещё  и  дождик  акбыть  !

бывшее  разумие  мира  сего
предоставляет  задёшево  возможность
разбивать  картонные  множества

превращать  в  лабиринт
некоторые  числа  керамических  памятников
и  такие  же  пустынных  площадей-облаков

(Из  цикла  "И  ещё")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981054
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.04.2023

Богдан-Олег Горобчук. Окно твоего детства

детство  двадцать  лет  спустя
похоже  на  разгромленный  детсад  в  Тесновке.
растоптанные  картонные  кубики  воспоминаний
отрывочные  лисички  и  мишки  воспоминаний
в  детство  можно  залезть  сквозь  разбитое  стекло  первого  этажа
но  повсюду  прозрачные  острые  осколки  воспоминаний

уже  кто-то  поотбивал  мозаику  в  бассейне
забрал  с  собой  всё  твоё  море,  все  твои  фантастические  леса
зато  на  балконе  второго  этажа
уже  успела  вырасти  молодая  береза

здесь  живут  все  твои  самые  родные  призраки
те,  кого  ты  так  боялся,  кому  так  радовался
прячутся  за  разбитой  мебелью  и  декорациями
здесь  всё  тесто  сказок,  испечённое  твоим  воображением

всё  превращается  в  прах,  в  пыль
стены  осыпаются,  весёлые  картинки  выцветают
и  любой  теперь  может  залезть  в  окно  твоего  детства
пить  здесь  портвейн  с  радостными  друзьями
пока  ты  где-то  далеко-далеко-далеко-далеко

2015

(Перевод  с  украинского)

вікно  твого  дитинства

дитинство  двадцять  років  потому
схоже  на  розгромлений  дитсадок  у  Теснівці
розтоптані  картонні  кубики  спогадів
уривчасті  лисички  і  ведмедики  спогадів
у  дитинство  можна  залізти  крізь  розгачену  шибку  першого  поверху
але  всюди  прозорі  гострі  уламки  спогадів

вже  хтось  повідбивав  мозаїку  у  басейні
забрав  із  собою  те  твоє  море  ті  твої  фантастичні  ліси
натомість  на  балконі  другого  поверху
вже  встигла  вирости  молода  береза

тут  живуть  усі  твої  найрідніші  привиди
усі  кого  ти  так  боявся,  кому  так  радів
ховаються  за  розтрощеними  меблями  і  декораціями
усе  тісто  казок,  випечене  твоєю  уявою

все  перетворюється  на  порох,  на  пил
стіни  осипаються,  веселі  картинки  вицвітають
і  кожен  може  тепер  залізти  крізь  вікно  твого  дитинства
пити  тут  портвейн  із  радісними  друзями
поки  ти  десь  далеко-далеко-далеко

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980848
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.04.2023

Олег Коцарев. Недостижимый дуб

Подчёркнутый  молнией  когда-то,
стоит  он  с  той  стороны  реки,  как  подлежащее,
почти  на  вершине  холма,  но  ещё  на  подъёме,
с  растрёпанными  руками,
подчеркнутый  молниями  ещё  и  ещё,
но  всё  такой  же  живой,
с  тёплыми  чёрными  пятнами.

Путь  к  дубу  выходит  из  переулка  тихого
на  шумную  долину
с  деконструкциями  прудов  и  каналов,
туда  блаженный,  также  подчёркнутый  молнией,
приходит  смотреть  на  кур,
стоит  и  смотрит,  человекокурый  кентавр,
куропат  блаженный.

Обойдёшь  куропата  и  лозину  его,
станешь,  как  он,  невесомым,
пересечёшь  в  воздухе  хвостик  моста
и  наконец  с  длинным  дрыном  в  руке
погрузишься  в  лабиринт  кисловатый  болота,
отпущенного  на  прогулку
в  этом  году  либеральным  Аидом.

Шаг  вправо  как  проба  строки,
шаг  влево  –  новая  жизнь,
не  выходит  ни  то,  ни  другое,
в  невероятных  комбинациях
продвигаешься  по  чуть-чуть,
через  ушки,  глазки  воды,
нащупываешь  путь  в  обход
и  опять  в  обход,
сквозь  отпор  спасительных  серых  трав,
в  застывшем  на  паузу
тростниковом  оркестре,
ты  –  болотомерка,
ходячая  ошибка,
возвращаешься  в  который  раз,
озираясь  на  туман
вокруг
недостижимого  дуба.

Будешь  приходить  и  день,  и  два,  и  симфонию,  и  февраль.

А  когда  вдруг,
без  жары,  без  пожаров,  без  скрижалей
вода  возьмёт  да  расступится,
подарив  дрожащую  тропку,
на  ней  у  мостика  будет  стоять  куропат,
подталкивая  реку  своей  лозиной  –
"проплываем!  не  задерживаемся!"  -
тогда  нет,
тогда  ты  не  пойдёшь.

Иди  только  тогда,
когда  так  неуместно,  как  только  можно,
так  неуместно,  как  жизнь,
всё  охватят  снежинки,
забьют  глаза,  носы,  дороги,  реки,  крылья,
тогда  продирайся,
боком  понемногу  переходи  мостик,
проходи  мимо  тихого  вечного  куропата,
танцуй  по  заячьей  спине  тропинки,
выныривай  на  подъём,
на  этот  энергетический
суржик  торфа  и  песка,
приближайся,  улыбайся,
смакуя  каждый  шаг,
высматривая  заранее
отпавшие  куски  коры
или  те,  что  просятся  отпасть,
как  зуб  куропата,
его  сейчас  ты  ощущаешь,  как  свой,
в  день,  когда  любовям,  книгам  и  эпидемиям
песни  гудят  петухи
и  журчат  объявления.

2020

(Перевод  с  украинского)

Оригинал:

НЕДОСЯЖНИЙ  ДУБ

Підкреслений  блискавкою  колись,
він  стоїть  з  того  боку  річки  підметом,
майже  на  пагорбі,  тільки  ще  на  підйомі,
з  розпатланими  руками,
підкреслений  блискавками  ще  і  ще,
але  так  само  живий,
з  теплими  чорними  плямами.

Шлях  до  дуба  виходить  з  провулка  тихого
на  долину  гучну
з  деконструкціями  ставків  і  каналів,
де  блаженний,  підкреслений  блискавкою  також,
ходить  глядить  курей,
стоїть  і  глядить,  людинокурий  кентавр,
куропат  блаженний.

Обійдеш  куропата  й  лозину  його,
станеш,  як  він,  невагомим,
перетнеш  у  повітрі  хвостик  містка,
врешті  з  довгим  дрином  у  руці
зануришся  в  лабіринт  кислуватий  болота,
випущеного  гуляти
цьогоріч  ліберальним  Аїдом.

Крок  праворуч  як  проба  рядка,
крок  ліворуч  –  нове  життя,
не  виходить  ні  перше,  ні  друге,
в  неймовірних  комбінаціях
просуваєшся  ледь  і  ледь,
через  вушка  і  очки  води
вимацуєш  шлях  кругом,
знову  кругом,
в  оперті  рятівних  сірих  трав,
у  завмерлім  у  паузі
очеретянім  окрестрі,
ти  –  болотомірка,
ходяча  помилка,
повертаєшся  вкотре,
озираючись  на  туман
коло
недосяжного  дуба.

Приходитимеш  і  день,  і  два,  і  симфонію,  й  лютий.

А  коли  раптом,
без  спек,  без  пожеж,  без  скрижалів
вода  візьме  й  розступиться,
подарувавши  тремтливу  стежку,
і  на  ній  при  місточку  стоятиме  куропат,
підштовхуючи  своєю  лозиною  річку  –
«пропливаємо!  не  затримуємось!»  –
тоді  ні,
тоді  ти  не  підеш.

Іди  тільки  тоді,
коли  так  недоречно,  як  тільки  можна,
так  недоречно,  як  життя,
все  охоплять  сніжинки,
заб’ють  очі,  носи,  дороги,  річки  і  крила,
тоді  продирайся,
боком  потроху  минай  місток,
минай  тихого  вічного  куропата,
танцюй  заячою  спиною  стежки,
виринай  на  підйом,
на  цей  енергетичний
суржик  торфу  й  піску,
наближайся,  всміхайся,
смакуючи  кожен  крок,
виглядаючи  заздалегідь
опалі  шматки  кори
чи  ті,  які  просяться  вийнятись,
мов  зуб  куропата,
що  зараз  ти  відчуваєш,  неначе  свій,
у  день,  де  любовам,  книжкам,  моровицям
пісні  гудуть  півні
й  дзюрчать  оголошення.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980752
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.04.2023

Богдан-Олег Горобчук. Другая война

это  не  дорога,  а  какое-то  поле  боя!  
берегись  сверчков-пулемётчиков,  скрытых  в  высоком  лесу  травы  по  обе  стороны  от  пути
осторожно  обходи  тело  пса,  заминированное  мухами  
уклоняйся  от  полосатых  беспилотников,  свивших  бумажное  гнездо  на  старой  груше

ты  не  замечал  этой  войны  до  сих  пор  
такой  громкой,  такой  бескровной  
театр  боевых  действий  здесь  –  как  настоящий  театр  
имитация  треска,  имитация  жужжания  
только  комариные  штыки  пропарывают  кожу,  нанося  настоящие  раны  

война  за  каждый  клочок  пространства  
непрерывная  ротация,  непрерывная  передислокация  
жестокое  перераспределение  ресурсов  

слушая  навязчивое  гудение  похоронных  оркестриков  
понимаешь:  погибших  больше,  чем  раненых  

а  вот  и  первая  кровь:  
ты  неосознанно  расчесал  
штыковую  рану  на  руке    

2015

(Перевод  с  украинского)

Інша  війна  

це  не  дорога,  а  якесь  поле  бою!  
бережися  цвіркунів-кулементників,  схованих  у  високому  лісі  трави  обабіч  
обережно  обходь  тіло  пса,  заміноване  мухами  
ухиляйся  від  смугастих  безпілотників,  що  звили  паперове  гніздо  на  старій  груші

ти  не  помічав  цієї  війни  дотепер  
такої  гучної,  такої  безкровної  
театр  бойових  дій  тут  -  ніби  справжній  театр  
імітація  тріскотіння,  імітація  дзижчання  
тільки  комарині  багнети  пропорюють  шкіру,  завдаючи  справжніх  поранень  

війна  за  кожен  клаптик  простору  
безперервна  ротація,  безперервна  передислокація  
жорстокий  перерозподіл  ресурсів  

слухаючи  нав'язливе  гудіння  поховальних  оркестриків  
усвідомлюєш:  загиблих  більше,  ніж  поранених  

а  ось  і  перша  кров:  
ти  несвідомо  розчесав  
багнетну  рану  на  руці    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980655
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.04.2023

Олег Коцарев. Багатель

поэзия  это  бросить  камень  или  ветку
на  лёд
озера  или  реки

никому  это  не  нужно
но  каждый  подойдёт  и  бросит

некоторым  удаётся  проломить  лед
порой  даже
тонкой  камышинкой

2020

(Перевод  с  украинского)

БАГАТЕЛЬ

поезія  це  кинути  каміння  або  гілляку
на  кригу
озера  чи  річки

нікому  воно  не  треба
але  кожне  підійде  й  жбурне

декому  вдається  проломити  лід
іноді  навіть
тонкою  очеретиною

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980203
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.04.2023

Богдан-Олег Горобчук. Сон

так  просто  было  зимой  
падаешь  в  снег  –  и  уже  ангел  
замёрзли  слова  в  холодном  рту  –  и  уже  мудр  

так  же  расстояние  зажимает  морду  собачьему  лаю  
так  что  к  ушам  он  прикатывается  крепко  спрессованным,  словно  мусор
подобрав  по  дороге  шелуху  сорочьего  стрёкота  

исчез  смысл  сутулиться,  тепло  идет  от  земли  
дети  подпрыгивают  и  зависают  в  воздухе  
кажется  –  стоит  кому-то  сбросить  забитые  песком  ботинки  –  сразу  стремительно  взлетит  

тебе  когда-то  приснилось  наше  мгновенное  перемещение  в  Париж  
я  записал  этот  сон  в  загранпаспорт  

исчез  смысл  вслушиваться,  уши  прожёвывают  звуковую  ткань,  как  шрёдер  –
документы  о  пересечении  сезона  

и  вдруг  твердеет  узлом  неистовый  крик  
это  мама  едва  удерживает  в  руке  растянутые  на  несколько  метров  вверх  резинки  от  шапочки  
в  которой  застрял  самый  радостный  малыш

2017

(Перевод  с  украинского)

Сон  

так  просто  було  взимку  
падаєш  у  сніг  –  і  вже  янгол  
замерзли  слова  у  холодному  роті  –  і  вже  мудрий  

так  само  віддаль  затискає  морду  песячому  гавкоту  
так  що  до  вух  він  закочуються  міцно  спресованим,  як  сміття  
підібравши  дорогою  лушпиння  сорочого  стрекоту  

зник  сенс  сутулитися,  тепло  іде  від  землі  
діти  підстрибують  і  зависають  у  повітрі  
здається  –  варто  комусь  скинути  забиті  піском  черевики  –  одразу  стрімко  злетить  

тобі  колись  наснилося  наше  миттєве  переміщення  до  Парижу  
я  записав  цей  сон  у  закордонний  паспорт  

зник  сенс  вслухатися,  вуха  прожовують  звукову  тканину,  як  шредер  –  
документи  про  перетин  сезону  

аж  раптом  твердне  вузлом  несамовитий  крик  
це  мама  ледь  втримує  у  руці  розтягнуті  на  кілька  метрів  догори  поворозки  від  шапочки  
в  якій  застряг  найрадісніший  малюк

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980103
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.04.2023

Анна Грувер. Единственным словом за всё время…

(маленькая  часть  большого  диалога)

№  4  

единственным  словом  за  всё  время
что  те  двое  провели  вместе  стало  его:  идём  
и  тогда  они  вышли  за  дверь
понесли  на  спинах  белые  солёные  глыбы  со  двора.
глыбы  с  каждым  шагом  всё  больше  растворялись  на  солнце
а  перед  заливом  слились  с  ощущением  тел  и  пропали

чудаки,  –  сплёвывали  местные

вместо  того  чтоб  укрепить  под  всеми  ветрами  дом  
эти  двое  забили  гвоздями  ослепшие  окна  

вместо  того  чтобы  посадить  плодовое  дерево  
те  двое  опустились  перед  старым  буком  на  колени
согнулись  в  молитве
а  затем  подняли  мёртвый  ствол  в  простыне  на  плечи

таким  образом  бук  переродился  в  лодку

весной  она  распилила  скрипку  
и  корма  ожила  сохранённой  в  эфах  симфонией  
он  стоял  по  пояс  в  Буге  и  прислушивался  
продолжались  и  продолжались  ливни

лодка  наполнилась  дождевой  водой  
отражением  моста  на  фоне  неба  
и  забытым  лицом  стоит  лишь  наклониться  
тогда  она  осторожно  ступила  в  лодку  и  протянула  ему  руку  
чтобы  лечь  на  дно  ковчега  и  увидеть  плесень  облаков  изнутри  
расцвести  трясинными  цветами

он  сказал:  спасётся  только  чистая  вода

2019

(Перевод  с  украинского)

(маленька  частина  великого  діалогу)

№  4  

єдиним  словом  за  увесь  час
що  ті  двоє  провели  разом  стало  його:  йдемо  
і  тоді  вийшли  за  двері
і  понесли  на  спинах  білі  солоні  глиби  з  подвір’я
глиби  з  кожним  кроком  розчинялись  на  сонці
а  перед  затокою  злилися  з  відчуттям  тіл  і  зникли

диваки,  –  спльовували  місцеві

замість  того  щоб  зміцнити  під  усіма  вітрами  дім  
ті  двоє  забили  цвяхами  засліплені  вікна  

замість  того  щоб  посадити  плодове  дерево  
ті  двоє  опустилися  перед  старим  буком  на  коліна
зігнулися  в  молитві
а  потім  підняли  мертвий  стовбур  у  простирадлі  на  плечі

таким  чином  бук  переродився  в  човен

навесні  вона  розпилила  скрипку  
і  корма  ожила  збереженою  в  ефах  симфонією  
він  стояв  по  пояс  у  Бузі  та  прислуховувався  
тривали  тривали  зливи

човен  наповнився  дощовою  водою  
відображанням  мосту  на  тлі  неба  
і  забутим  обличчям  варто  тільки  нахилитися  
тоді  вона  обережно  ступила  у  човен  і  простягнула  йому  руку  
аби  лягти  на  дно  ковчегу  і  бачити  плісняву  хмар  зсередини  
розквітнути  трясовинними  квітами  

він  сказав:  врятується  тільки  чиста  вода

2019

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980036
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 12.04.2023

Богдан-Олег Горобчук. Осмысление снега

снег  идёт  в  моей  голове  с  октября
зажмурю  глаза:  снегопад  
засну:  вижу  следы  на  ладонях  зимней  ночи
что  вырвала  весь  свет  с  корнями  
просыпаюсь:  в  сияющую  бездну  зимнего  дня  

прячусь  дома:  
снег  вытягивает  наружу  
как  мощный  магнит  –
шрапнель  сквозь  ткани  дома  

пишу  стихотворение:  
вокруг  сплошные  слова,  а  рядом  –
дуб,  орех  
отвернулся  от  окна,  говоришь...  
повернулся  –  снег

голова  снежит  
сердце  снежит  
снежат  глаза  под  линзами  
снежит  в  боку  когда  бегаю  

но  когда  ты  говоришь  сквозь  сон:  
такой  холодный,  куда-то  ходил?  
а  ну  обними  меня!  
снегопад  как  будто  уменьшается  
и  за  сплошными  словами  
проглядывают  чёткие  сущности  и  глубокие  пространства

2017

(Перевод  с  украинского)

Осмислення  снігу  

від  жовтня  йде  сніг  у  моїй  голові  
заплющу  очі:  снігопад  
засну:  сняться  сліди  на  долонях  зимової  ночі  
що  повиривала  все  світло  з  корінням  
прокидаюся:  у  сяючу  безодня  зимового  дня  

ховаюся  вдома:  
сніг  витягує  назовні  
як  потужний  магніт  –    
шрапнель  крізь  тканини  дому  

пишу  вірш:  
довкола  суцільні  слова,  а  поруч  –  
дуб,  горіх  
відвернувсь  від  вікна,  говориш...  
повернувся  –  сніг  

голова  сніжить  
серце  сніжить  
сніжать  очі  під  лінзами  
сніжить  у  боці  коли  бігаю  

але  коли  ти  кажеш  крізь  сон:  
ти  такий  холодний,  ти  десь  ходив?  
ану  обійми  мене!  
снігопад  ніби  меншає  
і  за  суцільними  словами  
проглядаються  чіткі  сутності  й  глибокі  простори

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979885
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.04.2023

длиной в три осы…

*

длиной  в  три  осы
боевой  порядок

страниц-волнорезов
от  ночи  прозрачной  до  ночи  подгнившей

*

у  правды  резиновое  копьё:
"слишком  много  капель  о  двух  ногах"

правда  окатит  из  такой  тарелки
что  связной  покажется  черепашьей  походкой

*

сорок  страниц  отказалось
соединяться  в  книгу
                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                         
подавившийся  запонками
контрапункт  унижен

*

сварочный  аппарат  оставляет  гортензию
на  целых  полчаса  в  пустой  квартире

художественные  обвинения  разваливаются
под  воздействием  вредных  привычек

*

скучный  человек
весёлый  человек
человек,  боящийся  слишком  длинной  строки
человек,  надевающий  шляпу  на  ногу

*

древесный  вес  как  никогда  велик
разобщены  капля  с  цаплей
синяя  лестница  с  рыжей

играет  машинописный  оркестр

(Из  цикла  "Камешки")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979707
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.04.2023

Богдан-Олег Горобчук. Под снегом

Мир  упаковывает  всё  на  зиму  
ежа  в  чемодан  норы  
медведя  в  контейнер  берлоги  
и  переносит  в  тёмный  угол  внимания  
на  зиму  

Сосед  говорит  другому  соседу
что  нужно  всё  упаковать
чтобы  ничего  во  дворе  не  торчало  
потом  под  снегом

Помнишь  нас,  мы  же  и  вправду  
торчали  тогда  под  снегом  
как  суетливый  тёмный  куст  
или  перевернутая  набок  тележка

Не  могли  ни  выйти,  ни  выехать
ходили,  мёрзли,  согревались  вином
и  так  не  хотелось  проскальзывать  
в  тёмный  угол  внимания...  

А  в  нескольких  километрах  от  нас
упакованная  в  толщу  озёрного  льда  рыба  
не  могла  пошевелить  ни  рукой,  ни  ногой  
не  могла  сказать  ни  бэ  ни  мэ  

2017

(Перевод  с  украинского)

Під  снігом  

Світ  спаковує  все  на  зиму  
їжака  в  чемодан  нори  
ведмедя  в  контейнер  барлоги  
перенести  в  темний  куток  уваги  
на  зиму  

Сусід  каже  іншому  сусіду  
що  слід  усе  спакувати  
щоб  нічого  у  дворі  не  стирчало  
потім  під  снігом  

Пам’ятаєш  нас,  ми  ж  і  справді  
стирчали  тоді  під  снігом  
як  метушливий  темний  кущ  
чи  перевернутий  боком  візок  

Не  могли  ні  вийти,  ні  виїхати
ходили,  мерзли,  грілися  вином  
і  так  не  хотілося  прослизати  
у  темний  куток  уваги…  

А  за  кілька  кілометрів  від  нас
запакована  в  товщу  озерного  льоду  риба  
не  могла  поворухнути  ні  рукою,  ні  ногою  
не  могла  сказати  ні  бе  ні  ме  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979641
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.04.2023

Богдан-Олег Горобчук. Теперь я кажусь таким маленьким…

Из  цикла  «Птицы  на  запад  от  Via  Domitia»

*

теперь  я  кажусь  таким  маленьким
что  меня  подстерегает  кот

едва  ли  больше  соринки  сороки  
застрявшей  в  венике  сосны

а  ночью  я  был  в  полнеба  
тяжёлый  и  тёмный
но  всё  равно  незаметный  для  посторонних

зависал  над  домом  над  микрорайоном  
вслепую  ощупывал  голову  изнутри  
в  поисках  остатков  сновидения  

я  был  таким  большим  и  неуклюжим
что  проглотил  ненароком  калейдоскоп  утра
и  на  зубах  захрустели  
осколки  птичьего  пения  
ракушки  апрельских  листьев  
какая-то  деловая  бижутерия  

внезапно  я  стал  уменьшаться  
я  уменьшался  уменьшался  
мир  вытягивал  темноту  сквозь  мои  зрачки  
а  я  всё  уменьшался  и  уменьшался  

через  мгновение  я  лежал  зафиксированный  одеялом  
как  лента  в  косе  
тяжело  глотая  птичье  щёлканье
чуть  больше  соринки  в  венике  

и  лишь  кот  намекал  мне  каким  я  был  
пытаясь  выцарапать  из  моей  ноги
застрявший  в  ней  пассажирский  самолет  
когда  я  так  внезапно  уменьшился

2020

(Перевод  с  украинского)

З  циклу  «Птахи  на  захід  від  Via  Domitia»

*

це  тепер  я  здаюся  таким  дрібним    
що  кіт  чатує  на  мене  

заледве  більший  за  смітину  сороки  
застряглу  у  вінику  сосни  

а  вночі  я  ж  був  на  півнеба  
важкий  і  темний
однаково  непомітний  для  сторонніх  

зависав  над  будинком  над  мікрорайоном  
наосліп  обмацуючи  голову  зсередини  
в  пошуках  залишків  сновидіння  

я  був  таким  великим  і  незграбним  
що  проковтнув  ненароком  калейдоскоп  ранку  
й  на  зубах  захрустіли  
скалки  пташиного  співу  
мушлі  квітневого  листя  
якась  ділова  біжутерія  

раптово  я  почав  меншати  
я  меншав  меншав  
світ  витягував  темряву  крізь  мої  зіниці  
а  я  меншав  і  меншав  

за  мить  я  лежав  зафіксований  ковдрою  
як  стрічка  в  косі  
важко  ковтаючи  чиєсь  тьохкання  
заледве  більший  від  сороки  у  вінику  

і  лише  кіт  натякав  мені  ким  я  був  
намагаючись  видряпати  з  моєї  ноги
пасажирський  літак  що  застряг  у  ній  
коли  я  так  раптово  змалів

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979503
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.04.2023

Богдан-Олег Горобчук. Пальма прячет нас от дождя…

Из  цикла  «Птицы  на  запад  от  Via  Domitia»

*

пальма  прячет  нас  от  дождя
как  дырявый  зонт  с  погнутыми  спицами

куда  делась  белка?
жила  здесь
летала  между  деревьями
устыжала  птиц
что-то  искала  среди  строительного  сора
мерила  нас  острым  взглядом
наверно  залезла  в  дупло  как  на  картинке  Диксит
но  в  настоящее
убогое

я  не  видел  здесь  ни  одного  грецкого  ореха
ни  одной  лещины

мерит  она  теперь  острым  взглядом  тёмную  глубину

наша  одежда  понемногу  вбирает  воду
как  резервуар
включенного  после  зимы  фонтана

пережидать  здесь  бессмысленно
рядом  стоять  –  бесценно
ты  протягиваешь  руку
будто  в  ней  орех
я  беру  его

2020

(Перевод  с  украинского)

З  циклу  «Птахи  на  захід  від  Via  Domitia»

*

пальма  ховає  нас  від  дощу
як  дірява  парасоля  з  погнутими  спицями

куди  поділася  білка?
жила  тут
літала  між  деревами
соромлячи  птахів
щось  шукала  між  будівельного  сміття
міряла  нас  гострим  поглядом
мабуть  залізла  десь  у  дупло  як  на  картинці  Діксіт
але  в  справжнє
вбоге

я  тут  не  бачив  жодного  волоського  горіха
жодної  ліщини

міряє  тепер  гострим  поглядом  глибину  мряки

наш  одяг  повільно  набирає  воду
як  резервуар
включеного  після  зими  фонтану

стояти  тут  далі  безглуздо
стояти  поруч  -  безцінно
ти  простягаєш  руку
наче  у  ній  -  горіх
я  беру  його    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979268
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.04.2023

Богдан-Олег Горобчук. Незадолго до шести утра…

Из  цикла  «Птицы  на  запад  от  Via  Domitia»

*

незадолго  до  шести  утра
варвары  прошли  сквозь  наш  двор
похоже  –  сбившись  с  Via  Domitia
по  дороге  в  Рим

они  оставили  такси  без  присмотра
загнав  его  прямо  на  кучу  камней
стояло  с  распахнутой  настежь  дверцей  –
испуганная  наседка

они  зачеркнули  мой  сон
густым,  перекрученным  шумом
как  сосна  –  пейзаж  Сезанна

я  положил  тебе  руку  на  талию  –
пригласил  танцевать  прямо  в  постели

перед  рассветом  птицы  самые  заядлые
самые  громкие
цитируют  друг  друга  наперебой
ссорятся  цитатами
обожают  и  ненавидят  цитатами
как  одержимые  поэты

с  приходом  варваров  даже  они  притихли
а  те  были  способны  цитировать
только  какой-то  пьяный  драм-эн-бейс
мне  даже  перехотелось  танцевать  с  тобой
в  этом  разрушительном  беспокойстве

я  встал
перелистнул  пальцем
несколько  пластин  жалюзи
и  увидел  как  таксист
крадётся  к  наседке

2020

(Перевод  с  украинского)

З  циклу  «Птахи  на  захід  від  Via  Domitia»

*

десь  перед  шостою
варвари  пройшли  крізь  наш  двір
схоже  -  збившись  із  Via  Domitia
дорогою  до  Риму

вони  залишили  таксі  без  нагляду
загнавши  його  просто  на  купу  каміння
стояло  з  розчахнутими  навстіж  дверцятами  -
перелякана  квочка

вони  перекреслили  мій  сон
густим,  покрученим  гамором
як  сосна  -  пейзаж  Сезанна

я  поклав  руку  тобі  на  талію  -
запросив  танцювати  просто  в  ліжку

перед  світанком  птахи  найзавзятіші
найгучніші
цитують  одне  одного  наперебій
сваряться  цитатами
обожнюють  і  ненавидять  цитатами
як  навіжені  поети

з  приходом  варварів  навіть  вони  притихли
а  ті  були  спроможні  цитувати
лише  якийсь  п'яний  драм-ен-бейс
аж  мені  перехотілося  танцювати  з  тобою
в  тому  руйнівному  неспокої

я  встав
відгорнув  пальцем  кілька  жалюзин
і  побачив  як  таксист
підкрадається  до  квочки

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979126
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 04.04.2023

стаи отложены до церковной проводки…

стаи  отложены  до  церковной  проводки

скорость:  отключения  ударных  долей
поглощения  абстракций

фразировка

в  чемодане  с  оттенками  сомнений

(Из  цикла  "Узелки")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978981
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.04.2023

Виктор Шило. И тебе не жаль вытаскивать улов на берег…

и  тебе  не  жаль  вытаскивать  улов  на  берег

каждый  из  нас  немного  убийца

сказала  ты  
и  посмотрела  в  суженный  зрачок  поплавка
помнишь  фрейд  писал  
если  проанализировать  импульсы  нашего  подсознания  
мы  как  первобытные  люди
всего-навсего  банда  убийц
к  тому  же  
мне  нравится  агхора
по  левую  руку  от  бога
экстремальная  тантра  
что  погашает  кармические  долги

а  в  чем  суть  твоей  рыбной  ловли
снова  спросил  я

ловлю  на  живца  
свет  на  тень
тень  на  свет
всё  зависит
да  сама  не  знаю  от  чего
или  миры  ловлю
знаешь  какой  это  адреналин
подсекаешь  огромный  мир
иной
и  он  в  траве  бессильно  хватает  ртом  пространство  
нашего  мира
а  потом  когда  наглотается  досыта
его  глаза  взрываются  сверхновыми
создают  условия  
для  ещё  одной  жизни

именно  той
именно  той  что  надо

2020

(Перевод  с  украинского)

***
і  тобі  не  шкода  витягати  улов  на  берег

кожен  із  нас  трохи  вбивця

сказала  ти  
і  подивилась  у  звужену  зіницю  поплавка
пам’ятаєш  фройд  писав  
якщо  проаналізувати  імпульси  нашої  підсвідомості  
ми  на  кшталт  первісним  людям
всього-на-всього  банда  вбивць
до  того  ж  
мені  до  вподоби  агхора
по  ліву  руку  від  бога
екстремальна  тантра  
що  гасить  кармічні  борги

так  а  в  чому  суть  твоєї  риболовлі
знову  запитав  я

я  ловлю  на  живця  
світло  на  тінь
тінь  на  світло
все  залежить
та  сама  не  знаю  від  чого
або  світи  ловлю
знаєш  який  це  адреналін
підсікаєш  величезний  світ
інакший
і  він  у  траві  безсило  хапає  ротом  простір  
нашого  світу
а  потім  коли  наковтається  донесхочу
його  очі  вибухають  надновими
створюють  умови  
для  ще  одного  життя

саме  того
саме  того  що  треба

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978800
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.03.2023

Игорь Митров. Есть такие зимы…

[b]есть  такие  зимы[/b]
которые  не  пережить
ловишь  себя  на  мысли
каждый  март
нанизывая  холод
на  волосы

ночь  мельчает
но  не  проходит
плюс  минусом  кроет

в  каждой  щели  дома
по  синице

смеются

а  глаз
не  показывают

23.03.2021

(Перевод  с  украинского)

[b]є  такі  зими[/b]
які  не  пережити
ловиш  себе  на  думці
кожного  березня
нанизуючи  холод
на  волосся

ніч  дрібнішає
та  не  минає
плюс  мінусом  криє

у  кожній  шпарині  будинку
по  синиці

сміються

а  очей
не  показують

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978589
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2023

оконные стёкла лопнули…

Робот  Вадим  говорит

оконные  стёкла  лопнули  и  взмыли
к  небу  и  тем  самым  уцелели
под  новыми  частотами,  с  новыми  размерами
оставив  позади  лишь  долбаные  лужи
неопределённости

итак  здесь  было  небо,  
оно  надрывалось,  когда  вырывалось  из  клетки
грабли  выпадали  из  рук
радовались  что  позабудут  всё  это
отсюда  их  голос  и  поведение
из-за  которых  они  похожи
одновременно  на  слона  и  альбатроса

они  умеют  улыбаться  и  делать  две  вещи
просто  улыбаться
и  просто  делать
швырять  камни
грязь
перед  самым  моим  носом

следующей  осенью,  когда  волны  уложат  их  сушиться
наши  половые  органы
будут  собраны  в  аккуратные  стога
уж  я  подберу  подходящий  ключик
это  не  трудно

(Из  цикла  "Дружеские  беседы  с  роботами")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978551
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 29.03.2023

Катерина Калитко. Наконец научилась отвечать кратко…

Наконец  научилась  отвечать  кратко
на  вопрос:  о  чём  ваши  стихи?  
О  моём  времени.

Оно  вкладывает  в  рот  нож.
Вкладывает  в  рот  цветок.
Вкладывает  в  рот  соль.  
Вкладывает  в  рот  реку.  
Вот,  –  говорит,  –  будет  твой  голос.
Потом  его  сломаю.

Ведёт  одновременно  сквозь  войну  и  любовь,
вслепую,
по  длинной  тропе  потемневшей  речи,  
пока  вокруг  
горят  в  низинах  тысячелетние  торфяники,
изменяя  структуру  почвы,
задымляя  горизонт.

Дарит  ночной  смех,
его  не  заглушить  ничем.  

И  когда  выводит  в  конце  концов  к  морю,  где  селятся
все  голоса  –  
даёт  на  берегу  определяющую  метафору:
разговор  с  мёртвыми  поэтами  –
это  спокойствие  порта  приписки,
но  прикосновения  к  живым  –
каждый  раз  начало  шторма.

21.03.2023

(Перевод  с  украинского)


***

Нарешті  навчилася  відповідати  коротко
на  питання:  про  що  ваші  вірші?  
Про  мій  час.

Він  вкладає  до  рота  ніж.
Вкладає  до  рота  квітку.
Вкладає  до  рота  сіль.  
Вкладає  до  рота  річку.  
Ось,  –  каже,  –  буде  твій  голос.
Потім  його  зламаю.

Він  веде  одночасно  крізь  війну  і  любов,
наосліп,
тривкою  стежкою  потемнілої  мови,  
поки  довкола  
горять  низинні  тисячолітні  торфовища,
змінюючи  структуру  ґрунту,
задимлюючи  горизонт.

Дарує  сміх  уночі,
якого  не  заглушити  нічим.  

І  коли  виводить  врешті  до  моря,  де  селяться
всі  голоси  –  
дає  на  березі  визначальну  метафору:
розмова  до  мертвих  поетів  –
це  спокій  порту  приписки,
але  дотики  до  живих  –
щоразу  початок  шторму.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978486
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.03.2023

Сергей Жадан. Язык как сгусток света…

Язык  как  сгусток  света.
Язык  как  другое  имя  любви.
Как  разлитое  в  тишине  звучание  огня.
Как  партитура,  по  которой  вычитывается
композиция  оттепели,
тёплое  женское  пение,  что  пробуждает  от  сна
аудитории.
Наполненное  верой  время  постепенно  становится  историей.
Наполненный  страстью  голос  делается  литературой.
Поддерживай  пение,  как  огонь  в  доме,
где  нам  выпало  остановиться  на  ночь.
Подсолнухи  памяти  поворачивают  за  нами
свои  подростковые  головы.
Год,  как  длится  большая  война.
Год,  как  закрыт  наш  город.
Но  зажигаются  вечерние  огни,  освещая  мартовское  небо.
Но  строятся  декорации  и  настраивается  оркестр.
И  свет  передаётся,  как  мудрость.
И  музыка  передаётся,  как  наследство.

23.03.2023

(Перевод  с  украинского)


+  +  +            

Мова,  як  згусток  світла.
Мова,  як  інше  ім’я  любові.
Як  розлите  в  тиші  звучання  вогню.
Як  партитура,  за  якою  відчитується
композиція  відлиги,
теплий  жіночий  спів,  що  будить  зі  сну
аудиторії.
Наповнений  вірою  час  повільно  стає  історією.
Наповнений  пристрастю  голос  робиться  літературою.
Підтримуй  спів,  як  вогонь  у  будинку,
де  нам  випало  зупинитися  на  ніч.
Соняшники  пам’яті  повертають  за  нами
свої  підліткові  голови.
Рік,  як  триває  велика  війна.
Рік,  як  зачинено  наше  місто.
Але  запалюються  вечірні  вогні,  освітлюючи  березневе  небо.
Але  будуються  декорації  й  налаштовується  оркестр.
І  світло  передається,  як  мудрість.
І  музика  передається,  як  спадщина.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978401
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.03.2023

воспитанник…

Робот  Вадим  говорит

*

воспитанник
гроссмейстер
сорная  трава
лающих  собак
ты  же  верил  в  огни
знал  про  сигналы
вырванные  из  ворот

морские  узлы  остаются
лежать  на  щеках
отмечая  место  снежной  короны

в  остеклённом  помещении
смешение  флагов

(Из  цикла  "Дружеские  беседы  с  роботами")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978257
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.03.2023

режим нанесения знаков…

режим  нанесения  знаков
десятипроцентной  колкости

ознакомительные  громы

разворачивают  слабый  холод  в  макушке

/донный  опыта
зачёт  по  человекохлебию/

допускаешь  двоицу
как  рваную  рубашку
интерпретатора

концепция  /такая  ленивая/
определена  внутри  спорных  судей

(Из  цикла  "И  ещё")

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978256
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.03.2023

Катерина Калитко. Реконкиста

Тёплый  пунктир  украинского  суржика,
приграничный.
Боец  прикуривает  с  четвёртого  раза
обмороженными  пальцами.
Дома  облизываются  длинными  языками
посеревших  занавесок  в  выбитых  окнах.

–  Люди  и  раньше  никому  не  доверяли,
будьте  снисходительны,  –  говорит  женщина,
худая  и  чёрная,  
она  словно  долго  стояла  вблизи  солнца,
обуглилась.

Приготовленный  ею  суп
золотится  в  мисках.  Отвоевание
сегодня  углубилось  на  несколько  новых  жизней.

–  Их  расстреляли  прямо  за  углом,
вон  холмики  во  дворе.
Тот,  кто  сдал,  живёт
в  семи  хатах  отсюда,  у  него  на  белой  стене
выложена  калина  из  красного  кирпича,  
никак  не  спутать.
Была  когда-то  особенно  лютая  зима,
и  голодные  птицы  прилетали  клевать
каменную  калину.
Разбивались,  беспомощно
дёргались  на  снегу.

Откуда  взять  столько  любви,  чтобы  пережить?  
И  я  вспоминаю  твой  нервный  смех:
подсвеченный  этим  ландшафтом,
как  тень  в  солнечных  часах,
он  указывает  направление  движения.

Я  разыщу  эти  кости  святые,  
прочитаю  все  гранитные  портреты.
Я  найду  здесь  живую  красную  калину
для  голодных  птиц.

19.03.2023

(Перевод  с  украинского)


РЕКОНКІСТА

Теплий  пунктир  українського  суржику,
прикордонний.
Боєць  прикурює  із  четвертого  разу
пальцями  обмороженими.
Будинки  облизуються  довгими  язиками
посірілих  фіранок  у  вибитих  вікнах.

–  Люди  й  раніше  не  довіряли  нікому,
будьте  поблажливі,  –  говорить  жінка,
худа  і  чорна,  
ніби  довго  стояла  заблизько  до  сонця,
обвуглилась.

Приготований  нею  суп
золотиться  в  мисках.  Відвоювання
сьогодні  поглибшало  на  кілька  нових  життів.

–  Їх  розстріляли  просто  за  рогом,
он  горбки  у  дворі.
Той,  хто  здав,  живе
за  сім  хат,  у  нього  на  білій  стіні
викладена  калина  з  червоної  цегли,  
ніяк  не  сплутати.
Була  колись  особливо  люта  зима,
і  голодні  птахи  прилітали  дзьобати
кам’яну  калину.
Розбивалися  і  розгублювалися,  
тіпалися  на  снігу.

Звідки  взяти  стільки  любові,  щоби  пережити?  
І  пригадую  твій  нервовий  сміх:
підсвічений  цим  ландшафтом,
ніби  тінь  у  сонячному  годиннику,
він  вказує  напрямок  руху.

Я  відшукаю  ті  кості  святі,  
прочитаю  всі  гранітні  портрети.
Я  знайду  тут  живу  червону  калину
для  голодних  птахів.
s

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=978194
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.03.2023

Сергей Жадан. Потом, когда-нибудь, вспоминать со смехом…

Потом,  когда-нибудь,  вспоминать  со  смехом.
Говорить  –  случилось  именно  так,  потому  что
надо  всем  раскрывался  парус  стиха.
Был  он  упругим,  был  надёжным,
в  него  верилось,  он  спасал.

Что,  собственно,  тогда  произошло?
Я  просто  хотел,  чтобы  ты  слушала.
Просто  хотел  объяснить  слишком  многое.
Хотел  объяснить  вещь,  которую,  казалось,
понял  прошлой  осенью.

Ничем  не  оправданная
вера  людей  языка  в  то,  что  всё  можно  назвать,
что  для  всего  есть  название.

Хотя  на  самом  деле  как  можно  назвать  ночь?
Как  можно  назвать  небо?

Что  я  тебе  тогда  читал?
Вторая  дуинская  Рильке,  как  словарь
потерянных,  но  упорных.  Как  возможность
показать  на  примере  ангелов  и  бесов
механизм  зарождения  любви,  структуру
её  появления,  логику  её  возникновения  в  воздухе.      

Чтобы  потом  смеяться  и  вспоминать,
Помнишь,  –  говорить,  –  странное  и  такое  уместное
звучание  второй  дуинской,  которого  хватило,
чтобы  ты  осталась,  чтобы  поверила,
чтобы  не  сомневалась?

Химия  прикосновений,  не  объяснённая  поэтами.
Прикосновение  к  коже,  как  прикосновение  к  знамени  –
храбрость  исполняет  тех,  кто  не  боится  столкнуться  с  преградой,
храбрость  и  покорность,  ибо  ничто  не  объяснено,
ничто  не  понято,  но  есть  зёрна  влюбленности,
они  прорастают  сквозь  снаряжение.  

Смелая  попытка  –  взять  поэзию  как  универсальный
язык,  как  систему  оповещений  для  тех,  кто
пытается  называть  воздух  воздухом  и  дыхание  дыханием.
Поэзия  как  пение  в  горящем  доме.  
Даже  если  мы  не  способны  остановить  огонь  –
огонь  тоже  не  способен  остановить  нас.

И  ангелы  Рильке  –  ночные  пассажиры,
полные  смятения  и  сомнений  –
обнимаются  нежно,  прежде  чем  навсегда
отправиться  в  дорогу,

и  пока  звучит  эта  элегия  –  я  знаю  –  ты  не  уйдешь,
ты  будешь  со  мной,
и  ничего  не  случится,
ничто  не  надломится
в  этом  мире.  

Мы  ведь  не  можем  знать,  что  останется  с  этой  поры,
что  мы  увидим  потом,  оглядываясь,
что  для  нас  будет  важным.

Но  пока  что  смерти  так  много,
так  неисправимо  много,
и  мы  соревнуемся  в  этом  странном  занятии  –
петь  до  темноты,  петь  до  глубины,
верить  в  то,  что  внутреннее  построение  стиха,
как  построение  стебля,  даёт  нам  право  продолжать
говорить  о  мире  как  о  месте  надежды,

когда  сложность  простого,  прозрачность  тусклого
воспринимаются  нами  как  проявление  целесообразности,
как  оправдание  гнева,
как  объяснение  отчаяния,
как  предпосылка  любви.  

И  ничего  не  возразишь  потом.
Ничего  не  скажешь.
Речь,  как  река  –  сама  собой  наполняется,
сама  на  себя  не  похожа.

18.03.2023

(Перевод  с  украинского)


+  +  +                

Потім,  колись,  згадувати  зі  сміхом.
Говорити  –  сталося  саме  так,  бо
над  усім  розгорталося  вітрило  вірша.
Було  воно  пружним,  було  надійним,
йому  вірилося,  воно  рятувало.

Що,  власне,  тоді  відбулося?
Я  просто  хотів,  аби  ти  слухала.
Просто  хотів  пояснити  надто  багато.
Хотів  пояснити  річ,  яку,  здавалося,
зрозумів  минулої  осені.

Нічим  не  виправдана
віра  людей  мови  у  те,  що  все  можна  назвати,
всьому  є  своя  назва.

Хоча  насправді  як  можна  назвати  ніч?
Як  можна  назвати  небо?

Що  я  тобі  тоді  читав?
Друга  дуїнянська  Рільке,  як  словник
розгублених,  але  впертих.  Як  можливість
показати  на  прикладі  ангелів  та  бісів
механізм  народження  любові,  структуру
її  появи,  логіку  її  постання  в  повітрі.      

Щоби  потім  сміятись  і  згадувати,
пам’ятаєш,  -  говорити,  -  дивне  й  таке  доречне
звучання  другої  дуїнянської,  якого  вистачило,
аби  ти  залишилась,  аби  повірила,
аби  не  сумнівалась?

Хімія  дотиків,  не  пояснена  поетами.
Дотик  до  шкіри,  ніби  дотик  до  прапора  –
відвага  сповнює  тих,  хто  не  боїться  зіткнутися  з  перепоною,
відвага  й  покора,  оскільки  нічого  не  пояснено,
нічого  не  зрозуміло,  але  є  зерна  закоханості,
й  вони  проростають  крізь  обладунки.  

Смілива  спроба  –  взяти  поезію  як  універсальну
мову,  як  систему  оповіщень  для  тих,  хто
пробує  називати  повітря  повітрям  і  дихання  диханням.
Поезія  як  спів  у  будинку,  який  горить.  
Навіть  якщо  ми  не  здатні  зупинити  вогонь  –
вогонь  також  не  здатен  зупинити  нас.

І  ангели  Рільке  –  нічні  пасажири,
сповнені  сумнівів  і  сум’яття  –
обіймаються  ніжно,  перш  ніж  назавжди
рушити  в  подорож,

і  доки  звучить  ця  елегія  –  я  знаю  –  ти  не  підеш,
ти  будеш  зі  мною,
і  нічого  не  станеться,
нічого  не  надламається
в  цьому  світі.  

Ми  ж  не  можемо  знати,  що  залишиться  з  цієї  пори,
що  ми  побачимо,  озираючись  згодом,
що  для  нас  буде  важливим.

Але  поки  що  смерті  так  багато,
так  невиправно  багато,
і  ми  змагаємося  в  цьому  дивному  занятті  –
співати  до  темряви,  співати  до  глибини,
вірити  в  те,  що  внутрішня  побудова  вірша,
мов  побудова  стебла,  дає  нам  право  й  далі
говорити  про  світ,  як  про  місце  надії,

коли  складність  простого,  прозорість  тьмяного
сприймаються  нами  як  прояв  доцільності,
як  виправдання  гніву,
як  пояснення  відчаю,
як  передумова  любові.  

І  нічого  не  заперечиш  потому.
Нічого  не  скажеш.
Мова,  наче  ріка  –  сама  собою  наповнюється,
сама  на  себе  не  схожа.